
- •1.Назвіть приклади наявності інформаційних зв’язків у біосфері.
- •2.Як реагує тваринний світ на перенасичення простору різними електромагнітними випромінювання?
- •3. Державна екологічна експертиза
- •1.22 І благословив їх Бог, кажучи: Плодіться і розмножуйтеся.
- •12. Коротко причини:
- •13. Остеопероз – це системне захворювання скелета, що х-зується зниженням кісткової маси і порушенням будови кісткової тканини, що призводить до підвишеної крихкості кісток.
- •16. Тропосферний озон утворюється в наслідок реакції окислення метану та інших органічних речовин під дією сонячного світла з довжиною хвилі 300-400 нм.
- •17. . Громадські організації.
16. Тропосферний озон утворюється в наслідок реакції окислення метану та інших органічних речовин під дією сонячного світла з довжиною хвилі 300-400 нм.
Посилення останнім часом уваги у світі до спостережень тропосферного озону пов*язано з наступними основними факторами: 1) озон є токсичним забруднювачем атмосфери, концентрація якого не рідко перевищує гранично допустиму, внаслідок чого Всесвітня організація охорони здоро*явключила його в список п*яти основних забруднювачів, вміст яких необхідно контрулювати при визначенні якості повітря; 2) озон відіграє ключову роль в хімічних і фотохімічних процесах в тропосфері, обумовлюючи її окислювальну спроможність; 3) стурбованість викликають спостережуваний в обширних континентальних районах Північної півкуллі як загальнезростання тропосферного та прриземного озону, так і його епізоди з підвищеними значеннями.
17. . Громадські організації.
В 1889 році в Ісландії виникла перша в світі громадська організація з охорони природи. У 1914 р. в Італії виникла національна ліга охорони пам'ятників природи.
Перша світова війна та соціальні потрясіння істотно загальмували природоохоронну роботу в Україні, завдавши довкіллю чималих збитків та руйнації.
У Києві в 1918 р. існував також приватний "Краєвий Природоохоронний Комітет", в Харкові функціонувало Товариство любителів Природи; в Одесі - Спілка наукових товариств природоохоронного спрямування, у Полтаві засновується Комітет Охорони Природи та Старовини.
Становлення та розвиток заповідної справи на науковій основі пов'язано з В.В. Докучаєвим, Г.І. Танфільєвим, В.Л. Талієвим, Г.М. Висоцьким. Перші товариства охорони природи з'явилися в кінці XIX - на початку XX ст. в Харкові, Олександрівську (тепер Запоріжжя), Полтаві, Одесі, на Волині купували цінні території для створення заповідників.
У 1924 р. було створено Всеросійська громадська організація з охорони природи, метою якого було виховання у населення дбайливого ставлення до всього живого.
Гринпіс, Міжнародна організація "Зелений хрест", Федерація природних та національних парків Європи.
Однією з найбільших організацій є Осборнівська громадська організація та Національна федерація з охорони диких тварин у США. Зараз всі природоохоронні організації, течії, рухи об'єдналися в Міжнародний рух "Зелений світ". Це впливова організація, що має розгалужену мережу наукових установ і технічні засоби контролю стану природи у світі та засоби інформування населення планети з екологічних питань.
Останнім часом одержали розвиток екологічні фонди різних рівнів - всесвітні, міжнародні, регіональні, котрі діють на громадських засадах. Їхні основні задачі - фінансова допомога в здійсненні екологічних програм в різних регіонах планети. Прикладом міжнародних фондів можуть бути "Євразія", "Відродження", які спонсують екологічні програми в країнах Європи, Азії, на теренах колишнього СРСР.
Тепер на території України працюють 373 великих громадських неформальних (неурядових) організацій екологічного профілю, одним з головних напрямків роботи яких також є екологічна освіта населення.
Особливе значення в цьому мають студентські дружини охорони природи, які ще в 1988 р. стали основою більш широкого масового руху - Українська екологічна ліга, Соціально-екологічний союз. Більшість з цих формальних і неформальних організацій видають і поширюють серед населення літературу, в якій аналізуються екологічні проблеми, як загальнодержавного, так і регіональних, місцевих масштабів.
18. Міжнародний форум «Вода: екологія і технологія» ЕКВАТЕК
Друк відбудеться 5-8 червня 2012 року у м. Москва на території
міжнародного виставкового центру «Крокус Експо»
В рамках зазначеного форуму Російською асоціацією водопостачання та водовідведення 5-6 червня буде проведено Міжнародну конференцію з питань охорони навколишнього середовища та захисту водних об’єктів в промисловому секторі та комунальному господарстві.
Міжнародний екологічний форум «Довкілля для України»
24–26 квітня 2012 року в м. Києві відбувся Міжнародний екологічний форум «Довкілля для України», який проходив за сприяння Кабінету Міністрів України. Організаторами Форуму є Міністерство екології та природних ресурсів України, Український центр міжнародних виставок, конференцій та форумів та Всеукраїнська екологічна ліга.
