
- •Модуль з юридичної психології 2011 р. Тема 1: Предмет, завдання, система та методологія юридичної психології
- •1. Предмет, об’єкт та генезис юридичної психології.
- •2. Історія розвитку юридичної психології.
- •3. Завдання юридичної психології.
- •4. Система юридичної психології. Перспективи розвитку вітчизняної юридичної психології.
- •5. Загальна характеристика методів юридичної психології.
- •6. Методи вивчення особистості в юридичній діяльності.
- •7. Методи психологічного впливу на особистість.
- •8. Правові та етичні межі застосування психологічного впливу в правоохоронній та правозастосовній діяльності.
- •9. Зв’язок юридичної психології з іншими науками.
- •Тема 2: Психічні пізнавальні процеси
- •10. Структура та рівні дослідження психіки, система психічних пізнавальних процесів.
- •11. Відчуття: поняття та класифікація.
- •12. Властивості відчуттів.
- •13. Сприйняття: поняття, класифікація та властивості.
- •14. Закономірності сприйняття предметів.
- •15. Закономірності сприйняття простору.
- •16. Закономірності сприйняття часу.
- •17. Закономірності сприйняття руху.
- •18. Увага: поняття, види, властивості та фактори, що визначають спрямованість уваги.
- •19. Уява: поняття та види. Роль реконструктивної уяви в слідчій та судовій практиці.
- •20. Пам'ять: поняття та види. Значення пам'яті в юрисдикційній діяльності.
- •21. Асоціації як метод запам’ятовування.
- •22. Процеси пам'яті.
- •23. Прийоми активізації пам'яті учасників судочинства.
- •24. Мислення: поняття та класифікація. Рефлексивні судження.
- •25. Інтуїція та її роль в юрисдикційній діяльності.
- •Тема 3: Емоційні та вольові процеси і стани
- •26. Емоції: поняття, класифікація, класи емоційних станів.
- •27. Почуття: поняття, класифікація, групи почуттів.
- •28. Стан тривоги (тривожності): поняття, види тривоги та значення в юрисдикційній діяльності.
- •29. Стан страху: суть, поведінкові та суб’єктивні ознаки переживання. Фобії.
- •30. Стан стресу: поняття, види, стадії (фази) стресу та його значення в юрисдикційній діяльності.
- •31. Фрустрація: поняття та значення в юрисдикційній діяльності.
- •32. Страждання: поняття, ознаки види та значення в юрисдикційній діяльності.
- •33. Афект: поняття, ознаки, види. Відмінність фізіологічного афекту від патологічного афекту.
- •34. Фізіологічний афект: суть, діагностичні ознаки, фази розвитку та значення в юрисдикційній діяльності.
- •35. Різновиди фізіологічного афекту: класичний, кумульований (накопичувальний), аномальний та вторинний (слідовий).
- •36. Поняття та функції волі, етапи вольового процесу. Вольові риси юриста.
- •Тема 4: Психічні властивості особистості
- •37. Людина, особистість, індивід, індивідуальність.
- •38. Темперамент, його типи, властивості та значення в юрисдикційній діяльності.
- •39. Характер та його риси. Вивчення характеру учасників судочинства.
- •40. Акцентуації характеру: поняття, найпоширеніші акцентуйовані риси характеру.
- •41. Спрямованість у структурі особистості: поняття, елементи.
- •42. Здібності особистості.
- •43. Мотиваційна сфера особистості.
- •Тема 5: Психологічні основи проведення окремих слідчих дій
- •44. Психологічна характеристика особи злочинця за результатами огляду місця події.
- •45. Психологічні аспекти виявлення та викриття інсценувань при огляді місця події.
- •46. Психологічні елементи огляду місця події.
- •47. Психологія освідування.
- •48. Психологія обшукуваного.
- •49. Психологія особи, яка проводить обшук.
- •50. Психологія пошукових дій.
- •51. Психологічна характеристика стадій допиту.
- •52. Психологічні особливості допиту в безконфліктній ситуації.
- •53. Психологічні особливості допиту в конфліктній ситуації.
- •54. Діагностичні ознаки повідомлення допитуваним завідомо неправдивої інформації.
- •55. Правила психологічного впливу на осіб з метою схиляння їх до давання правдивих показань.
- •56. Психологічні прийоми допиту в конфліктній ситуації.
- •57. Психологічні прийоми викриття завідомо неправдивих показань.
- •58. Психологічні особливості допиту підозрюваного (обвинуваченого).
- •59. Психологічні особливості допиту потерпілих.
- •60. Психологічні особливості допиту свідків.
- •61. Психологічні особливості допиту неповнолітніх.
- •62. Психологічні особливості допиту осіб з фізичними та психічними вадами.
- •63. Психологія очної ставки.
- •64. Психологія пред’явлення для впізнання.
- •65. Психологічні особливості пред’явлення для впізнання за участю осіб з фізичними та психічними вадами.
- •66. Психологія відтворення обстановки і обставин події (слідчого експерименту).
