28. Визначить поняття та особливості правового регулювання міжнародного торгового посередництва.

Посередництво – один з найважливіших видів міжнародної комерційної діяльності. Воно стосується не тільки реалізації товарів, а й надання послуг. Посередник – особа, що діє незалежно, співпрацює з сторонами при заключенні договору. Виділяють 3 основні форми посередництва: 1. Торгове посередництво, при якому особа (торговий представник) здійснює свою діяльність згідно наданого йому доручення за певну винагороду. 2. Посередництво пов’язане з діяльністю дистриб’юторів (комерційних концесіонерів), які купують товари за свій рахунок і продають їх від свого імені у рамках договору між ними та виробниками. 3. Діяльність маклерів (брокерів), які діють незалежно і не мають доручення, співпрацюють зі сторонами при заключенні договору.

Правове регулювання міжнародного торгового посередництва:

На дипломатичній конференції у Женеві, була підписана, розроблена у рамках УНІДРУА, Конвенція про представництво уміжнародній купівлі-продажу товарів (ця Конвенція була прийнята як доповнення до Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів).

Конвенція про право, що застосовується до договорів про представництво и до договорів з посередниками. (більшість колізійних питань). Колізійним проблемам присвячена також Конвенція про закон, що застосовується до договірних зобов’язань у рамках ЄС (норми застосовуються і до агентських угод ). Директива Ради ЄС, що стосується комерційних агентів.(захист інтересів комерційних агентів) Акти Міжнародної Торгової Палати: Типовий комерційний агентський контракт МТП, Руководство МТП по стану комерційних агентських контрактів, Коментар до Типового комерційного агентського контракту у Міжнар. Торг. Палати.

29. Визначить умови застосування Віденської конвенції (1980р.).

Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу 1980 року застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких розташовані в різних державах: 1. коли ці держави є учасницями цієї Конвеції; 2.коли норми міжн-го права спричиняють застосування права держави-учасниці. Для визначення застосування Конвеції національна належність сторін значення не має. Конвенція виключає можливість втручання у взаємини продавця і продавця суду чи арбітражу, якщо покупець вже використовував який-небудь засіб правового захисту з приводу порушення договору.

Відповідно до статті 2 Конвенції, вона не застосовується до контрактів, предметом яких є товари, що купуються для особистого, сімейного або домашнього використання, за виключенням випадків, коли продавець в будь-який час до або після моменту укладання договору не знав і не міг знати, що товари купуються для такого використання.

Також виключення із сфери застосування Конвенції відносяться продажі з аукціонів, а також в порядку виконавчого провадження або іншим шляхом в силу закону. Це викликано тим, що за загальним правилом угоди такого характеру регулюються спеціальними нормами національного законодавства.

Дія Віденської конвенції не розповсюджується на контракти, предметом яких є:

- фондові папери, акції, оборотні документи, гроші, а також забезпечувальні документи – їх продаж відрізняється від угод купівлі-продажу звичайних товарів і в багатьох національних законодавствах регулюються спеціальними нормами, як правило, імперативного характеру;

- судна водного і повітряного транспорту, а також судна на повітряній подушці – в багатьох державах їх продаж вважається угодою з продажу нерухомого майна, тоді як конвенція регулює відносини з продажу рухомих речей;

- електроенергія – у деяких правових системах не вважається товаром, а її продаж має свої особливості.