
- •Модуль з юридичної психології 2011 р. Тема 1: Предмет, завдання, система та методологія юридичної психології
- •1. Предмет, об’єкт та генезис юридичної психології.
- •2. Історія розвитку юридичної психології.
- •3. Завдання юридичної психології.
- •4. Система юридичної психології. Перспективи розвитку вітчизняної юридичної психології.
- •5. Загальна характеристика методів юридичної психології.
- •6. Методи вивчення особистості в юридичній діяльності.
- •7. Методи психологічного впливу на особистість.
- •8. Правові та етичні межі застосування психологічного впливу в правоохоронній та правозастосовній діяльності.
- •9. Зв’язок юридичної психології з іншими науками.
- •Тема 2: Психічні пізнавальні процеси
- •10. Структура та рівні дослідження психіки, система психічних пізнавальних процесів.
- •11. Відчуття: поняття та класифікація.
- •12. Властивості відчуттів.
- •13. Сприйняття: поняття, класифікація та властивості.
- •14. Закономірності сприйняття предметів.
- •15. Закономірності сприйняття простору.
- •16. Закономірності сприйняття часу.
- •17. Закономірності сприйняття руху.
- •18. Увага: поняття, види, властивості та фактори, що визначають спрямованість уваги.
- •19. Уява: поняття та види. Роль реконструктивної уяви в слідчій та судовій практиці.
- •20. Пам'ять: поняття та види. Значення пам'яті в юрисдикційній діяльності.
- •21. Асоціації як метод запам’ятовування.
- •22. Процеси пам'яті.
- •23. Прийоми активізації пам'яті учасників судочинства.
- •24. Мислення: поняття та класифікація. Рефлексивні судження.
- •25. Інтуїція та її роль в юрисдикційній діяльності.
- •Тема 3: Емоційні та вольові процеси і стани
- •26. Емоції: поняття, класифікація, класи емоційних станів.
- •27. Почуття: поняття, класифікація, групи почуттів.
- •28. Стан тривоги (тривожності): поняття, види тривоги та значення в юрисдикційній діяльності.
- •29. Стан страху: суть, поведінкові та суб’єктивні ознаки переживання. Фобії.
- •30. Стан стресу: поняття, види, стадії (фази) стресу та його значення в юрисдикційній діяльності.
- •31. Фрустрація: поняття та значення в юрисдикційній діяльності.
- •32. Страждання: поняття, ознаки види та значення в юрисдикційній діяльності.
- •33. Афект: поняття, ознаки, види. Відмінність фізіологічного афекту від патологічного афекту.
- •34. Фізіологічний афект: суть, діагностичні ознаки, фази розвитку та значення в юрисдикційній діяльності.
- •35. Різновиди фізіологічного афекту: класичний, кумульований (накопичувальний), аномальний та вторинний (слідовий).
- •36. Поняття та функції волі, етапи вольового процесу. Вольові риси юриста.
- •Тема 4: Психічні властивості особистості
- •37. Людина, особистість, індивід, індивідуальність.
- •38. Темперамент, його типи, властивості та значення в юрисдикційній діяльності.
- •39. Характер та його риси. Вивчення характеру учасників судочинства.
- •40. Акцентуації характеру: поняття, найпоширеніші акцентуйовані риси характеру.
- •41. Спрямованість у структурі особистості: поняття, елементи.
- •42. Здібності особистості.
- •43. Мотиваційна сфера особистості.
- •Тема 5: Психологічні основи проведення окремих слідчих дій
- •44. Психологічна характеристика особи злочинця за результатами огляду місця події.
- •45. Психологічні аспекти виявлення та викриття інсценувань при огляді місця події.
- •46. Психологічні елементи огляду місця події.
- •47. Психологія освідування.
- •48. Психологія обшукуваного.
- •49. Психологія особи, яка проводить обшук.
- •50. Психологія пошукових дій.
- •51. Психологічна характеристика стадій допиту.
- •52. Психологічні особливості допиту в безконфліктній ситуації.
- •53. Психологічні особливості допиту в конфліктній ситуації.