- •Тема 6: Основи судово-психологічної експертизи
- •68. Поняття та форми використання спеціальних психологічних знань у судочинстві.
- •69. Поняття, предмет об’єкт та значення судово-психологічної експертизи.
- •70. Методи судово-психологічної експертизи.
- •71. Місце судово-психологічної експертизи у системі судових експертиз та її класифікація.
- •72. Особливості посмертної судово-психологічної експертизи.
- •73. Види та особливості комплексних судово-психологічних експертиз.
- •74. Компетенція судово-психологічної експертизи.
- •75. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза у кримінальному судочинстві.
- •I. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних процесів:
- •II. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних та емоційних станів:
- •III. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психологічних властивостей особистості:
22. Процеси пам'яті.
Пам'ять включає в себе ряд процесів: запам'ятовування, збереження, впізнавання, відтворення та забування.
Запам'ятовування — це процес пам'яті, в результаті якого відбувається закріплення та збереження у свідомості нової інформації.
Умовами успішності вимушеного (довільного) запам'ятовування є: 1) з'ясування й усвідомлення значущості та змісту сприйнятого матеріалу; 2) встановлення логічного взаємозв'язку між його елементами; 3) складання плану тексту, виокремлення опорних слів тощо; 4) схематизація плану (схеми, таблиці, діаграми).
На продуктивність запам'ятовування впливають дві групи чинників: 1) суб'єктивні (тип запам'ятовування, досвід, зосередженість, інтерес, стан організму тощо); 2) об'єктивні (характер матеріалу — усвідомленість, зв'язаність, зрозумілість, наочність, ритмічність, наявність матеріалу, обстановка тощо).
Існує ще одне явище, що має значення для психології свідоцьких показань, яке одержало назву "ефект Зейгарник". Суть його полягає в тому, що незавершені, перервані дії запам'ятовуються в два рази частіше, ніж закінчені. Це пояснюється тим, що емоційно забарвлені враження, які супроводжують незавершені дії, викликають більш стійке збудження в корі головного мозку.
Що стосується відтворення, то однією з його особливостей, яка має криміналістичне значення є ремінісценція. Суть її полягає у відстроченому відтворенні раніше сприйнятого, що здавалося забутим. Це явище пояснюється процесами гальмування в корі головного мозку, які з'являються відразу ж після події під впливом сильного подразника, яким може бути акт злочинної.
Забування — це процес пам'яті, зворотній запам'ятовуванню і збереженню. Процес забування відбувається нерівномірно. Найінтенсивніше забування відбувається негайно після запам'ятовування, згодом дещо зменшується. Забування тим активніше, чим рідше засвоєний матеріал використовується людиною у своїй діяльності.
23. Прийоми активізації пам'яті учасників судочинства.
Знаючи закономірності запам'ятовування, відтворення і забування, особливості різних видів пам'яті, слідчий, прокурор, адвокат, суддя можуть активізувати пам'ять учасника процесу для встановлення істини у справі. До прийомів активізації пам'яті учасників судочинства відносять:
1) створення об'єктивних умов, що виключають вплив сторонніх подразників на допитуваного, спокійний тон допиту, виключення слів та виразів, що травмують психіку людини;
2) використання наглядності, вміле поєднання впізнавання з відтворенням (для прикладу, допит на місці події, пред'явлення під час допиту фотографій, схем, моделей, речових доказів, що оживляють образну пам'ять), ознайомлення з протоколами допитів інших осіб;
3) використання того виду пам'яті, який в допитуваного розвинутий найкраще або який є домінуючим у конкретній ситуації (наприклад, емоційної пам'яті при сприйнятті вбивства, рухової пам'яті при встановленні часових параметрів події);
4) встановлення опорних (ключових) місць у розповіді особи та смислових (семантичних) зв'язків між ними, виявлення між розрізненими фактами асоціацій за суміжністю (йдеться про запам'ятовування послідовно триваючих подій або дій, між якими є зв'язок. Так, пригадування про події, що передували вчиненню злочину, викликає у пам'яті деталі обставин, пов'язаних з ним), асоціацій за подібністю (сприйняття якого-небудь об'єкта викликає в пам'яті пригадування схожого з ним об'єкта, навіть, якщо він ніколи не сприймався спільно з ним, що проявляється, наприклад, щодо співзвучних слів, подібних предметів), асоціацій за контрастом (сприйняття будь-якого об'єкта викликає в пам'яті спогади про інший об'єкт, що відрізняється протилежними ознаками. Спостерігаються, наприклад, у зв'язку з протиставленням світлого та темного, великого та малого), асоціації однозначні (пов'язує певну обставину з яким-небудь одним фактом або дією) та асоціації багатозначні (пов'язує певну обставину з декількома фактами чи діями);
5) відтворення події в прямому або зворотньому хронологічному порядку, з середини, з окремих епізодів;
6) проведення, в необхідних випадках, повторних допитів з розрахунку на можливу ремінісценцію.