2. Методи прогнозування та їх класифікація .

Методи прогнозування – сукупність прийомів мислення, способів, які дають змогу на підставі аналізу ретроспективних даних,

зробити висновки про можливий розвиток економіки

у майбутньому .

Класифікація методів прогнозування :

Методи прогнозування

Фактографічні

Умови використання: наявний матеріал про інерційний об’єкт та показники його минулого розвитку

Експертні

Умови використання: дефіцит часу, недостатньо інформації про розвиток об’єкта в минулому, наявність суб’єктивних (неформалізованих) чинників

Комбіновані

Екстраполяція

Моделювання

Індивідуальні експертні

оцінки

Колективні

експертні

оцінки

Рисунок 4.3. Класифікація методів прогнозування в залежності від способу

Прогнозування і наявності інформації.

І. Методи експертних оцінок

Методи експертних оцінок використовуються :

• для аналізу об’єктів та проблем, розвиток яких або повністю, або частково не піддається математичним методам ;

• для прогнозу динаміки якісно нових явищ.

1. Індивідуальні експертні прогнози :

   1. метод інтерв’ю – експерт безпосередньо опитує спеціалістів ;

   2. аналітичний – всебічний аналіз прогнозування економічного явища або процесу з підготовкою відповідної доповідної записки ;

   3. метод написання сценарію – визначення логіки розвитку прогнозованого об’єкту за різних умов.

2. Індикативні експертні оцінки :

   1. метод колективної експертної комісії – група укладачів прогнозу уточнює головні напрями розвитку об’єкта, будує матрицю, де від-

ображена генеральна мета її під цілі та засоби їх досягнення .

2. метод колективної генерації ідей ( “ метод мозкового штурму ” ) –активізує творчий потенціал експертів у разі шукання виходу з проблемної ситуації . Генерація ідей і наступне руйнування ( через критику ) .

3. Метод Дельфі – узагальнення ідей окремих експертів в узгоджену групову думку . Передбачає анонімність експертів .

Недоліки експертних методів :

• надлишкове узагальнення ідей ;

• значна ймовірність помилки у прогнозі внаслідок необ’єктивності експертів.

Іі. Фактографічні методи

1. Екстраполяція – метод наукового пізнання, що полягає у розповсюдженні висновків, отриманих з нагляду за однією частиною явища на іншу його частину .

Види екстраполяції:

• перспективна – продовження рівня ряду динаміки на майбутнє;

• ретроспективна – продовження рівня ряду динаміку у минулому;

• формальна – базується на припущенні та збереженні минулих та наявних тенденцій розвитку об’єкту;

• прогнозна – описує фактичний стан об’єкту із урахуванням передісторії.

2. Моделювання – процес побудови економічної моделі .

Економічна модель – це умовне відображення об’єкту, система причинно-наслідкових взаємозв’язків між економічними змінним, яка імітує реальний економічний процес і його наслідки.

К ритерій корисності економічної моделі -

відповідність отриманих за її допомогою прогнозів реальним подіям.

Модель має пізнавальну і практичну цінність, якщо вона відповідає певним вимогам:

• спирається на основні положення економічної теорії;

• адекватно відображає економічну реальність;

• враховує найбільш важливі фактори, що визначають рівень і динаміку досліджуваних процесів і показників;

• відповідає встановленим умовам (обмеженням) і критеріям;

• дозволяє отримати такі знання, які до її реалізації були невідомими;

• бути достатньо абстрактною, щоб варіювати кількістю та значеннями змінних, але не настільки, щоб виникли сумніви в її надійності й корисності;

• може бути реалізована наявними методами і засобами.

Види моделей:

• кореляційні моно- і багатофакторні – відображають залежність рівня і динаміки показника від рівня і динаміки економічних показників-аргументів.

• структурні – описують у матричній формі співвідношення та зв’язки між окремими елементами, які утворюють єдине ціле;

• однопродуктові – визначають одне обмеження щодо попиту на продукцію, яку виробляє галузь, або обмеження на конкретний ресурс;

• багатапродуктові – розраховані на два і більше обмеження за попитом на продукцію галузі в цілому, або на споживання ресурсу

• статичні – використовуються, якщо обмеження стосується одного повного відрізку часу .

• динамічні – моделі, в якій обмеження запроваджені для кількох відрізків часу .

За критерієм оптимальності моделі поділяються на:

• моделі з мінімізацією витрат (ресурсів);

• моделі з мінімізацією часу на отримання результатів;

• моделі з максимізацією ефекту (доходу, продукту тощо).

Альтернативні засоби складання прогнозу – методи, що не є безпосередньо методами прогнозування :

• варіаційне обчислення ;

• теорія катастроф ;

• опис системи за допомогою диференційних рівнянь;

• стлайн-функції.