- •54. Діагностичні ознаки повідомлення допитуваним завідомо неправдивої інформації.
- •55. Правила психологічного впливу на осіб з метою схиляння їх до давання правдивих показань.
- •56. Психологічні прийоми допиту в конфліктній ситуації.
- •57. Психологічні прийоми викриття завідомо неправдивих показань.
- •58. Психологічні особливості допиту підозрюваного (обвинуваченого).
- •59. Психологічні особливості допиту потерпілих.
- •60. Психологічні особливості допиту свідків.
- •61. Психологічні особливості допиту неповнолітніх.
- •62. Психологічні особливості допиту осіб з фізичними та психічними вадами.
- •63. Психологія очної ставки.
- •64. Психологія пред’явлення для впізнання.
- •65. Психологічні особливості пред’явлення для впізнання за участю осіб з фізичними та психічними вадами.
- •66. Психологія відтворення обстановки і обставин події (слідчого експерименту).
- •Тема 6: Основи судово-психологічної експертизи
- •68. Поняття та форми використання спеціальних психологічних знань у судочинстві.
- •69. Поняття, предмет об’єкт та значення судово-психологічної експертизи.
- •70. Методи судово-психологічної експертизи.
- •71. Місце судово-психологічної експертизи у системі судових експертиз та її класифікація.
- •72. Особливості посмертної судово-психологічної експертизи.
- •73. Види та особливості комплексних судово-психологічних експертиз.
- •74. Компетенція судово-психологічної експертизи.
- •75. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза у кримінальному судочинстві.
- •I. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних процесів:
- •II. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних та емоційних станів:
- •III. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психологічних властивостей особистості:
40. Акцентуації характеру: поняття, найпоширеніші акцентуйовані риси характеру.
Кількість варіантів рис та особливостей характеру у людей досить велика, тому їх єдиної класифікації немає. Однак варіативність рис характеру проявляється не лише у якісній різноманітності та своєрідності, але й у кількісному виразі. Коли кількісний вираз тієї чи іншої риси характеру досягає максимальних величин та опиняється біля межі норми, виникає так звана акцентуація характеру.
Інакше кажучи, акцентуації характеру — це крайні варіанти його норми, за яких окремі риси характеру надзвичайно посилені, внаслідок чого виявляється вибіркова вразливість щодо певного роду психогенних впливів при добрій і, навіть, підвищеній стійкості до інших. Тому акцентуація завжди передбачає посилення ступеня виразу певної риси характеру суб'єкта на фоні інших особливостей, властивостей його характеру. В результаті цього, дана риса і стає акцентуйованою.
Проблема акцентуйованих властивостей характеру становить значний професійний інтерес для юристів, оскільки деякі види акцентуацій лежать в основі дезадаптивного типу особистості, близького до кола осіб, наділених психопатіями різного ступеня виразу. Однак, недивлячись на свою близькість до них, акцентуації характеру — це тим не менше варіанти психічної норми, на відміну від патологічних типів характеру — психопатій. Особливість акцентуацій полягає в тому, що акцентуйовані варіанти окремих властивостей характеру психічно здорової людини, пограничні з психопатіями, особливо яскраво проявляються тільки у певних, складних для суб'єкта обставинах, під впливом яких-небудь одних стресогенних факторів та за певних умов.
Звідси випливає, що кожен тип акцентуації характеру має своє слабке місце, свою «ахіллесову п'яту». Тож діагностика певного виду акцентуації характеру людини дозволяє спрогнозувати її поведінку, особливо у соціально несприятливих, складних ситуаціях. Та й сам суб'єкт, знаючи особливості свого характеру, може при бажанні свідомо здійснювати вольовий самоконтроль за своєю поведінкою, вчасно стримуючи ті чи інші небажані для себе та оточуючих форми реагування.
З іншого боку, як підкреслює В. В. Романов, прояв акцентуйованих рис характеру може одержати не лише негативну оцінку, але й свідчити про соціально позитивні риси особистості, про неможливість вчинення суб'єктом певних форм протиправної поведінки, наприклад, з корисливих, хуліганських мотивів, з особливою жорстокістю тощо.
