25. Інтуїція та її роль в юрисдикційній діяльності.

Істотну роль в процесі творчого мислення відіграє інтуїція. У повсякденному житті ми нерідко стикаємось з такими явищами, коли за незначних ознак і при дуже малому вихідному матеріалі виникають правильні здогадки, наступною перевіркою яких встановлюється їх достовірність. У такому явищі зазвичай приваблює увагу недостатність даних для точного судження.

Розумові операції в результаті багаторазового повторення набувають властивості скорочуватися, згортатися, автоматизуватися, причому така властивість іноді вислизує від самоспостереження. На цій основі і виробляється інтуїція.

Згортання та автоматизація мислених процесів породжують другу властивість інтуїції — швидкість. Зовні інтуїтивний процес відбувається так швидко, що окремі його етапи зливаються в єдиний, безперервно триваючий пізнавальний акт, в якому неможливо виділити перехід від одного етапу до іншого. Тому інтуїцію ще називають інсайт (з англ. insight — осяяння).

Інтуїція дозволяє мислено «побачити» відразу серію дій, образів, ситуацій, навантажених великим смислом та значенням. Спалахуючи у свідомості як готове положення, інтуїтивна здогадка перестрибує через ряд ланок усвідомленого логічного судження і відкриває ознаки та зв'язки подій, явищ перед тим, як розгорнуте логічне мислення встигне довести їх відповідність дійсності. Однак це не остаточне вирішення питання, а лише передбачення мисленої роботи, яку необхідно провести в ході доказування у справі. Відповідно, інтуїція не включає, а передбачає дискурсивне мислення, здатність розгорнути здогадку в системі доказів, знайти її фактичні підстави, пояснити процес її формування та виявити її правильність чи помилковість.

Тож інтуїція взагалі, тобто не лише у слідчій чи судовій діяльності, може проявлятись у: 1) миттєвому віднайдені оптимального вирішення завдання, яке тривалий час не піддавалось логічним зусиллям; 2) майже неусвідомленому, але своєчасному уникненні людиною небезпеки; 3) швидкому і правильному передбаченні поведінки окремих людей; 4) вгадуванні чуттям майбутніх дій людей на основі ледь помітних ознак тощо.

В. Л. Васильєв виділив наступні умови, за яких проявляється інтуїтивне мислення:

1) якщо наявна ситуація напружених пошуків. Така ситуація виражається в двох сферах — емоційній та мисленній. Слідчий під час пошуку злегка збуджений (емоційна сфера). Він прагне зняти збудження за допомогою мисленого процесу, спрямованого на вирішення проблемної ситуації (мислена сфера);

2) інтуїтивне рішення тим ймовірнісне, чим менш змістовна безпосередня мета дії, в якій слідчий наштовхується на неусвідомлений продукт, що об'єктивно містить ключ до вирішення завдань;

3) наштовхнутися на інтуїтивне рішення є більше шансів, коли робити щось незвичне;

4) попереднє спрощення проблеми.

Опис багатьох кримінальних справ рясніє прикладами блискучих слідчих здогадок. Звичайно, подібного роду здогадки не безпідставні. Вони мають під собою певні, хоча й малопомітні підстави. Здогадки, позбавлені яких-небудь підстав, можуть виявитись правильними тільки випадково і тому не заслуговують розгляду.

Утім, коли ведуть мову про слідчу інтуїцію, часто забувають про фактичні обставини справи, що стали поштовхом для вирішення потрібного питання, або не вміють їх розпізнати.

Основне призначення інтуїції в процесі розслідування полягає в тому, що вона створює версії. Інтуїція відіграє важливу роль в процесі доказування, але зовсім не береться до уваги з точки зору кінцевих результатів цього процесу для прийняття процесуального рішення.

Сотня оригінальних здогадок не підтверджених реальними фактами, залишаються не більше, ніж грою розуму і не можуть служити підставою для вирішення завдань кримінального судочинства, в основі якого завжди лежить достовірність, бездоганна обгрунтованість і мотивованість рішень. Тому в процесі доказування інтуїтивне знання має бути перетворене в логічно та фактично обгрунтоване, достовірне знання.