65. Психологічні особливості пред’явлення для впізнання за участю осіб з фізичними та психічними вадами.

Наявність фізичних вад сама по собі не є перешкодою для участі особи у проведенні пред'явлення для впізнання.

Сліпі здатні впізнати голос потерпілого, підозрюваного, який він чув під час вчинення злочину, вказати всі відтінки, вібрацію, силу, тембр та характерну вимову. Так, у одній із справ сліпий свідок при впізнанні не тільки точно вказав особу, якій належить голос, але й визначив положення того, хто говорить: позаду справа.

В окремих випадках слідчий може надати сліпому можливість впізнати предмети і речі на дотик. Сліпі безпомилково можуть впізнати речі чи предмети, які використовувались ними протягом тривалого часу. Основою для такого впізнання є надзвичайна розвиненість у сліпих тактильних відчуттів. Так, сліпому обвинуваченому було пред'явлена для впізнання тростина, якою він наніс тілесні ушкодження своїй дружині. Обвинувачений заявив слідчому, що тростина належить йому і впізнає він її за товщиною, рельєфом, формою ручки та пристосуванням, яке зроблено на кінці тростини.

На відміну від сліпих, участь глухих, німих та глухонімих в ході пред'явлення для впізнання грунтується на особливостях їх зорової пам'яті. Такі особи з незвичною точністю можуть впізнати обвинуваченого чи потерпілого за поставою, манерами, ходою. Глухонімі вловлюють всі характерні жести та міміку того, хто говорить (рух губ, примруження очей, рух м'язів обличчя), надовго та швидко запам'ятовують особливі прикмети інших осіб (родимки, конфігурацію голови, носа, чола), звертають увагу на такі деталі, які не були помічені іншими учасниками події.

Особи з психічними вадами беруть участь у пред'явленні для впізнання як впізнаючі вкрай рідко, що зумовлено порушенням у них пізнавальних процесів сприйняття об'єктів, особливостями їх пам'яті, мислення. Для прикладу, учасники процесу з розумовою відсталістю не завжди правильно розуміють поведінку інших учасників слідчої дії. Оглядаючи предмети, що були знаряддями вчинення злочину або зберегли на собі сліди злочину, вони не завжди точно описують ознаки, за якими впізнають їх. Наявність примітивного мислення, ослабленої пам'яті обмежує можливість відтворити картину побаченого. Якщо свідок, потерпілий чи обвинувачений має погану пам'ять і не може повністю або частково описати ознаки предметів, які він раніше спостерігав, то такі предмети або не сприймались ним, або таке сприйняття є нестійким. З огляду на це залучати таких осіб до участі у впізнанні слід дуже обережно.

У будь-якому разі, перед тим, як провести пред'явлення для впізнання за участю осіб з психічними вадами, необхідно встановити особливості їх пам'яті, мислення, стан органів відчуття (зору, слуху). У таких учасників процесу слід з'ясувати, що вони краще запам'ятовують (цифри, дати, форму предметів, колір і т. п.). В ході допиту їх відповіді рекомендується перевіряти шляхом постановки контрольних запитань. Якщо перед початком пред'явлення для впізнання слідчий не з'ясує таких обставин та не знатиме про психічні особливості впізнаючого, це може привести до ускладнення розслідування, до виникнення суперечностей та необгрунтованих версій.