Тема 3: Емоційні та вольові процеси і стани

26. Емоції: поняття, класифікація, класи емоційних станів.

Емоція (з лат. emovere — хвилювати, збуджувати) — це форма психічного відображення оточуючого світу у виді короткочасних переживань людини, що виражають її відношення до дійсності, реакцію на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, ставлення до своїх дій та дій інших

Встановлення істини у кримінальній справі, вирішення цивільно-правових спорів нерідко супроводжується різними емоційними явищами, які визначають поведінку людей та їх вчинки. А це, безумовно, потребує розуміння даної групи психічних процесів, професійно грамотної їх оцінки юристами при вивченні поведінки суб'єктів різних правовідносин, врахування цих психічних явищ в комунікативних процесах з різними учасниками судочинства.

Емоції мають чітко виражений ситуативний характер. Причому на виникнення емоцій істотний вплив здійснюють незвичність, новизна ситуації. Емоції завжди зв'язані із задоволенням чи незадоволенням важливих потреб людини. Появі емоцій також можуть сприяти надлишкова нереалізована мотивація суб'єкта, недостатня інформація про які-небудь важливі для нього явища.

Поряд з терміном «емоція» у психології вживається і поняття «почуття». Найчастіше вони співвідносяться як зміст (почуття) і форма (емоції). Так, ми говоримо: «я відчуваю страх», «почуваю біль».

За ступенем збудження чи заспокоєння емоції та почуття бувають стенічними та астенічними. Стенічні емоції підштовхують до вчинків, висловів, збільшують напругу сил. Людині важко мовчати, не діяти активно (радість, впевненість, тріумф). Астенічні емоції характеризуються пасивністю, бездіяльністю (страждання, неспокій, страх).

За наявністю відтінків задоволення або незадоволення розрізняють позитивні (задоволення, радість, гордість, повага, ніжність, довіра, симпатія, любов, впевненість тощо) та негативні (горе, скорбота, страх, незадоволення, образа, злість, ревнощі, сумнів, сором, відраза тощо) емоції та почуття. Негативні почуття породжуються відхиленням обставин від параметрів життєдіяльності конкретної людини як особистості. Позитивні — узгодженням обставин з нормами, що відповідають світогляду цієї особи.

Особливістю емоцій є їх інтегративність. Виникаючи за відповідних емоціогенних впливів, емоції захоплюють весь організм, об'єднують всі його функції у відповідний генералізований стереотипний поведінковий акт.

Емоції є пристосувальним продуктом еволюції. Вони — це еволюційно узагальнені способи поведінки у типових ситуаціях.

Емоції сприяють організму людини пристосовуватися до довкілля, оскільки не визнаючи навіть форми, типу, механізму та інших параметрів зовнішнього впливу, можуть із сприятливою для людини швидкістю відреагувати на нього певним емоційним станом. Вони зводять цей вплив до загального біологічного значення, тобто визначають його корисність чи шкідливість для організму.

Окремі біологічно значущі властивості предметів і ситуацій породжують емоційний тон відчуттів. Тобто вони сигналізують про зустріч організму із шуканою або небезпечною властивістю предметів.

Емоції домінують там, де недостатнє свідоме регулювання поведінки, тобто, коли має місце дефіцит інформації для усвідомленої побудови її лінії. В усвідомлених діях емоції забезпечують їх енергетичний потенціал і посилюють той напрям дії, результативність якого найімовірніша. Допускаючи велику свободу усвідомленого вибору завдань, емоції визначають основні напрями життєдіяльності людини.

Позитивні емоції, постійно обумовлюючись задоволенням потреб, самі стають нагальною потребою. Людина хоче позитивних емоцій. Позбавлення емоційних впливів дезорганізує психіку людини, а тривалі позбавлення позитивних емоцій у дитинстві може призвести до негативних деформацій особистості.

Розрізняють: нижчі емоції, що пов'язані з безумовно-рефлекторною діяльністю, ґрунтуються на інстинктах та є їх вищим виразом (емоції голоду, спраги, голоду, егоїзму тощо) і вищі, дійсно людські емоції-почуття: обов'язку, любові, товариства, сорому і т. п.

Існують три класи емоційних станів:

1) настрій — найпоширеніший емоційний стан, що характеризується слабкою інтенсивністю, тривалістю, іноді невизначеністю та неясністю переживань. Виділяють чотири основні причини та обставини, що змінюють настрій: а) органічні процеси (хвороба, втома погіршують настрій; здоров'я, повноцінний сон піднімають настрій); б) зовнішнє середовище (бруд, шум, важке повітря, неприємний колір погіршують настрій; чистота, тиша, свіже повітря, затишок піднімають настрій); в) взаємовідносини між людьми (образа, грубість погіршують настрій; привітність, довіра, такт піднімають настрій); г) мислені процеси (образи, в яких відображаються негативні емоції погіршують настрій; образи, в яких відображаються позитивні емоції піднімають настрій;).

2) пристрасть — виразне, визначене, сильне, глибоке, тривале, усвідомлене емоційне переживання. Воно активізує діяльність людини, підпорядковує собі всі її думки та вчинки, мобілізує на подолання перешкод, на досягнення поставленої мети. Пристрасть до улюбленої справи (наприклад, до спорту, до музики) дозволяє досягти значних успіхів, пристрасть до боротьби (у широкому значенні цього слова) породжує мужність. Однак пристрасть може не лише формувати особистість, але й зруйнувати її (наприклад, пристрасть до азартних ігор, алкоголю, наркотиків).

3) афект — емоційне переживання, що характеризується різко вираженою інтенсивністю та відносною короткочасністю. Це вже не радість, а захоплення; не горе, а відчай; не страх, а жах; не гнів, а лють.