Метою Міжнародного екологічного форуму «Довкілля для України» є інтеграція стратегії «зеленої» економіки в суспільно-політичне, економічне та соціальне життя України для забезпечення збалансованого (сталого) розвитку держави, співпраця органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських організацій, науки, бізнесу в розв’язанні екологічних проблем, впровадження «чистих», ресурсо- та енергоефективних технологій в усіх галузях економіки, екологічно збалансованої системи природокористування і збереження екосистем, гарантування екологічної безпеки для здоров’я та життя населення, а також міжнародне співробітництво та розроблення рекомендацій для комплексної охорони довкілля.
Міжнародний Екологічний Форум «Чисте місто. Чиста ріка. Чиста планета».
Міжнародний форум «Інвестиційна привабливість України у сфері поводження з твердими побутовими відходами та рециклінгу: ECO-invest 2012» проводиться під егідою Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Рада молодих підприємців України» та громадської організації «Українське екологічне об’єднання».
19. Було висунуто кілька гіпотез щодо пояснення виникнення "озонової дірки" і відправлено декілька експедицій для того, щоб відсіяти неправильні гіпотези. Перша гіпотеза - це атмосферна циркуляція. Схема циркуляції могла поступово змінитися так, що над Антарктидою потоки повітря спрямувалися вверх. У результаті стратосферне повітря, збагачене озоном, заміщувалося повітрям з тропосфери - нижнього десятикілометрового шару, що містить мало озону. Але виміри, навпаки, показали, що насправді повітря, яке заповнює "озонову дірку ", надходить з вищих шарів, де озону зазвичай багато.
Друга гіпотеза - хімічні реакції. В одній з перших таких гіпотез йшлося про те, що навколо "озонової дірки " можуть у підвищених концентраціях бути наявні сполуки азоту, що є найважливішими агентами у руйнуванні озону. Причиною підвищення концентрації вважалися сонячна активність та атмосферна циркуляція. Більш достовірною є альтернативна хімічна теорія, згідно з якою утворення "озонової дірки" відбувається внаслідок дії сполук хлору, що надходять в атмосферу переважно у складі антропогенних хлорфторвуглеців (ХФВ). Ці інертні сполуки, що використовуються як холодагенти для кондиціонерів та холодильників, як хімічні агенти для виробництва пінопластів, можуть зберігатися в атмосфері від 50 до 100 років. Коли вони досягають середини стратосфери, розташованої на висоті близько ЗО км, ультрафіолетове випромінювання розриває їх. Хлор, що вивільняється з молекул ХФВ, спочатку існує у вигляді вільного хлору або реагує з озоном, утворюючи закис хлору СЮ. Обидві форми вступають у подальші реакції, утворюючи стійкі сполуки - резервуари хлору. Вони складаються з різноманітних форм хлористоводневої кислоти HCl, що утворюється під час реакції вільного хлору з такими компонентами, як метан і нітрат хлору. Резервуари хлору не руйнують озон - у таких сполуках хлор залишається інертним і не може реагувати з озоном. Перші комп'ютерні моделі продемонстрували, що ХФВ не можуть значно вплинути на озоновий шар, тобто деяка частина вільного хлору може зруйнувати тільки невелику частину озону. Очевидно, що є механізм вивільнення хлору з резервуарів.
Отже, хлор - каталізатор реакції розпаду озону. Здійснивши цикл один раз, хлор повторює його багато разів, доки не покине стратосферу чи не буде дезактивований. Учені обчислили, щ0 за час тривалого перебування у стратосфері кожен атом хлору знищує майже 100 тис. молекул озону, і тим самим пропускає до земної поверхні стільки ж ультрафіолетових фотонів. Фреони (хлорфторметани) техногенного походження, потрапляючи у стратосферу, накопичуються там і теж руйнують озон. До цієї руйнівної сили додаються азотні добрива, синтез нітросполук ядерні вибухи. Особливу небезпеку мають вибухи нейтронних бомб, здатних ущент зруйнувати озоновий екран над цілими регіонами (екологічні війни). Важливість цієї проблеми визнали підрозділи ООН, зокрема, цією проблемою почала займатися Програма ООН з питань навколишнього середовища (ЮНЕП).
Отже, "озонова дірка" - це локальне зниження концентрації озону в стратосфері на 10-40 %, пов'язане з дією фреонів, зменшенням кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотами реактивних літаків (рис. 5.4). Чітко виявляється при надмірно низьких температурах. До значного зменшення потужності озонового шару призвело зростання у другій половині XX ст. антропогенного навантаження у вигляді постійного виділення хлор- і бромвмісних фреонів (СГС). Згідно з іншою гіпотезою, процес утворення "озонових дірок" значною мірою природний і не пов'язаний винятково із шкідливою дією людської цивілізації.
