41. Спрямованість у структурі особистості: поняття, елементи.

Однією з основних соціально-обумовлених підструктур особистості є її спрямованість.

Спрямованість особистості — це система стійких спонукань людини, що визначає її соціальну активність, вибірковість ставлення до різних явищ, до тієї чи іншої соціально-корисної або антисуспільної діяльності.

Вчиняючи дії, люди виходять з різних спонукань. Усвідомлення свого службового обов'язку, почуття відповідальності, для прикладу, спонукають працівника правоохоронного органу виявляти взаємовиручку, надавати допомогу товаришу; потреба у пізнанні, інтерес до юридичної спеціальності викликають прагнення удосконалювати свою правову підготовку та професійну майстерність; ідейне настановлення та внутрішня спрямованість зумовлюють дисциплінованість, чесність та правдивість.

Вивчаючи спрямованість особистості, можна заздалегідь передбачити, до чого буде прагнути людина, чого слід від неї чекати. Знаючи елементи, які складають спрямованість особистості, легше впливати на поведінку людини. Розглянемо їх докладніше.

Першим елементом спрямованості особистості є потреби. Вони відображають залежність людини від оточуючих її умов буття та служать джерелом її активності. Потреби можуть проявлятись не лише в стані, коли людині не вистачає чогось важливого для її життєдіяльності, але й у прагненні звільнитись від всього того, що їй заважає. Такі потреби, на відміну від позитивних, називають негативними.

Основною властивістю потреби є її предметність. Потреба завжди конкретна. Вона співвідноситься з тими об'єктивно існуючими предметами реального світу, за допомогою яких може бути задоволена.

Іншою важливою властивістю потреби є її динамічність, тобто здатність змінювати свою напруженість, згасати або знову виникати.

Розрізняють потреби суто фізіологічного характеру, матеріальні, інтелектуальні (пізнавальні), духовні і соціальні (суспільні) потреби.

Зазвичай людина відчуває кілька потреб, які знаходяться в постійній взаємодії. Одні з них займають домінуюче становище, стримуючи прояв інших потреб, впливаючи у такий спосіб на спрямованість особистості. Така динамічна взаємодія різних потреб в багатьох випадках пояснює механізм і мотиви вчинення багатьох вчинків людини, в тому числі і протиправних.

Конфлікт особистості з оточуючими людьми, які перешкоджають задоволенню певної потреби, може призвести до протиправних дій, послужити основою для вчинення того чи іншого злочину.

Другим елементом спрямованості особистості є інтереси. Інтерес — це зосередженість людини на певному об'єкті в силу його особистісної значимості, привабливості для неї. Інтерес спонукає особу краще ознайомитись з об'єктом, глибше пізнати його, включити той чи інший предмет у сферу своїх відносин з оточуючою дійсністю. Інтерес породжує допитливість, стимулює уважність, дозволяє зосередити думки на певній проблемі. Завдяки проявленому інтересу до предмету останній набуває емоційної привабливості.

Інтереси людини є надзвичайно різноманітними та їх можна класифікувати за наступними критеріями.

За змістом, об'єктами та сферами діяльності, на які переважно спрямована увага та активність особистості, виділяють суспільно-політичні, професійні та побутові інтереси. Змістом визначається суспільна цінність інтересів особистості.

За широтою інтереси можуть бути широкими та вузькими. Для успішного вирішення завдань оволодіння юридичною професією важливо сформувати у майбутнього юриста основний інтерес до юриспруденції та поєднати його з іншими інтересами (суспільними, естетичними тощо).

За ступенем стійкості розрізняють стійкі та нестійкі інтереси. З людей зі стійкими професійними інтересами легше підготувати добрих юристів. Дієвість інтересів у юристів також різна. В одних інтереси, що виникли, проявляються слабо або зникають, в інших — вони характеризуються більшою збуджуючою силою.

У діяльності юриста велике значення мають професійні інтереси, які спонукають його оволодівати необхідними знаннями, набувати досвіду, успішно використовувати їх на практиці. Особливе місце серед професійних інтересів слідчого, прокурора, судді, адвоката займають пізнавальні інтереси, які необхідні для якісного розслідування та розгляду справ. Пізнавальні інтереси є одним з факторів професійної активності юриста, постійних пошуків ним істини в роботі.

Останнім елементом спрямованості особистості є світогляд. Світогляд являє собою систему поглядів, переконань людини, що визначають її моральний, ідейно-етичний склад. З розвитком світогляду відбуваються докорінні якісні зміни в особистості. Світогляд особистості оцінюється за змістом, систематичністю, повнотою, цілісністю, логічною послідовністю та доказовістю, рівнем узагальненості та конкретності, ступенем дієвості. Він може бути науковим або антинауковим.

Знаючи світоглядну основу особи, легше передбачити, як вчинить людина в тій чи іншій ситуації.

До структури світогляду людини входять її філософські, соціально-економічні, моральні, правові, естетичні та інші погляди. Погляди — це перехідна ланка від знань до переконань. Вони виражають, передусім, ступінь розуміння навколишнього світу, згоду або незгоду особистості з тими чи іншими явищами дійсності.

На основі світогляду в людині формуються ідеали, тобто створені уявою образи піднесеного та досконалого, до яких вона прагне. Ідеалом може стати конкретна (або уявна) особистість, певний спосіб життя, поведінка тієї чи іншої особи або групи людей, окрема риса характеру.