32. Страждання: поняття, ознаки види та значення в юрисдикційній діяльності.

Тривожность, страх, стрес, фрустрації нерідко супроводжуються стражданнями. Законодавець у ряді правових норм використовує поняття «фізичне страждання» (ст.ст. 127, 146 КК України), «моральне страждання» (ст. 127 КК України).

У даний час суди при розгляді кримінальних та цивільних справ, визначаючи розміри компенсації моральної шкоди, стали частіше звертати увагу на питання, що належать до встановлення ознак, які підтверджують пережиті суб'єктом фізичні або моральні страждання. Тож страждання, будучи суто психологічним поняттям, сьогодні набуло достатньо актуального правового значення, розуміння суті та розкриття змісту якого при розгляді цілого ряду кримінальних справ, цивільно-правових спорів стає неодмінною умовою юридично грамотного застосування норм права.

У психології страждання розглядається як одна з фундаментальних емоцій, яка при всьому своєму негативному характері водночас виконує дуже важливу у біологічному та психологічному аспекті функцію, що сигналізує людині про вплив на неї несприятливих факторів і у такий спосіб спонукає її вживати тих чи інших заходів, спрямованих на усунення причин їх виникнення. По суті, страждання — найперша емоція, що переживає людина, яка відривається від матері у момент своєї появи на світ. Цим, очевидно, пояснюється, що відчуження людини (фізичне або психологічне) протягом всього її наступного життя є однією з найпоширеніших причин страждань.

Тож страждання — це емоція людини у вигляді негативних переживань, які виникають під впливом подій, що травмують її психіку, глибоко торкаються її особистої структури, настрою, самопочуття, здоров'я.

Власне страждання окремо, у чистому його вигляді спостерігається вкрай рідко. Зазвичай страждання супроводжують страх, стрес, афект, вина, сором та інші негативні емоції. Найпоширенішим є зв'язок страждання і страху, страждання та стресу.

Характерними ознаками страждання, що можуть бути встановлені та доказані в суді, є: зовні людина, яка страждає, виглядає засмученою, усунутою від подій, що відбуваються, від людей; відчуває самотність, ізольованість особливо від тих, хто піклується про неї; відчуває себе невдахою, нещасним, таким, що потерпіла поразку, нездатною до досягнення попередніх успіхів; нудьга, занепад духу, думки про свою професійну некомпетентність, про втрату сенсу життя все частіше відвідують її; зниження загального фізичного тонусу, порушується сон, апетит і т. п.

Доказами, що підтверджують факт заподіяння особі фізичних страждань, можуть бути різного роду медичні документи, в яких відображені одержані нею тілесні ушкодження, перенесені захворювання, функціональні, психосоматичні розлади, її скарги на самопочуття, а також характер наданої їй медичної допомоги. Істотно доповнити цю картину можуть показання свідків, що спілкувалися з потерпілим, щодо його зовнішніх, поведінкових ознак, того, про що він їм розповідав про свої переживання.

При доведенні факту заподіяння потерпілому моральних страждань вимагається ще більше звертати увагу на індивідуально-психологічні властивості його особистості: моральні, ціннісні орієнтації, настановлення, самооцінку, соціальний статус, його прагнення до самоактуалізації, характерологічні особливості, наявність у нього акцентуйованих рис характеру того чи іншого типу.

Відомо, що підвищена тривожність, сенситивність, психастенічність, неврастенічна симптоматика є досить сприятливим підґрунтям для розвитку різного роду глибоких переживань, що травмують психіку, у тому числі й негативного характеру у вигляді страждань.