31. Фрустрація: поняття та значення в юрисдикційній діяльності.

У психологічній літературі фрустрація розглядається у контексті життєвих труднощів та реакцій на такі труднощі. Але труднощі життя можна поділити на дві категорії. Є труднощі переборні, хоча для цього часто потрібні великі зусилля. Концепція фрустрації до такого роду труднощів не відноситься, крім випадків, коли цілком переборні труднощі суб'єктивно сприймаються як непереборні, коли людина здається перед ними.

Інші труднощі в житті належать до числа непереборних або майже непереборних (наприклад, у даний час боротьба з раковими захворюваннями дедалі стає ефективнішою). Фрустрація стосується тих труднощів, які є дійсно нездоланними перешкодами, що стали на шляху до досягнення мети, вирішення завдання, задоволення потреби.

Виходячи з цього, фрустрація (з лат. frustration — обман, позбавлення чого-небудь, руйнування планів) — це психічний стан людини, що виражається в характерних особливостях переживання і поведінки, викликаний об'єктивно непереборними (або так сприйнятими суб'єктивно) труднощами, які виникають на шляху до досягнення мети або до вирішення проблеми. Фрустрація — крайня невдоволеність, блокада прагнення, що викликає стійке негативне емоційне переживання, коли ступінь незадоволення вище того, що людина може витримати. Фрустрація виникає в умовах конфлікту як наслідок протиріччя між незадоволеними бажаннями та існуючими потребами чи заборонами.

Більшою мірою фрустрації піддані емоційні натури, люди з підвищеною збудливістю, не загартовані у «битвах життя», погано підготовлені до труднощів, з недостатньо розвинутими вольовими якостями.

Розрізняють: фрустратор — причину, що викликає стан фрустрації, фрустраційну ситуацію та фрустраційну реакцію.

У стані фрустрації людина відчуває особливо сильне нервово-психічне потрясіння. Воно проявляється через величезне розчарування, роздратованість, пригніченість, необмежену самокритику. Деструктивний вплив фрустрації проявляється також у порушенні тонкої координації зусиль, які спрямовані на досягнення мети, в частковій втраті контролю над собою, в когнітивній обмеженості, через яку особа не бачить альтернативних шляхів або якої-небудь іншої мети, в афективно забарвлених агресивних діях. Фрустрація може послаблюватись, зникати або посилюватись.

Як і будь-які інші психічні стани, фрустрація може бути а) типовою для характеру людини; б) нетиповою, але такою, що породжує нові риси характеру, в) епізодичною, перехідною. Так, агресивний стан при фрустрації більш типовий для людини нестриманої, грубої, а депресія — для людини невпевненої у собі. Однак агресія може виникнути і у стриманої людини, але такої, що згодом стане нестриманою, агресивною після ряду фрустрацій. Нарешті, бувають і такі фрустратори, які у найспокійнішої людини викличуть агресію, але такий стан не проникає «всередину» людини, залишаючись лише ситуаційним епізодом.

У стані фрустрації може знаходитися потерпілий, який не зумів відбити напад злочинця, особа, яка не змогла до кінця реалізувати свій злочинний намір з об'єктивних причин.

Разом з тим, фрустрація відіграє і конструктивну роль, сприяючи досягненню поставленої мети. Завдяки її впливу на психіку суб'єкта, в мотиваційній сфері його особистості нерідко домінуюче значення набувають мотиви досягнення, посилюється привабливість поставленої мети. Крім того, відбувається інтенсифікація зусиль на шляху досягнення поставленої мети. І, нарешті, може відбуватися заміна мети. Перебуваючи в стані фрустрації особа може піти на пошук альтернативної мети, яка частково задовольняє її потреби і бажання. Однак це можливе лише шляхом досягнення компромісу.