
- •Модуль з юридичної психології 2011 р. Тема 1: Предмет, завдання, система та методологія юридичної психології
- •1. Предмет, об’єкт та генезис юридичної психології.
- •2. Історія розвитку юридичної психології.
- •3. Завдання юридичної психології.
- •4. Система юридичної психології. Перспективи розвитку вітчизняної юридичної психології.
- •5. Загальна характеристика методів юридичної психології.
- •6. Методи вивчення особистості в юридичній діяльності.
- •7. Методи психологічного впливу на особистість.
- •8. Правові та етичні межі застосування психологічного впливу в правоохоронній та правозастосовній діяльності.
- •9. Зв’язок юридичної психології з іншими науками.
- •Тема 2: Психічні пізнавальні процеси
- •10. Структура та рівні дослідження психіки, система психічних пізнавальних процесів.
- •11. Відчуття: поняття та класифікація.
- •12. Властивості відчуттів.
- •13. Сприйняття: поняття, класифікація та властивості.
- •14. Закономірності сприйняття предметів.
- •15. Закономірності сприйняття простору.
- •16. Закономірності сприйняття часу.
- •17. Закономірності сприйняття руху.
- •18. Увага: поняття, види, властивості та фактори, що визначають спрямованість уваги.
- •19. Уява: поняття та види. Роль реконструктивної уяви в слідчій та судовій практиці.
- •20. Пам'ять: поняття та види. Значення пам'яті в юрисдикційній діяльності.
- •21. Асоціації як метод запам’ятовування.
- •22. Процеси пам'яті.
- •23. Прийоми активізації пам'яті учасників судочинства.
- •24. Мислення: поняття та класифікація. Рефлексивні судження.
- •25. Інтуїція та її роль в юрисдикційній діяльності.
- •Тема 3: Емоційні та вольові процеси і стани
- •26. Емоції: поняття, класифікація, класи емоційних станів.
- •27. Почуття: поняття, класифікація, групи почуттів.
- •28. Стан тривоги (тривожності): поняття, види тривоги та значення в юрисдикційній діяльності.
- •29. Стан страху: суть, поведінкові та суб’єктивні ознаки переживання. Фобії.
- •30. Стан стресу: поняття, види, стадії (фази) стресу та його значення в юрисдикційній діяльності.
- •31. Фрустрація: поняття та значення в юрисдикційній діяльності.
- •32. Страждання: поняття, ознаки види та значення в юрисдикційній діяльності.
- •33. Афект: поняття, ознаки, види. Відмінність фізіологічного афекту від патологічного афекту.
- •34. Фізіологічний афект: суть, діагностичні ознаки, фази розвитку та значення в юрисдикційній діяльності.
- •35. Різновиди фізіологічного афекту: класичний, кумульований (накопичувальний), аномальний та вторинний (слідовий).
- •36. Поняття та функції волі, етапи вольового процесу. Вольові риси юриста.
- •Тема 4: Психічні властивості особистості
- •37. Людина, особистість, індивід, індивідуальність.
- •38. Темперамент, його типи, властивості та значення в юрисдикційній діяльності.
- •39. Характер та його риси. Вивчення характеру учасників судочинства.
- •40. Акцентуації характеру: поняття, найпоширеніші акцентуйовані риси характеру.
- •41. Спрямованість у структурі особистості: поняття, елементи.
- •42. Здібності особистості.
- •43. Мотиваційна сфера особистості.
- •Тема 5: Психологічні основи проведення окремих слідчих дій
- •44. Психологічна характеристика особи злочинця за результатами огляду місця події.
- •45. Психологічні аспекти виявлення та викриття інсценувань при огляді місця події.
- •46. Психологічні елементи огляду місця події.
- •47. Психологія освідування.
- •48. Психологія обшукуваного.
- •49. Психологія особи, яка проводить обшук.
- •50. Психологія пошукових дій.
- •51. Психологічна характеристика стадій допиту.
- •52. Психологічні особливості допиту в безконфліктній ситуації.
- •53. Психологічні особливості допиту в конфліктній ситуації.
- •54. Діагностичні ознаки повідомлення допитуваним завідомо неправдивої інформації.
- •55. Правила психологічного впливу на осіб з метою схиляння їх до давання правдивих показань.
- •56. Психологічні прийоми допиту в конфліктній ситуації.
- •57. Психологічні прийоми викриття завідомо неправдивих показань.
- •58. Психологічні особливості допиту підозрюваного (обвинуваченого).
- •59. Психологічні особливості допиту потерпілих.
- •60. Психологічні особливості допиту свідків.
- •61. Психологічні особливості допиту неповнолітніх.
