46. Психологічні елементи огляду місця події.

Інформація, яка знаходиться на місці події, має різнобічний характер та різне доказове значення. У складному психологічному процесі огляду місця події дослідники виділяють кілька взаємопов'язаних елементів: а) сприйняття обстановки місця події; б) мислений аналіз виявлених слідів та речових доказів; в) встановлення причинного зв'язку виявленого до розслідуваної події; г) створення мисленної моделі розслідуваної події. Проаналізуємо кожен з названих елементів.

Сприйняття обстановки місця події, що здійснюється слідчим, підпорядковане загальним закономірностям сприйняття, однак поряд з цим володіє специфікою, яка визначається професійними особливостями, спрямованістю сприйняття, підпорядкуванням останнього вже сформованій або такій, що ще формується, мисленій моделі події.

До особливостей сприйняття слідчим обстановки місця події В. О. Коновалова відносить засновану на досвіді вибірковість, яка спрямована на знаходження слідів та речових доказів, пов'язаних з подією злочину, точну та швидку оцінку сприйнятого, здатність виявляти у сприйнятому таку інформацію, яка дає можливість відшукати інші докази у справі.

Слідчий, який проводить огляд місця події, сприймає його обстановку як людина, котра володіє спеціальною підготовкою та навиками роботи в даній галузі, тобто з точки зору професіонала. Тому слідчий зазвичай достатньо підготовлений до сприйняття при огляді місця події. Професійні знання допомагають йому визначити сліди, докази, які повинні бути за даних обставин та співставити їх з дійсністю, з її особливостями. В цьому плані надзвичайно важливу роль відіграють криміналістичні рекомендації, сприяючи більш системному та детальному сприйняттю при огляді місця події.

Професійна цілеспрямованість слідчого при сприйнятті в ході огляду місця події дозволяє йому встановлювати ймовірні місця виявлення слідів і у випадках їх звичного залишення, і у разі маскування останніх. Відповідно до свого досвіду та криміналістичних рекомендацій слідчий виявляє таку інформацію про предмети, яка може мати значення для встановлення істини у справі. Разом з тим, необхідно шукати не лише ознаки найчіткішого прояву злочину в даному випадку, але й подібного чи протилежного до нього злочину. Це орієнтуватиме слідчого на найбільш різнобічний пошуковий характер своєї діяльності, що усунить небезпеку втрати слідів, обставин, які можуть прояснити ту чи іншу обставину вчинення злочину.

Суттєво підвищує ефективність сприйняття вербалізація побаченого. Вважається, що немає кращого способу побачити, розгледіти предмет, ніж відтворити його образ. Саме цим можна пояснити позитивну роль, яку відіграє протоколювання, складання планів та схем, а також наступне обговорення учасниками огляду місця події їхнього змісту.

Знаючи психофізіологічні закономірності чутливості аналізаторів, слідчий може створити найсприятливіші умови для огляду місця події. Зокрема, його сенсорна система повинна бути адаптована до умов сприйняття обстановки місця події. Властивості об'єктів, що важко розрізняються, слідчий повинен сприймати в умовах підсилення контрастності. Знання того, де і які ознаки об'єктів можна виявити, значно сенсибілізує чутливість окремих аналізаторів. При цьому слідчий широко використовує різноманітні технічні засоби, що розширяють межі його чуттєвого пізнання.

При огляді місця події на його учасників діє велика кількість різних сильних подразників, що нерідко викликають негативні емоційні стани. Людина, яка відчуває емоції відрази, підсвідомо прагне відійти від об'єкта, що викликає такі емоції, або значно скоротити час контакту з ним. У слідчого, інших осіб, які зайняті в огляді місця події, трупів, різних об'єктів — носіїв слідів біологічного характеру, сильні емоції відрази можуть призвести до деструктивної поведінки та в результаті цього істотно знизити результативність огляду.

Не останню роль у спрямованості сприйняття відіграє те настановлення, яке виникає у слідчого до огляду місця події, в період повідомлення йому про подію злочину. Дане настановлення є неповним, неточним, складається з окремих фрагментів, але воно існує, оскільки увага слідчого зосереджена на певній події, і він, звичайно, обмірковує різноманітні варіанти того, як вона відбулася. Знаючи характер події, слідчий висуває перші версії.

Позитивне значення цього настановлення полягає в активізації мислення слідчого у заданому напрямі, який визначається повідомленням про факт злочину, у готовності до подолання можливих перешкод.