Перейдемо до розгляду найпоширеніших акцентуйованих рис характеру, що становлять інтерес для слідчо-судової практики.
Так, для суб'єктів, які мають украй збудливий — гіпертимний тип характеру з притаманними йому рисами (велика рухливість, активність, надмірна товариськість, підвищена мовна продуктивність, прагнення до лідерства), негативними обставинами, що провокують прояв негативних форм поведінки, є відсутність неформальних контактів та сувора регламентація життя. За наявності несприятливого соціального впливу, серйозних недоліків у вихованні такі особистості легше втягуються у групові форми розваг, що супроводжуються вживанням алкогольних напоїв, азартними іграми, з наступною трансформацією таких розваг у групові злочини проти громадського порядку, життя і здоров'я громадян. Особи з подібними рисами характеру більше за інших схильні до групових форм протиправної поведінки і нерідко самі стають натхненниками правопорушень не лише заради розваг, з корисливих спонукань, але й заради самоствердження, пережиття відчуттів, пов'язаних з ризиком.
Наближеним до гіпертимного є нестійкий тип акцентуації характеру. Все негативне немовби «липне» до таких людей. Вони задовольняються примітивними розвагами та живуть без будь-яких стійких життєвих планів на майбутнє. Їх емоції вкрай нестабільні. Суб'єкти з такими рисами характеру найчастіше чинять супротив вимогам дисципліни та в силу цього більшою мірою потребують контролю. Улюбленими розвагами таких осіб є азартні ігри, швидка їзда тощо.
З віком у вказаних особистостей риси характеру можуть трансформуватися у циклоїдний тип акцентуації. Суб'єкти, характер яких відзначається властивостями циклоїдної акцентуації, частіше, ніж інші без видимих причин бувають роздратованими, більшою мірою піддаються апатії, безпричинним змінам настрою без будь-якого серйозного приводу. То вони досить діяльні і балакучі, то раптово стають повільними, жадібними на слова, пригніченими. Причому така зміна настрою може викликатися не тільки значущими для них подіями, але й відбуватися під впливом яких-небудь важковловимих обставин. Цикли зміни настрою у них можуть тривати від декількох днів, тижнів до кількох місяців і, навіть, років (у людей похилого віку). У такому стані вони уникають міжособистісних контактів, занурюючись у світ власних уявлень та переживань. Їм складніше адаптуватися до нової обстановки, в емоційному стані вони більш вразливі, швидко перевтомлюються. У цей момент у них все буквально валиться з рук.
Близьким до описаного вище типу характеру є сенситивний тип акцентуації. Особи, наділені властивостями сенситивної акцентуації, відзначаються надмірною чутливістю, підвищеною вразливістю. У них гостро виражене почуття власної неповноцінності, понижений рівень претензій, домагань. У поведінці вони сором'язливі, замкнені. Їх ще одним слабким місцем є загострене сприйняття ставлення до них оточуючих. Нестерпною для них є ситуація, в якій вони стають об'єктами глузування, підозри у певних непристойних вчинках, несправедливого обвинувачення. У зв'язку з цим такі особи можуть вчинити самогубство навіть з незначного приводу.
Психастенічний тип акцентуації характеру нагадує своїми окремими рисами (підвищена чутливість, вразливість, замкненість, сором'язливість), заниженим рівнем стресостійкості сенситивний тип акцентуації. Однак головною відмінною рисою психастенічного варіанту характеру є підвищена тривожність, недовірливість. У той же час такі особи відзначаються більш розвинутим почуттям відповідальності, сумлінності. Вони обов'язкові, добросовісні у справах, ретельно виконують свої обов'язки та за розвинутого інтелекту, достатніх знаннях є добрими виконавцями, які не потребують додаткового контролю. Водночас, при прийнятті рішень вони часто проявляють схильність до необгрунтованих сумнівів, нав'язливого неспокою, внаслідок чого є нерішучими. Ситуації з непередбачуваним розв'язком, зі швидкою зміною звичної обстановки є для подібних осіб стресовими. Ось чому обстановка, яка швидко змінюється, та розцінюється ними як небезпечна для їх життя і здоров'я, може несподівано привести до афективного зриву. Таким людям набагато важче контролювати свою поведінку в екстремальних умовах, в ситуації необхідної оборони.
