39. Характер та його риси. Вивчення характеру учасників судочинства.

Характер має тісний зв'язок з темпераментом, який є його природною основою, динамічною стороною. Більше того, характер розвивається на базі темпераменту. Тому він, як і темперамент, є достатньо стійким особистісним утворенням.

Найбільш прийнятним видається наступне визначення. Характер — це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей, що проявляються в життєдіяльності, поведінці людини у виді її ставлення до інших людей, до самого себе, до справи та інших обставин буття.

Характер проявляється в діяльності, спілкуванні, манері поведінки людини. У ньому виражається ставлення суб'єкта до явищ суспільно-трудового, особистого життя в різних ситуаціях, в яких людина проявляє себе як особистість. Такі відношення формують індивідуальний стиль поведінки. В характері людини проявляються її потреби, інтереси, переконання, світогляд.

Знаючи характер індивіда, легше прогнозувати його поведінку в будь-яких ситуаціях. І навпаки, по тому, як веде себе суб'єкт, яким способом, наприклад, обвинувачений вчинив злочин, можна певною мірою судити про його характер і в залежності від цього вибирати тактичні прийоми допиту, більш цілеспрямовано вести розшук злочинця.

Характер, на відміну від темпераменту, зумовлений не лише властивостями нервової системи, спадковими факторами, але й формується в умовах активного впливу на людину соціально-культурного середовища, залежить від виховання, суспільних, міжособистісних стосунків, в яких вона активно бере участь.

Існують різні підходи до класифікації рис характеру. Умовно систему рис характеру можна згрупувати наступним чином:

1) риси, в яких відображається ставлення людини до інших людей і колективу (доброта, злість, чуйність, вимогливість, принциповість, зарозумілість тощо);

2) риси, в яких проявляється ставлення людини до самої себе (гордість, самолюбство тощо);

3) риси, що виражають ставлення людини до справи, роботи, професійної діяльності (працьовитість, лінощі, сумлінність, відповідальність тощо);

4) риси, в яких виражається ставлення людини до речей, матеріального благополуччя (акуратність, неохайність, скромність, марнотратство тощо).

Вивчення слідчим, суддею характеру учасників судочинства проводиться з різною метою:

1. З метою глибшого вивчення механізму злочину, причин його вчинення. Так, відомості про характер обвинувачених (підсудних) можуть бути використані при оцінці об'єктивної сторони злочину, умислу винного, мотивів вчинення злочину. Певну допомогу при дослідженні механізму насильницьких злочинів можуть надати відомості про властивості характеру потерпілого. Вивчення характеру потерпілого допомагає слідчому (суду) правильно оцінити причини поведінки обвинуваченого (підсудного) в момент вчинення злочину.

2. З тактичною метою при проведенні слідчих (судових) дій. Так, залежно від характеру допитуваного застосовуються різні прийоми допиту: від задавання нейтральних питань до питань з одночасним пред'явленням доказів, що викривають обвинуваченого, свідка у неправді.

3. З метою проведення виховної, попереджувальної роботи з громадянами. Виявлення осіб, наділених негативними рисами характеру, дозволяє своєчасно окреслити індивідуальний підхід до них, систему виховних заходів, особливо в місцях позбавлення волі.