6. Методи вивчення особистості в юридичній діяльності.

Вивчення особистості повинно проводитись практичними працівниками, що не можливе без знання ними наступних спеціальних методів.

У юридичній діяльності для вивчення особистості використовуються наступні емпіричні методи: спостереження , бесіда, біографічний метод (полягає у зборі та аналізі матеріалів, що характеризують життєвий шлях людини; сприяє прослідковуванню процесу формування конкретної людини, точніше зрозуміти її індивідуально-психологічні якості, риси характеру, нахили, здібності тощо), метод узагальнення незалежних характеристик, метод вивчення процесу та результатів слідчої і судової діяльності (з аналізу матеріалів справи дозволяє одержати деякі дані про індивідуально-психологічні особливості особи учасника процесу), експериментальний метод , метод вивчення творів мистецтва.

Однак найрезультативнішими методами цієї групи є психодіагностичні, що дозволяють діагностувати типи темпераменту, можливу реакцію особи на подразник, прогнозувати поведінку людини у певних ситуаціях. До них належать: метод заучування десяти слів, метод пошуку чисел за допомогою таблиць Щульте, метод виключення предметів, метод опосередкованого запам'ятовування Леонтьєва, метод порівняння понять, метод послідовності подій та ін.

Для проведення методу відшукання чисел за допомогою таблиць Щульте беруть п'ять стандартних таблиць, на яких у різному порядку розташовані числа від 1 до 25. На кожній з п'яти таблиць вони розміщені по-різному. Особі пропонується відшукати і назвати вголос усі числа та зробити це якомога швидше (30—40 секунд на кожну таблицю). Аналізований метод покликаний з'ясувати особливості уваги людини.

За допомогою методу виключення предметів встановлюється наявність уміння робити узагальнення, логічно та чітко формулювати думку.

Метод опосередкованого запам'ятовування Леонтьєва полягає в пред'явленні особі карток із зображенням предметів та пропозиції запам'ятати ряд відповідних їм слів. Кожного разу, коли психолог називає слово, особа вибирає одну з карток із зображенням, яке відповідає цьому слову. За допомогою цього методу з'ясовується ступінь встановлення особою змістового і смислового зв'язку між окремими явищами.

7. Методи психологічного впливу на особистість.

Під методами психологічного впливу на особистість розуміють способи впливу на психіку особи з метою її виховання чи перевиховання, стимулювання до законослухняної поведінки, надання допомоги у відновленні в пам'яті певної інформації, мотивування особи до відвертості та щирості при даванні показань, ефективного проведення експертного дослідження, адаптації особи до обставин нормального існування в умовах звичайного соціального середовища.

У літературі з юридичної психології методи психологічного впливу класифікують за кількома критеріями:

1) відповідно до букви закону: правомірний, неправомірний (психічне насильство, погрози у застосуванні фізичного насильства, шантаж, введення в оману і т. п.);

2) за способами здійснення: вербальний, невербальний;

3) за стилем бесіди: спонукання, співробітництво, конфронтація;

4) за ступенем конфліктності: конфліктний, безконфліктний;

5) за завданнями, що вирішуються: попередження, розкриття злочинів;

6) за психічним явищем, на яке спрямований вплив: вплив на мотиваційну сферу особистості, пізнавально-інтелектуальну сферу особистості, емоційно-вольову сферу особистості;

8) за інформаційно-пізнавальним значенням: збудливий, стимулюючий, коригуючий.

До методів психологічного впливу на особистість належать: метод переконання, метод прикладу, метод навіювання, передачі (приховування) інформації, рефлексії, постановки та зміни мислених завдань.

Основною формою впливу в ході судочинства є метод переконання. Переконати людину дати правдиві показання або виконати необхідні дії - означає довести їй безглуздість та помилковість іншої лінії поведінки. При цьому необхідно передбачити всі заперечення, бути готовим їх розглянути і спростувати. Зрозуміло, що переконання є найефективнішим при повній доведеності факту вчинення злочину, безсумнівності вини, за наявності системи обвинувальних доказів. Тут людина з логічних міркувань підтверджує очевидну для всіх істину.

Прикладом застосування методу навіювання може бути ситуація, коли свідок або потерпілий, попереджені про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, дають про одну й ту ж обставину різні показання і у такий спосіб викриваються в неправді. У такому разі нагадування їм про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань набуває характеру навіювання, яке цілком допустиме. Характер навіювання може мати і пропозиція свідкам, які не досягли 16-річного віку, говорити тільки правду.

Метод передачі інформації полягає у цілеспрямованій передачі відомостей про події, факти з метою збагатити іншу людину знаннями. Цей метод надає допомогу у пригадуванні забутого.

Однак у слідчій практиці використовують й протилежний метод — метод приховування інформації. Наприклад, допитуваний тимчасово не володіє відомостями про мету допиту та обставини, що насправді цікавлять слідчого, в результаті чого він не боїться розповісти правду про факти, які заінтересованій особі було вигідно приховати, і він самостійно намагається внести ясність, розвіяти удавану оману слідчого. У даному випадку слідчий не говорить неправду, не зловживає довірою, а замовчування, заяви, що допускають багатозначне тлумачення, не можуть кваліфікуватись як фальсифікація, оскільки є лише засобами обрання прийнятної для слідчого лінії поведінки особи.

Метод постановки і зміни мислених завдань полягає у ставленні запитань, що викликають в людини асоціації з приводу обставин, які підлягають встановленню у справі. Тобто зводиться до того, що особі повідомляється така інформація, яка їй вже відома в силу участі у вчиненні злочину, інших протиправних діях. Відповідь учасника процесу має бути побудована з урахуванням інформації, яку він приховує. Даний метод може використовуватися при викритті завідомо неправдивих показань.

Суть методу рефлексії полягає у тому, що особа, яка веде провадження у справі, мислено ставить себе на місце правопорушника або іншої особи і, аналізуючи їх дії, висловлювання робить висновок зі свого сприйняття. Тобто рефлексія включає такі процеси, як опосередковане проникнення у чужу свідомість, її пізнання та моделювання можливої поведінки особи або групи осіб. Застосування методу рефлексії доцільно при усуненні суперечностей або перекручень у показаннях, а його ефективність залежить від наявності даних про особу учасника процесу, характер розслідуваного злочину і т. п.