Виявлення сенситивних та психастенічних властивостей характеру може мати важливе значення у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи. Для прикладу, встановлення у потерпілого, щодо якого було вчинені насильницькі дії сексуального характеру, акцентуації по сенситивному або психастенічному типу може опосередковано вказувати на те, що потерпілий знаходився у безпорадному стані (ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 КК України). Це особливо важливо у спірних ситуаціях, коли є підстави вважати, що підозрюваний (обвинувачений) обмовляє потерпілого, стверджуючи, що начебто їх інтимні стосунки відбулися за взаємною згодою, а потерпілий його обмовляє, шантажує.
Епілептоїдний тип акцентуації характеру відрізняється від інших надмірною агресивністю, розгніваністю, роздратованістю, запальністю, афективною забарвленістю настрою, схильністю до імпульсивних поведінкових реакцій, постійною конфліктністю з оточуючими. Приводами для конфліктів можуть бути найнезначніші обмеження їх інтересів. Афекти у таких людей часто супроводжуються нестримною люттю, жорстокими побоями потерпілого, незважаючи на його слабкість та беззахисність. За відсутністю зовнішнього приводу такі особи шукають тих, на кому можна зірвати зло. Іноді власники такого характеру проявляють садистські схильності. Їх мислення відрізняється надмірною педантичністю, важкістю, повільністю.
Це один з найскладніших та найнесприятливіших для соціальної адаптації, виховного впливу та соціальної корекції типів характеру людей, що займає друге (після нестійкого типу) місце за кількістю осіб, що піддаються протиправному впливу.
Для юристів професійний інтерес можуть становити й особи з рисами паранояльної акцентуації. Такі люди самі активно домагаються зустрічі з представниками судових, правоохоронних органів, з постійною впертістю займаються різноманітними судовими спорами, часто малозначними за своїм характером, або вчиняють злочини під впливом страху, ревнощів, фрустрації. Особи, наділені властивостями характеру даного типу, відзначаються своєю афективною захопленістю, одержимістю якоюсь, на їх погляд, надцінною ідеєю, яка стає для них домінуючою. Як правило, у них вразливе самолюбство, завищена самооцінка, їх поведінка відзначається самовпевненістю. Серед даної категорії осіб можна зустріти досить поширений тип особистості «борця за справедливість», невтомних скаржників, анонімників, які конфліктують на ниві шукання правди. При чому така боротьба у них не виходить за межі задоволення їх особистих бажань, інтересів, амбіцій. А різного роду звернення надають такій боротьбі у їх власних очах значної ваги, принциповості.
Ще один тип акцентуації, на якому варто зупинитись, це так званий шизоїдний тип характеру. Найістотнішими рисами даного типу характеру є їх замкненість, емоційний холод, відмежованість від оточуючих, нездатність або небажання встановлювати та підтримувати з ними неформальні контакти, знижена потреба у спілкуванні, байдужість навіть щодо своїх близьких. Ще однією характерною особливістю осіб даного кола є відсутність у них внутрішньої єдності, узгодженості їх психічної діяльності, оригінальність і, навіть, парадоксальність їх мислення, висловлювань, емоцій, поведінки. Вони орієнтовані, головним чином, на свій внутрішній світ. Тому не здатні поглянути на себе з боку, стати на місце інших. Внаслідок цього в емоційному плані вони нерідко неадекватно реагують, виглядають з боку дещо дивними, малозрозумілими людьми. У конфліктних ситуаціях, особливо коли вони виникають через те, що їх не розуміють, ображаються, оздоблюються, можуть вчинити протиправні дії насильницького характеру, неадекватні обставині, що їх викликала. Однак за розвинутого інтелекту особи даного типу вирізняються своєю творчою спрямованістю, різноманітними інтересами та захопленнями, нестандартним, аналітичним складом розуму.