- •1.Дайте загальне визначення міжнародного торгового права
- •2. Дайте визначення предмету і методу міжнародного торгового права.
- •4.Порівняйте метод правового регулювання міжнародного торгового права та міжнародного приватного права.
- •5. Порівняйте предмет правового регулювання міжнародного торгового права та міжнародного публічного права.
- •6. Порівняйте метод правового регулювання міжнародного торгового права та міжнародного публічного права.
- •7. Визначить особливості відносин, що регулюютьcя міжнародним торговим правом.
- •8. Порівняйте внутрішньодержавне та міжнародне регулювання міжнародних торгових відносин.
- •9. Зробіть класифікацію джерел міжнародного торгового права.
- •10. Дайте характеристику міжнародних звичаїв та узвичаєнь як джерел правового регулювання міжнародних торгових відносин.
- •23. Визначить особливості послуг як об’єкту міжнародного торгового права.
- •11. Визначить поняття міжнародної уніфікації торгового права.
- •26. Дайте загальну характеристику правового регулювання міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •12. Визначить види міжнародної уніфікації торгового права.
- •1. За предметом правового регулювання норми поділяють на 3 види:
- •2. За характером дії:
- •3. За територіальною дією:
- •21. Визначить особливості товарів як об’єктів міжнародного торгового обороту.
- •22. Визначить особливості результатів інтелектуальної діяльності як об’єкту міжнародного торгового обороту.
- •24. Визначить поняття міжнародної торгової угоди та джерела регулювання міжнародних торгових угод.
- •25.Визначить принципи укладення міжнародних торгових угод.
- •27. Визначить основні джерела правового
- •28. Визначить поняття та особливості правового регулювання міжнародного торгового посередництва.
- •29. Визначить умови застосування Віденської конвенції (1980р.).
- •30. Визначіть умови застосування Конвенції про міжнародний факторинг.
- •31. Визначіть умови застосування Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг.
- •32.Визначіть зміст договору факторингу.
- •33. Визначіть зміст договору лізингу.
- •34. Визначіть зміст договору франчайзингу.
- •35. Порівняйте порядок обмеження дії Конвенції про міжнародний факторинг та Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг.
- •36. Визначить суб’єктів – учасників правовідносин за договором міжнародного лізингу (як вони називаються, їх основні права і обов’язки).
- •37. Визначить суб’єктів – учасників правовідносин за договором міжнародного факторингу (як вони називаються, основні їх права і обов’язки).
- •37 Визначіть суб'єктів-учасників правовідносин за договором міжнародного факторингу (як вони називаються, основні їх права і обов'язки).
- •38.Визначіть суб'єктів - учасників правовідносин за договором міжнародного франчайзиніу (як вони називаються, їх основні права і обов'язки).
- •39.Визначіть суб’єктів – учасників правовідносин за договором кредитового переказу (як вони називаються, їх основні права і обов’язки)
- •40.Визначіть суб’єктів – учасників правовідносин за договором міжнародного акредитиву (як вони називаються, їх основні права і обов’язки)
- •46. Як ступінь індивідуалізації товару впливає на порядок розподілу ризиків між покупцем та продавцем в міжнародному торговому праві?
- •47. Що є засобами індивідуалізації товару?
- •48. Як оцінює міжнародна арбітражна практика вимогу однієї із сторін договору купівлі-продажу щодо обов’язкового готівкового розрахунку?
- •49. Як міжнародна арбітражна практика визнає виконання зобов’язань в іншій валюті, ніж це передбачено в контракті?
- •50. Який порядок допуску до здійснення підприємницької діяльності на своїй території встановлюють держави для іноземних приватних підприємців?
- •51. В чому полягає зміст презумпції обізнаності покупця в міжнародному торговому праві?
- •52. В чому полягають особливості порядку тлумачення договору за Віденською конвенцією1985 р.?
- •53. На які контракти не розповсюджується дія Віденської конвенції 1985 р.?
- •60. Який орган (комісія) розробив Конвенцію про міжнародний фінансовий лізинг і Конвенцію про міжнародний факторинг?
- •61. Який порядок виключення застосування Конвенції про міжнародний факторинг?
- •62. Який порядок виключення застосування Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг?
- •63. Що передбачає договір міжнародного кредитового переказу?
