63. Що передбачає договір міжнародного кредитового переказу?

Дане питання регулюється Типовим Законом ЮНСІТРАЛ про міжнародні кредитові перекази.

Права та обов'язки, що випливають з платіжного доручення,регулюються правом, обраним сторонами. при відсутності домовленості застосовується право держави банку-одержувача.

"Кредитовий переказ" означає ряд операцій, починаючи з платіжного доручення переказу, здійснюваних з метою передачі коштів у розпорядження бенефіціара. Цей термін поширюється на будь-які платіжні доручення, видані банком переказодавця або будь-яким банком-посередником з метою виконання платіжного доручення переказодавець. Платіжне доручення, видаване в цілях здійснення платежу по такому дорученню, вважається частиною іншого кредитового перекладу.

За міжнародною класифікацією безготівкові розрахунки поділяються на кредитовий переказ та дебетовий переказ. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень відносяться до кредитового переказу.

Сутність кредитового переказу полягає в тому, що платник (дебітор) ініціює переказ коштів у банківській системі шляхом надання банку розпорядження кредитувати рахунок отримувача (кредитора).

.Згідно з класифікацією Банку міжнародних розрахунків (м. Базель, Швейцарія), що застосовується у багатьох країнах, платіжні інструменти що базуються на кредитовому переказуванні коштів можна класифікувати на:

— доручення про кредитовий переказ у системі «жиро»;

— доручення про кредитовий переказ у системі автоматизованих розрахункових палат;

— постійні доручення;

— доручення про кредитовий переказ у системі SWIFT.

64. Які основні джерела правового регулювання міжнародного факторингу в Україні?

ЗУ Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг. Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг (Оттава, 28 травня 1988. Дата приєднання України: 11.01.2006 Дата набрання чинності для України: 01.07.2007 Конвенція регулює договори факторингу і відступлення права грошової вимоги, зазначені в цьому розділі. 2. Для цілей цієї Конвенції "договір факторингу" означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого: (a) постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання; (b) фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій: - фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів; - ведення обліку щодо дебіторської заборгованості; - пред'явлення до сплати грошових вимог; - захист від несплат боржників; (с) боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги. Конвенція застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав і: (a) такі держави і держава, де фактор здійснює господарську діяльність, є Договірними державами; або (b) як договір купівлі-продажу товарів, так і договір факторингу регулюються законодавством Договірної держави. Посилання в Конвенції на місце здійснення господарської діяльності сторони, якщо вона здійснює свою діяльність більш, ніж в одному місці, означатиме, що йдеться про те місце діяльності, яке має найтісніший зв'язок з відповідним договором і його виконанням, беручи до уваги обставини, відомі або передбачені сторонами у будь-який час перед укладенням або при укладенні такого договору