69. Поняття, предмет об’єкт та значення судово-психологічної експертизи.

Судово-психологічна експертиза як рід самостійного експертного дослідження пройшла у своєму розвитку доволі складний шлях: від спроб застосування даних експериментальної психології у юридичній практиці до створення окремої теорії судово-психологічної експертизи. Цей процес продовжується й у даний час.

Поняття «судово-психологічна експертиза» походить від загально-родового поняття «судова експертиза», з одного боку, а з іншого — конкретизується через специфіку психологічного дослідження. У літературі можна зустріти три підходи до визначення поняття судово-психологічної експертизи: як спеціального дослідження, як особливої процесуальної дії та як інституту доказового права.

Варто погодитись з О. М. Холоповою, що в жодному з наведених підходів немає суперечностей. Відмінності у формулюваннях викликані акцентуванням уваги на різних напрямках судової експертизи. Справді, з одного боку, судово-психологічна експертиза, як і будь-яка інша судова експертиза, являє собою сукупність особливих процесуальних дій, суворо регламентованих процесуальним законом і спрямованих на одержання доказу — висновку експерта-психолога. З іншого боку, це завжди спеціальне дослідження. Однак статус судової експертизи таке дослідження набуває лише у тому випадку, коли воно призначається та проводиться у відповідності до вимог процесуального закону та для досягнення юридично значимої мети. Висновок експерта як доказ є результатом як дослідницької, так і процесуальної діяльності.

Виходячи з викладеного, можна сформулювати наступне визначення поняття «судово-психологічна експертиза». Судово-психологічна експертиза — це призначена з дотриманням норм права (кримінально-процесуального, цивільного процесуального, адміністративного судочинства) процесуальна дія, яка полягає у дослідженні психічної діяльності людини, яка не виходить за межі норми, що проводиться за дорученням органу дізнання, слідчого, прокурора або суду особою, яка має спеціальні знання в галузі психології та суміжних галузях і відповідну експертну кваліфікацію для встановлення відомостей про факти, що оформляється у вигляді висновку експерта-психолога, який є самостійним засобом доказування у справі.

Сформулювавши підходи до розуміння поняття судово-психологічної експертизи, перейдемо до визначення її предмету.

Вперше у вітчизняній науці визначення предмету судово-психологічної експертизи дав А. Є. Брусиловський. На його погляд, експерт-психолог може бути залучений до справи, якщо питання психологічного змісту, яке виникло в ході провадження у справі, одержало вирішення у психологічній науці.

У кінці 1960-х — на початку 1970-х рр. з'явився ряд наукових публікацій, присвячений питанням компетенції судово-психологічної експертизи. Однак до початку 1980-х рр. не існувало чіткої уяви про предмет судово-психологічної експертизи, відмежування її від інших видів експертиз. Не існує єдиного підходу до поняття предмета судово-психологічної експертизи й у даний час.

Так, В. Л. Васільєв вважає предметом судово-психологічної експертизи вивчення конкретних процесів, властивостей, станів і механізмів психічної діяльності людини, що мають значення для встановлення істини у справі. Фактично тієї ж точки зору дотримується і В. В. Романов, який зазначає, що предметом судово-психологічної експертизи є психічні процеси, стани, властивості психічно здорових осіб, які беруть участь у кримінальному та цивільному процесах, особливості їх психічної діяльності, тимчасові (не хворобливі) зміни свідомості під впливом різних факторів, експертна оцінка яких має значення для встановлення об'єктивної істини у справі. На цій же позиції стоять Л. Е. Орбан-Лембрик та В. В. Кощинець.

М. І. Єнікеєв та В. В. Бедь предметом судово-психологічної експертизи вважають особливості психіки тих людей, дослідження яких має істотне значення для встановлення істини у справі.

В. О. Коновалова та В. Ю. Шепітько до предмета судово-психологічної експертизи відносять прояви людської психіки, які не виходять за межі норми, а В. Г. Гончаренко — визначення особливостей перебігу психічних процесів у особи і того, якою мірою вони могли вплинути на здатність цієї особи адекватно сприймати, осмислювати, запам'ятовувати і відтворювати обставини, які мали місце в минулому, а також осмислювати і контролювати власні дії.

Існують й інші підходи до розуміння предмету судово-психологічної експертизи. Так, на думку Л. П. Конишевої, М. М. Коченова та О. Д. Сітковської, предметом судово-психологічної експертизи є компоненти психічної діяльності (психіки) у її цілісності та єдності, що встановлюються на підставі дослідження психічної діяльності людини та мають значення для органів правосуддя.

Т. В. Сахнова виділяє загальний та окремі предмети судово-психологічної експертизи. Загальним предметом судово-психологічної експертизи, як особливого роду експертного дослідження, вона називає психічну діяльність як систему, тобто в цілому. Окремі ж її елементи (процеси, стани та властивості) складають основу для розроблення окремих предметів судово-психологічної експертизи — залежно від конкретної експертної мети.

Тож позиції щодо визначення предмету судово-психологічної експертизи є різними. Більше того, лише окремі з них відображають системний підхід до предмету судово-психологічної експертизи. До того ж, на відміну від будь-якого іншого психологічного дослідження, судово-психологічна експертиза призначається і проводиться у сфері адміністративного, кримінального та цивільного судочинства для досягнення не психологічної, а юридичної мети, тобто для одержання доказу. Звідси варто погодитись з О. М. Холоповою, що правове значення визначається не тільки якістю психологічного дослідження, але й процесуальною формою призначення і проведення судово-психологічної експертизи, наявністю органічного зв'язку між встановленими обставинами психологічного характеру та елементами предмету доказування. Даний факт при формулюванні предмету судово-психологічної експертизи враховується не завжди.