- •64. Які основні джерела правового регулювання міжнародного факторингу в Україні?
- •65Які основні джерела правового регулювання міжнародного кредитового переказу в Україні?
- •66 Які основні джерела правового регулювання міжнародного фінансового лізингу в Україні?
- •67 Які основні джерела правового регулювання міжнародного франчайзингу в Україні?
- •68 Які основні джерела правового регулювання міжнародних розрахунків у формі акредитиву в Україні?
- •17.Який порядок визнання юридичної особи, легалізованої в інший державі, встановлений в сша?
- •19. Зробіть загальну класифікацію суб’єктів міжнародного торгового обороту.
- •13. Визначить основне призначення юнсітрал та основні конвенції, розроблені цією комісією.
- •14. Визначить основне призначення Міжнародної Торгової Палати та основні документи, розроблені нею.
- •15. Дайте характеристику Lexmercatoriaяк джерела міжнародного торгового права.
- •44.В чому полягають особливості правового статусу європейського об'єднання зі спільною економічною метою?
- •16. Порівняйте міжнародну уніфікацію правового статусу суб’єктів міжнародного торгового обороту в єс та снд.
- •45. Які загальні тенденції розвитку об'єктів міжнародного торгового обороту?
- •46. Як ступінь індивідуалізації товару впливає на порядок розподілу ризиків між покупцем та продавцем у міжнародному торговому праві?
9. Зробіть класифікацію джерел міжнародного торгового права.
1. Джерела між-го публічного права. До них відносяться: між/ні конвенції (н-д, Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.) та рішення між/их організацій. У своїй сукупності вони складають так зване «softlaw» (м’яке право).
2. Нове lexmercatoria(з-ни торгівлі). До них відносять: звичаї між/го торгового обороту; уніфіковані акти; типові контракти; загальні умови контрактів, правочинів (формуляри); ін. новітні джерела.
10. Дайте характеристику міжнародних звичаїв та узвичаєнь як джерел правового регулювання міжнародних торгових відносин.
Правовий звичай міжнародної торгівлі– це норма поведінки, яка сформувалася на основі однакової звичаєвої поведінки суб'єктів міжнародних комерційних відносин і визнання ними її загальнообов'язковості, регулює вказані відносини шляхом встановлення: взаємних прав та обов’язків у договірних відносинах, а у недоговірних – параметрів функціонування господарюючих суб'єктів, додержання яких є необхідною передумовою їх участі у договірних міжнародних комерційних відносинах, та зовнішніх стандартів поведінки, які є виявом справедливої міри свободи і рівності учасників вказаних відносин, і, як правило, формально визначена в актах міжнародних організацій.
Між-ні звичаї є обов'язковими для застосування, якщо: 1) норми законодавства безпосередньо відсилають до них; 2) сторони під час укладення контракту дійшли згоди регулювати свої відносини певним звичаєм. Якщо ж відносини між сторонами не врегульовані законодавством та умовами контракту, суд, вирішуючи спірне питання, може також застосовувати торговельні звичаї. Зазначене закріплено, зокрема, в ч. 4 ст. 28 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24 лютого 1994 р.
Від міжнародних звичаїв слід відрізняти узвичаєння, зокрема міжнародного торговельного обігу, тобто практику міжнародної торгівлі. Узвичаєність міжнародної торгівлі – це норма, яка утворилася в результаті визнання учасниками міжнародних комерційних відносин загальнообов'язковості однакової звичаєвої поведінки, регулює міжнародні комерційні відносини шляхом встановлення раціонального порядку виконання певного зобов'язання і не володіє, за загальним правилом, ознакою формальної визначеності.
Від міжнародних звичаїв слід відрізняти узвичаєння, зокрема міжнародного торговельного обігу, тобто практику міжнародної торгівлі. Ці правила хоч і виражають волю учасників правовідносин та використовуються у міжнародній торгівлі, банківській справі, в морських перевезеннях, у морських портах, проте вони не є правовими нормами. Узвичаєння можуть регулювати взаємовідносини лише в тих випадках, коли сторони в якійсь формі визнали за необхідне застосувати певне правило поведінки. Вони можуть використовуватися для тлумачення юридичних угод. Загалом, узвичаєння не є джерелом міжнародного приватного права.