Утім, настановлення може на початковому етапі огляду місця події нав'язати слідчому схему, що суперечить, не відповідає дійсності. У цьому проявляється негативне його значення, оскільки воно стримує вільне сприйняття слідчим об'єктивної дійсності, зосередженої на місці події, перешкоджає творчому мисленню, сковує його. Під дією настановлення у нього виробляється готовність реагувати на ситуацію чітко визначеним способом. Саме тому таке настановлення в певних випадках є своєрідним психічним гальмом, джерелом помилок слідчого, коли він не лише шукає сліди на місці події, але й не помічає їх, незважаючи на те, що вони знаходяться в полі його зору. За такої ситуації слідчий не тільки вірить в те, що бачить, але й помічає саме те, у що вірить. Тому слідчий змушений відходити від нього шляхом сприйняття та аналізу обставин, слідів, що суперечать його попереднім уявленням.

Знаючи сильні та слабкі сторони своєї психіки, індивідуальні особливості типу вищої нервової діяльності, вид свого сприйняття (синтетичний чи аналітичний), слідчий при підборі учасників огляду місця події звертає увагу на відповідні їх індивідуально-психологічні властивості, щоб згодом підсилити ефективність даної слідчої дії. Істотною також є психологічна сумісність учасників огляду місця події.

Нерідко огляд місця події пов'язаний з виявленням та опитуванням очевидців. Пояснення свідків-очевидців вимагають глибокого психологічного аналізу. У них нерідко можуть зустрічатися психологічно зумовлені спотворення. У напружених ситуаціях можливі мимовільні помилки сприйняття. Тому такі пояснення враховується лише як ймовірна інформація. Коли ж свідки-очевидці залучаються до участі в огляді місця події, то слідчий повинен бути дуже уважним, здійснюючи різні перевірочні дії. Адже маніпуляції з об'єктами, спрямованість дій слідчого можуть здійснити вплив на свідків, які нерідко вдаються до довільної «зміни» своїх пояснень.

Володіючи владними повноваженнями, слідчий не повинен упускати з виду психологічні аспекти міжособистісних відносин. Його тверде, але спокійне, доброзичливе та ділове спілкування з учасниками огляду — важлива передумова успішності проведення огляду місця події.

При огляді місця події вже в процесі сприйняття спостерігаються елементи мисленого аналізу, що дозволяють відносити сприйняте до об'єктів, які мають значення для справи, містять доказову інформацію, або індиферентних в плані пізнання події.

Виявлений в процесі огляду місця події об'єкт спочатку розглядається та аналізується з точки зору його звичної в людському розумінні суті та значенні. Після цього аналітичне сходження думки спрямоване на встановлення у виявленому об'єкті таких ознак, які свідчать про його використання в події злочину. Наступний аналіз передбачає знаходження за аналізованим об'єктом деяких даних, що дозволяють визначити роль та значення цього об'єкта, місце, способи, тривалість його застосування тощо. Таким чином названий етап сприяє встановленню зв'язку певного об'єкта з розслідуваною подією і у такий спосіб з'ясувати коло обставин, що мають значення для здійснення пізнання в розслідуванні.

При мисленому аналізі об'єктів, що проводиться під час огляду місця події, використовуються елементи фактичного аналізу, зокрема, таких методів, як вимірювання, моделювання, порівняння, спостереження за допомогою науково-технічних засобів. При цьому оцінюється значення одного факту в системі інших фактів, нове порівнюється з відомим. Так, аналізуючи спосіб злому, можливість застосування при цьому певної зброї, слідчий порівнює ці факти з відомими йому особами, які вчиняють злочини аналогічними способами.

Пізнавальна діяльність при огляді місця події зумовлена тим, що більшість речових доказів, як правило, відображають лише окремі фрагменти розслідуваної події. Важлива для розслідування інформація, що міститься у речовому доказі, вимагає мисленої інтерпретації, передбачення можливого розвитку слідчої діяльності. Слідчий повинен визначити, які ознаки предметів можуть проявитися як докази в майбутньому при проведенні інших слідчих дій.

Аналіз обстановки місця події спрямований на те, щоб отримати певну кількість інформації, яка дозволить встановити стосовно досліджуваного об'єкта часові зв'язки з подією, просторові та особистісні зв'язки, зв'язки за джерелом злочину, зв'язки за способом його укриття. Тому кожний виявлений об'єкт аналізується не в плані його існування в матеріальному світі, а також його характеристик та зв'язків з ним, але й в аспекті його місця, ролі та значення у встановленні події злочину. Цією вимогою визначаються і спрямованість аналізу, і його певна обмеженість комплексом даних, що можуть мати значення для розслідування.

