45. Психологічні аспекти виявлення та викриття інсценувань при огляді місця події.

При огляді місця події можлива ситуація когнітивного дисонансу, коли виявлені обставини конкурують між собою. Обгрунтовано висунута версія раптово спростовується суперечливим їй фактом. У багатьох випадках це буває пов'язано з різними прийомами приховання злочину. За такої ситуації раніше створену систему обставин необхідно знову «розчленувати» на окремі елементи та ще раз переглянути кожний з цих елементів за іншими, не відображеними раніше ознаками та зв'язками.

У способі приховання злочину проявляються характер і здібності злочинця, його навики і звички, уява, винахідливість.

Серед чисельних способів приховання злочину виділяють: а) маскування; б) фальсифікацію; в) знищення доказової інформації. Найчастіше злочинці використовують і маскування, і фальсифікацію. Таким комбінованим способом приховання злочину є інсценування — штучне створення певної, не відповідної минулій події, обстановки (для прикладу, інсценування зламу, нещасного випадку, самогубства і т. п.).

Вчиняючи злочини, злочинці нерідко на місці події вдаються до різного роду інсценувань, щоб спрямувати слідство по хибному шляху. Тому завжди необхідно бути готовим піддати сумніву ту чи іншу обставину, уважно її розглянути, беручи до уваги, що вона може бути умисно нав'язана слідчому. При ретельному вивченні обстановки виявляється подвійність картини події, за якої одні елементи малопомітні, слабо виражені, другі очевидні, зрозумілі, відразу кидаються у вічі. Не висунувши версії про інсценування, слідчий ризикує не помітити того, що злочинець хотів приховати.

При інсценуванні злочинець мислить рефлексивно. Іноді рефлективність мислення злочинця піднімається до високого рівня — рефлексії другого ступеня. При цьому злочинець враховує навіть рефлексивність самого слідчого. Відомі випадки, коли злочинець вдається до інсценування інсценування для наведення слідчого на хибний шлях.

Завбачливий злочинець намагається виконати весь комплекс дій, що притаманний інсценованій події. Але нерідко він все ж не може уникнути спокуси полегшити собі що-небудь у виконанні цього завдання: проводить злом у найтоншій частині перешкоди, чим видає свою поінформованість про особливості місця події.

Виділяють три психологічні типи інсценувальників: а) рефлексивний (18 %) — з метою злочинного інсценування аналізує етапи злочинної діяльності, проявляє вміння узгодити їх та обрані ним інсценовані елементи криміналістичної характеристики; б) ситуативний (49 %) — спонтанно вдається до злочинного інсценування, роблячи ставку на сприятливу обстановку; в) стереотипний (33 %) — увагу зосереджує переважно на маскуванні ознак злочинної діяльності.

Можливість викриття будь-якого інсценування, на думку О. Р. Ратінова, зумовлена наступними факторами. По-перше, злочинець зазвичай із суб'єктивних причин не в стані бездоганно інсценувати обстановку події, сфальсифікувати переконливі докази. Мало хто здатний все передбачити. Тому найчастіше йому вдається досягнути тільки зовнішньої правдоподібності події. По-друге, інсценування об'єктивно не може співпадати з картиною справжнього злочину. Різниця у змісті цих подій, механізмі утворення слідів, характері дій учасників накладає певний відбиток на місце події, спричиняє внутрішні суперечності, незалежно від бажання особи.

Так, значна мобілізація зусиль при інсценуванні крадіжки проявляється в надмірній її демонстративності — багато розкиданих у безладі речей, пошкоджених без потреби предметів.

При інсценуваннях, як правило, відсутні ті сліди, які продиктовані логікою імітованої події. Наприклад, розпил дужки замка повинен супроводжуватися залишенням металевих ошурок. Їх відсутність швидше за все свідчить про те, що замок був спочатку розпиляний в іншому місці з метою інсценування крадіжки.

Для викриття інсценування злочину істотним є не тільки відсутність належних слідів, але й наявність тих, яких за логікою не повинно бути. Зокрема, при імітації крадіжки з магазину шляхом здійснення пролому в стіні, злочинці (продавці магазину) зробили пролом не зовні, а з середини приміщення.

Так само, вбивство іноді імітується під самогубство або нещасний випадок. Намагаючись спрямувати слідство по хибному шляху, злочинці умисно залишають «сліди» рук, ніг, предмети, що належать іншим особам, сліди крові, волокна тканин одягу.