- •62. Психологічні особливості допиту осіб з фізичними та психічними вадами.
- •63. Психологія очної ставки.
- •64. Психологія пред’явлення для впізнання.
- •65. Психологічні особливості пред’явлення для впізнання за участю осіб з фізичними та психічними вадами.
- •66. Психологія відтворення обстановки і обставин події (слідчого експерименту).
- •Тема 6: Основи судово-психологічної експертизи
- •68. Поняття та форми використання спеціальних психологічних знань у судочинстві.
- •69. Поняття, предмет об’єкт та значення судово-психологічної експертизи.
- •70. Методи судово-психологічної експертизи.
- •71. Місце судово-психологічної експертизи у системі судових експертиз та її класифікація.
- •72. Особливості посмертної судово-психологічної експертизи.
- •73. Види та особливості комплексних судово-психологічних експертиз.
- •74. Компетенція судово-психологічної експертизи.
- •75. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза у кримінальному судочинстві.
- •I. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних процесів:
- •II. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психічних та емоційних станів:
- •III. Питання, які вирішує судово-психологічна експертиза стосовно психологічних властивостей особистості:
16. Закономірності сприйняття часу.
Сприйняття часу — це відображення у свідомості людини послідовності, тривалості та швидкоплинності явищ дійсності.
У людини є певне безпосереднє переживання, «відчуття» часу. Воно зумовлене органічними відчуттями та пов'язане з ритмічністю основних процесів життєдіяльності — пульсу, дихання і т. п. Згідно даних найновіших досліджень, оцінка тривалості коротких часових інтервалів залежить також від внутрішньої температури тіла.
Наша уява про час пов'язана з враженням про хід події, послідовність її окремих моментів, що йдуть один за одним. Тому невипадково у сприйнятті часу розрізняють: а) сприйняття тривалості в часі та б) сприйняття послідовності в часі.
На сприйняття часу впливають різні фактори, в тому числі стимули. Якщо на людину одночасно діють два стимули, то той з них, до сприйняття якого вона приготувалася, буде сприйматися як попередній стимул.
Значний вплив на сприйняття тривалості події в часі також може мати ступінь зайнятості особи в даний часовий інтервал. Час, заповнений активною діяльністю, здається таким, що спливає набагато швидше, порівняно з часом, не заповненим цікавими справами, проведеним в очікуванні неприємних подій, зайнятим одноманітними діями.
Особливу роль в оцінці часу відіграє мотивація. Час, насичений діяльністю, спрямованою на задоволення особистісно значимих мотивів, сприймається більш коротким.
Сприйняття послідовності явищ, як правило, відзначається більшою точністю, ніж сприйняття їх тривалості.
Короткі інтервали переоцінюються, а довгі — недооцінюються. Інтервал здається більш коротким, якщо перший постріл був голоснішим. І навпаки, він здається більш довгим, якщо другий постріл було чути сильніше за перший. Це пояснюється тим, що за однакової тривалості голосний звук здається довгочаснішим. Інтервали, обмежені високими звуками, здаються більш довгими, ніж інтервали, обмежені низькими звуками. Для того, щоб встановити тривалість інтервалів між пострілами свідку необхідно запропонувати постукуванням позначити межі інтервалу, в той час як слідчий хронометрує його дії.
17. Закономірності сприйняття руху.
Сприйняття руху є дуже складним процесом, природа якого ще не до кінця з'ясована. Якщо предмет об'єктивно рухається у просторі, то ми сприймаємо його рух внаслідок того, що він виходить із сфери найкращого бачення і цим змушує нас рухати очима або головою, щоб знову зафіксувати на ньому погляд. Зміщення ж точки по відношенню до положення нашого тіла вказує нам на її пересування у просторі.
Сприйняття руху залежить від швидкості об'єкта, що рухається, і відстані між ним та суб'єктом, який його сприймає: чим більша дана відстань, тим більша неточність сприйняття, при цьому швидкість руху сприймається як повільніша.
Умовно, ознаки відчуття швидкості руху можна поділити на три групи, залежно від того органу відчуття, який відображає цю ознаку:
1) вестибулярний апарат і все тіло людини сприймає такі ознаки, як прискорення, уповільнення, зміна напряму руху та вібрація;
2) зоровий орган сприймає рух за наявності орієнтирів залежно від їх розташування (віддаленості від спостерігача);
3) слухові органи сприймають роботу механізмів.
У сприйнятті руху певну роль відіграють і опосередковані ознаки, що створюють враження руху. Таке враження руху може викликати незвичне для статичного тіла положення частин фігури (піднята нога, відведена рука, яка начебто замахується).