При огляді місця події один і той же предмет найкраще розглядати під різними кутами зору, піддаючи сумнівам свої попередні висновки щодо тих чи інших його властивостей, не довіряючи одноразовому спостереженню, постійно вирішуючи питання: «Що це означає?», «Чому та у зв'язку з чим це відбулося?», «Чи могло це відбутись?»

Так, чоловік вбитої дружини стверджував, що він під час вбивства ходив в аптеку за ліками для хворої дружини. Однак при огляді місця події слідчий звернув увагу на те, що упаковка цих ліків була забризкана краплями крові. Виникла відповідна версія.

За результатами аналізу слідчий робить попередні ймовірнісні висновки. Для прикладу, оглядаючи приміщення, з якого були викрадені речі, слідчий звернув увагу на декілька брудно-масляних слідів ковзання біля того місця, де стояла викрадена річ. Він припустив, що сліди могли утворитися від торкання нечистого, забрудненого маслом або змазкою одягу. І для подальшого ходу розслідування істотною стала не сама по собі наявність плям, а цей гіпотетичний висновок слідчого.

Надзвичайно важливим в ході огляду місця події порівнювати групи обставин. Проілюструємо це на такому прикладі. При огляді квартири, в якій виявлено труп жінки, слідчий звернув увагу на недоторканність цінних речей та на зникнення деяких носильних речей та однієї наволочки, а також на те, що злочинець використав кілька знарядь — ніж, м'ясорубку та товкачик ступки. Співставлення цих обставин, а також наявність слідів крові у різних місцях привели слідчого до обґрунтованого припущення — вбивцею була жінка, яка, забруднивши свій одяг у боротьбі із жертвою, переодягнулась згодом у її речі та забрала зі собою свої у знятій з подушки наволочці, а при вбивстві у стані афекту використала все, що потрапляло їй під руку.

Іноді при аналізі обстановки місця події деякі слідчі зловживають аналогіями, намагаються використати раніше відомі конструкції версій, забуваючи про неповторність та індивідуальність кожної події в її деталях.

Поширеною помилкою при огляді є ігнорування випадковостей, коли деякі елементи розслідуваної події розглядаються лише як результат цілеспрямованих дій злочинця. Не менш небезпечна й інша крайність, коли істотні ознаки події сприймаються як такі, що не заслуговують уваги, як випадковий збіг обставин.

Аналіз, що здійснюється в ході огляду місця події, піднімається на більш високу ступінь, яка сприяє формуванню окремих та загальних версій, а в певних випадках — і безпосередньому встановленню тих обставин, які проявилися в слідах чи їх сукупності, що складають обстановку місця події. Так, виявлення на місці події стріляної кулі та гільзи дозволяє в результаті їх аналізу дійти однозначного висновку про те, з якого типу, марки зброї був здійснений постріл. Таким чином, у вказаній ситуації результати аналізу відразу приводять до встановлення причинних зв'язків.

Логічним зв'язком між виявленим та ймовірними діями осіб, виступає причинно-наслідкове відношення, що відновлює з багатьох фрагментів картину події, де пояснені всі взаємозв'язки.

Разом з тим, причинно-наслідковий зв'язок не завжди носить явний характер. Про його наявність можуть свідчити інші більш поверхневі, зовнішні зв'язки.

Так, територіальна близькість того чи іншого предмету до місця події може з найбільшою ймовірністю вказувати на його зв'язок з розслідуваною подією. Чим дальше предмет від місця події, тим менш ймовірний такий зв'язок, але це не звільняє слідчого від обов'язку огляду віддаленої периферії, де часто виявляються цінні сліди та речові докази.

На місці події слідчий бачить багато слідів, але не всі вони пов'язані з розслідуваною подією. Серед них є старі, що виникли задовго до події. Вони, як правило, не можуть мати до нього відношення. Є сліди дуже свіжі, що з'явились після виявлення події, вони також зазвичай не пов'язані із вчиненим злочином. Сліди ж, давність утворення яких відповідає часу події, ймовірно, пов'язані з розслідуваним злочином і тому повинні бути ретельно вивченими.

Істотне значення має знання ступеня ймовірнісних зв'язків між елементами розслідуваного виду злочину. Так, при виявленні частин розчленованого трупа враховуються наступні відомості. Труп найчастіше розчленовується у приміщенні і, як правило, особою, яка добре знала потерпілого. Вбивство підлітка пов'язується з тим, що вбивцею найімовірніше також є неповнолітній. Встановлено, що вбивства в місцях відпочинку вчиняються у 75 випадків зі 100 особами чоловічої статі у віці від 17 до 22 років, найчастіше знайомими потерпілих, що проживають на відстані 1,5 км від місця вчинення злочину. Щодо інших видів злочинів також розроблені довідкові таблиці про найімовірніші зв'язки різних елементів криміналістичної характеристики злочинів.

