72. Особливості посмертної судово-психологічної експертизи.

У рамках висвітлення питання класифікації судово-психологічної експертизи, важливо зупинитись особливостях посмертної судово-психологічної експертизи. У зарубіжній, переважно англомовній, літературі її називають psychological autopsy (термін запропонований Е. Шнейдманом у 1958 р.). Необхідність у призначенні та проведенні посмертної судово-психологічної експертизи може виникнути при розслідуванні та розгляді різних категорій кримінальних і цивільних справ.

Так, у кримінальних справах її призначають та проводять: 1) щодо осіб, які вчинили самогубство, коли постає питання у застосуванні ст. 120 КК України (доведення до самогубства), для чого необхідно з'ясувати психологічний стан померлого в період, що передував смерті або в момент її настання та встановити ймовірні причини виникнення такого стану; 2) при розслідуванні фактів насильницької смерті, коли слідчий перевіряє версію про можливе вбивство, інсценоване під самогубство, чи, навпаки, самогубство, замасковане під вбивство; 3) для допомоги у розмежуванні самогубства, вбивства та смерті в результаті нещасного випадку.

Окрім кримінального процесу, посмертна судово-психологічна експертиза у даний час доволі часто призначається і у цивільному судочинстві для діагностики психічного стану підекспертного, що передував укладанню цивільно-правових актів (заповіту, дарування, купівлі-продажу, вступу у шлюб і т. п.). Враховуючи, що випадки, де необхідно розмежувати самогубство та вбивство зустрічаються набагато рідше, ніж оспорювання заповіту спадкоємцями (або інші цивільно-правові питання), саме у цивільному процесі можна очікувати найінтенсивніший приріст кількості психологічних посмертних судових експертиз.

Традиційно дослідники підкреслюють значну складність проведення посмертної судово-психологічної експертизи внаслідок відсутності безпосереднього підекспертного. Людини вже немає серед живих, але постає завдання з'ясувати психологічні особливості її особистості, стійкі мотиви поведінки, інтереси, ціннісні орієнтації, охарактеризувати емоційно-вольову сферу та рівень інтелекту, розглянути коло міжособистісних стосунків і способи вирішення конфліктів, що виникали.

У зв'язку з цим, істотне значення має повнота матеріалів кримінальної та цивільної справи, що містять відомості про особу (характеристики з місця роботи або навчання), її письмову та продукцію (листи, щоденники, записки, аудіо- та відеозаписи, електронні носії інформації тощо), висновок судово-медичного експерта, протоколи допитів родичів, друзів, близьких людей.

При збиранні інформації про особу потерпілого не слід нехтувати відомостями про його розвиток в дитинстві, шкільну успішність, характер взаємовідносин в сім'ї, особливо коли розслідується самогубство підлітка. У випадку суїциду військовослужбовця необхідні матеріали, що характеризують особу загиблого до призову на військову службу. Доцільно з'ясувати також стан здоров'я потерпілого, які захворювання він переніс. Викликає інтерес ступінь релігійності загиблого, наявність різних проблем — фінансових, службових особистих, кримінальних — та його відношення до них.