Отже, загальним предметом судово-психологічної експертизи є психічна діяльність особи у юридично значимих ситуаціях в рамках конкретної справи. Важливою особливістю психічної діяльності як предмета пізнання, що принципово відрізняє судово-психологічну експертизу від інших видів експертиз, є те, що вона не піддається безпосередньому, в тому числі чуттєвому, сприйняттю і може досліджуватись тільки опосередковано, тобто винятково через прояви — поведінку, висловлювання особи і т. п. Окремі предмети судово-психологічної експертизи визначається за характером експертних завдань шляхом конкретизації загального предмету судово-психологічної експертизи.

Підкреслюючи нерозривний зв'язок таких категорій судової експертизи, як її предмет та об'єкт, важливо виділити чотири підходи до розгляду об'єкта судово-психологічної експертизи:

• як психіки досліджуваного в цілому та її психічних проявів (В. О. Коновалова, М. В. Костицький, Г. Г. Шиханцев);

• як психічної діяльності, взятої в сукупності та єдності (Ф. С. Сафуанов, В. Л. Васільєв);

• як джерела інформації: матеріального та ідеального (М. М. Коченов, Й. А. Кудрявцев, О. Д. Сітковська);

• як людину, суб'єкта експериментального психологічного дослідження, та відомості про психічні явища учасника процесу, що містяться у матеріалах справи (Д. П. Котов, В. Г. Гончаренко).

З приводу наведених підходів варто зазначити, що з гносеологічної точки зору психіка дійсно може бути визнана об'єктом судово-психологічної експертизи, однак з правової точки зору це неточно, оскільки психіку неможливо надати у чистому вигляді в розпорядження експерта. Об'єктом психологічної науки та будь-якого психологічного дослідження є не психіка як системне, цілісне утворення, а людина. Д. П. Котов справедливо вважає, що експертному дослідженню можна піддати лише конкретних носіїв психічних процесів, станів, властивостей — обвинувачених (підозрюваних, підсудних), потерпілих, свідків, а також матеріали справи, що містять відомості про об'єктивні показники згаданих процесів, станів і властивостей. Більше того, автор підкреслює, що у випадку посмертної судово-психологічної експертизи матеріали справи будуть самостійними об'єктами експертного дослідження.

Тож, з одного боку, об'єктом судово-психологічної експертизи, тобто джерелом з якого експерт одержує відомості про факти, які він встановлює, є людина. З іншого — об'єктом судово-психологічної експертизи можуть бути відомості, що характеризують особливості психіки людини, та містяться у матеріалах справи.

Отже, об'єктом судово-психологічної експертизи є безпосередньо людина як носій психіки та відомості, що характеризують особливості психічної діяльності підекспертного, і містяться в матеріалах справи.

З гносеологічної точки зору об'єктом судово-психологічної експертизи є джерела інформації: матеріальні та ідеальні. До матеріальних джерел інформації належать: речові докази, протоколи слідчих і судових дій, документи (в тому числі продукти психічної діяльності — щоденники, листи тощо), висновки інших експертів (психіатра, судового медика), результати експериментально-психологічного дослідження.

Ідеальним джерелом інформації є психіка людини, що не є наслідком психічної патології, як основна властивість його мозку, недоступна для безпосереднього чуттєвого пізнання.

Психологізація відповідних положень закону досягла такого рівня, що невикористання висновку експерта-психолога негативно позначається на результатах дослідження обставин, що підлягають доказуванню, тягне серйозні помилки, пов'язані, насамперед, з об'єктивним ставленням у вину, деіндивідуалізацією, знеособленням у виборі заходів впливу.

Головна функція судово-психологічної експертизи полягає в одержанні на підставі практичного застосування спеціальних психологічних знань і методів дослідження нових фактів, що дозволяють точно та об'єктивно оцінювати індивідуальні особливості психічної діяльності учасників процесу. Такими даними можуть бути відомості про пізнавальну діяльність (від найпростіших відчуттів до вищих форм мислення), ситуативно обумовлені емоційні реакції, стійкі психічні стани і властивості особистості.

Необхідно підкреслити, що судово-психологічна експертиза досліджує, головним чином, прояви психіки людини, що не виходять за межі норми. Іншими словами судово-психологічна експертиза проводиться переважно щодо психічно здорових людей.

Судово-психологічна експертиза допомагає повніше пізнати особу учасника процесу. За допомогою судово-психологічної експертизи вдається пояснити поведінку обвинуваченого, підсудного, потерпілого та свідка, з'ясувати їх психологічну настанову та стимули, що спонукали до певних дій; правильно оцінити показання учасників судочинства, коли вони викликають сумнів у їх достовірності.

Кримінально-правове значення судово-психологічної експертизи полягає в тому, що вона сприяє індивідуалізації покарання та правильній кваліфікації злочину, зокрема встановленню ознак особи, що є елементами складу злочину: віку, сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, безпорадного стану потерпілого, мотиву злочину.

У кримінально-процесуальному значенні судово-психологічна експертиза є одним із засобів доказування в кримінальних справах. Крім того, використання судово-психологічної експертизи у галузі кримінального судочинства є необхідною умовою висунення та перевірки слідчих версій, підвищення ефективності тактики проведення слідчих та оперативно-розшукових дій.