Неможна забувати й про те, що в кожному випадку зв'язок між даною причиною і наслідком є тільки окремою ланкою загальних відношень між явищами. Те, що було причиною даного факту, раніше породжене якою-небудь іншою причиною, а кожен наслідок в свою чергу спричинив новий.

Мислене уявлення про подію злочину, його механізм, осіб, які його вчинили, складається на основі результатів аналізу виявлених слідів та предметів і встановлення причинних зв'язків між ними тою мірою, що визначається наявною інформацією. Узагальнення результатів аналізу дозволяє накопичувати інформацію, синтезувати її шляхом встановлення причинних зв'язків та служить основою для формування мисленої моделі події.

Кожна мислена модель події, що відбулася, стосовно розслідування злочинів має більшу чи меншу ступінь ймовірності, яка визначається, з одного боку, наявною інформацією, а з іншого — кількістю обставин, які необхідно з'ясувати для встановлення істини у справі. В тих випадках, коли інформації більше, а обставин, які потрібно встановити, — менше, обґрунтованість версії, яка висувається, щодо події злочину буде значною, а сама мисленна модель — більш повною. Повнота моделі істотно полегшує визначення шляхів виявлення тих окремих елементів предмету доказування, які перетворюють мислену модель у дійсно встановлені обставини.

Проведення огляду місця події вимагає вирішення великої кількості мислених завдань. Різноманітні за своїм характером завдання можна згрупувати за їхніми цілями. До першої групи завдань можна віднести завдання на виявлення інформації, її оцінку, висунення загальних та окремих версій; до другої групи — завдання по організації оперативно-розшукових заходів та самої слідчої дії щодо проведення огляду місця події.

Мислені завдання першої групи, насамперед, ті, які пов'язані з виявленням доказової інформації, обумовлені переліком питань, які вирішуються в процесі огляду місця події. Їх вирішення визначається рекомендаціями криміналістичної тактики. Мислені ж завдання, пов'язані з оцінкою доказів, виявлених в результаті огляду місця події, мають певну специфіку, пов'язану з тим, що виявлене не відразу може бути оцінене, а потребує додаткового дослідження та з'ясування інших даних. Так, наприклад, складається ситуація зі слідами пальців рук. Їх виявлення не відразу дозволяє визначити приналежність конкретній особі і, відповідно, встановити їх доказове значення у справі.

Як прийом побудови версій іноді використовується мислене уявлення події, при якому слідчий ставить себе на місце учасників цієї події. При всій ефективності даного прийому не слід забувати, що слідчий, трактуючи подію лише зі своєї точки зору, вважає, що й інші особи повинні були діяти саме так, як діяв би він на їх місці, може помилково відкинути ті припущення, які він пояснює, як «надто просто» або «надто складно», «надто нерозумно» чи «надто розумно» для злочинця.

В. О. Коновалова зауважує, що мислені моделі, які конструюються в ході огляду місця події є дуже динамічними — їх виникнення, зміна та зникнення відбувається по мірі виявлення та оцінки доказової інформації.

Кожна обставина, що виявляється в ході огляду місця події, інтерпретується слідчим як певна ланка в логічному ланцюгу досліджуваної події, розглядається як факт, що виключає або підтверджує попереднє припущення.

Модель, яка створюється стосовно розслідуваної події, відрізняється тим, що вона має синтезуючий характер, об'єднуючи в собі одночасно дії злочинця, потерпілого, обставини, що передували вчиненню злочину, та його наслідки і, відповідно, дозволяє уявити мислену картину події злочину.

При огляді місця події слідчий вступає у різноманітні відносини, зокрема з потерпілими та їх родичами. Спілкування з ними характеризується винятково емоційним змістом. Слідчому необхідно чітко і зібрано вести себе у такій ситуації для того, щоб збуджений стан, пов'язаний з подією, що відбулась, не відбився на його власній мисленій діяльності. Потрібно вживати всіх заходів, щоб зняти емоційну напругу в цих осіб, оскільки в іншому випадку вони не лише не зможуть бути джерелом повної та достовірної інформації, але й завадять її виявленню та збору слідчим.

Для полегшення психічного навантаження слідчого доцільно зменшити потік зайвої, непотрібної інформації. Саме з цією метою з місця події рекомендується видалити всіх сторонніх осіб, розмови та дії яких відволікають слідчого та перешкоджають вирішенню його першочергових завдань [20].