20.Питання екологічного стану Рівненщини вивчалось багатьма вченими : Романенко В.Д., Жукинський В.С., Оксіюк О.П., Верниченко Г.А., Яцик А.В., Чернявська А.П., Васенко О.Г., Гриб Й.В., Пелешенко В.І., Закревський Д.В., Хільчевський В.К., Осадчий В.І., Осадча Н.М.) Вони досліджували не тільки викиди в атмосферу і потенційні джерела радіаційних викидів, а повністю екологічну ситуацію регіону.
Хоч кількість підприємств на території Рівненщини зменшилась і повинні були істотно скоротитися викиди шкідливих речовин в навколишнє середовище, проте знизився рівень контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, а також рівень екологічної свідомості .
Штрафні санкції до підприємств-забруднювачів не дають очікуваних наслідків покращення якості води в річках, а носять лише попереджувальний характер. Продовжуються скиди недостатньо очищених та неочищених стічних вод і забруднюючих речовин у водні об'єкти .
Екологічна ситуація на території Рівненщини зумовлюється комплексною дією групи чинників глобального (як то руйнування озонового шару, посилення явища парникового ефекту, транскордонні переноси забруднюючих речовин тощо) масштабу, що характерні для всієї земної кулі, регіонального (забруднення радіонуклідами земель шести північних районів області внаслідок Чорнобильської катастрофи) прояву.
Найбільшими екологічними проблемами Рівненщини є забруднені річки та озера, низька якість питної води в колодязях та високий рівень викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Загалом, незадовільний екологічний стан має лише один район області — Рівненський. А Зарічненський, навпаки — має зразково-еталонну екологію. Найбільш забрудненою викидами промисловості є територія Здолбунівського, Рівненського, Радивилівського, Острозького та Костопільського районів.
Для забезпечення екологічного збалансованого розвитку, збереження популяцій видів рослин і тварин в Рівненській області створена та існує мережа природно-заповідного фонду.
Основними агентами забруднення грунтів в області виступають промисловість (хімічна і будівельна галузі), автотранспорт та сільське господарство.
Загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел 239 підприємств області склав 17,8 тис. т. Пересувними джерелами забруднення атмосфери викинуто 42.8 тис. т забруднюючих речовин.
У викидах переважали газоподібні та рідкі речовини. Твердих речовин викинуто 5,2 тис. т. Зменшення викидів забруднюючих речовин спостерігалось у 13 районах області: Березнівському, Володимирецькому, Дубровицькому, Зарічненському, Корецькому, Костопільському, Острозькому, Радивилівському, Демидівському, Млинівському, Рівненському та м. Рівне, м. Дубно, м. Острог, м. Кузнецовськ.
Основними забруднювачами атмосферного повітря є підприємства м. Рівне (3,5 тис. т). Здолбунівського (5,3 тис. т). Рівненського (1,9 тис. т), Сарненського (0,9 тис. т), Володимирецького (0,6 тис. т) та Костопільського (0,7 тис. т) районів. Збільшення викидів забруднюючих речовин спостерігалося у трьох районах області, а саме: Здолбунівському, Рокитнівському та Сарненському.
Таким чином, територія Рівненської області забруднена радіонуклідами, які ще до наших днів лежать на землі ще від Чорнобильської катастрофи та іншими забруднюючими речовинами, що викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємств хімічної, машинобудівної, метало- та деревообробної,легкої, харчової, енергетичної та інших галузей області.
Збільшення викидів забруднюючих речовин спостерігалось в Зарічненському районі та в м. Кузнецовськ.
Основними забруднювачами атмосферного повітря у є підприємства м. Рівне (2,1 тис. т), Здолбунівського (2,3 тис. т), Рівненського (1,5 тис. т), Костопільського (0,8 тис. т) та Дубенського (0,6 тис. т) районів.
Середня кількість забруднюючих речовин в перерахунку на одне підприємство області протягом року склала 42,8 т.
Найбільш забрудненою є територія міст Рівного (35593,2 кг на один квадратний кілометр), Дубно (30212,5 кг), Кузнецовська (9351,7 кг), Острога (13494,8), також Здолбунівського (3418,7 кг), Рівненського (1265,1 кг), та Костопільського (504,1 кг) районів.
Зменшення кількості викидів в атмосферне повітря відбулося в основному за рахунок зменшення обсягів виробництва на основних підприємствах-забруднювачах області (ВАТ «Рівнеазот», ВАТ «Волинь-цемент», ЗАТ «Консюмерс-Скло-Зоря»).
Зменшення кількості викидів пилу в атмосферне повітря відбулося в м. Рівне, м. Дубно, Березнівському, Гощанському, Здолбунівському, Рівненському, Рокитнівському та Сарненському районах; діоксиду сірки в м. Рівне, м. Острог, Дубенському, Дубровицькому, Здолбунівському, Рівненському районах; зменшення викидів діоксиду азоту спостерігалося в м. Рівне, Дубенському, Здолбунівському, Костопільському та Рівненському районах; оксиду вуглецю в м. Рівне, м. Дубно, Березнівському, Гощанському, Зарічненському, Здолбунівському, Костопільському та Рівненському районах.