Тема 7. Витрати виробництва і прибуток

7.1. Логічно-тезовий виклад питань для розгляду на лекції

7.1.1. Теорія капіталістичних витрат виробництва к. Маркса.

7.1.2. Неокласична теорія витрат виробництва.

7.1.3. Прибуток: сутність, види, функції.

7.2. Коментар до питань, винесених на самостійне

опрацювання

7.2.1. Альтернативні витрати.

7.2.2. Граничні витрати.

7.3. Теми для рефератів

7.3.1. Неокласична теорія витрат виробництва про постійні та

змінні витрати в межах короткострокового періоду діяльності

суб’єктів ринку.

7.3.2. Трактування сутності, джерел та форми прибутку

економічними школами.

7.4. Питання для розгляду на семінарському занятті

та коментар до питань, які не розглядалися на лекції

і не вивчалися самостійно

7.4.1. Марксистська та неокласична теорії витрат виробництва.

Альтернативні витрати.

7.4.2. Собівартість продукції як якісний показник економічної

діяльності підприємств.

7.4.3. Прибуток: сутність, види, функції. Маса і норма прибутку.

7.5. Список рекомендованої літератури

7.6. Тренінг для закріплення отриманих знань

7.6.1. Варіант 1

7.6.2. Варіант 2

7.7. Завдання для “економічної розминки” по темі

7.1. Логічно-тезовий виклад питань для розгляду

на лекції

7.1.1. Теорія капіталістичних витрат виробництва к. Маркса

Витрати виробництва (англ costs – “C”) - одна з найважливіших загальноекономічних категорій. Існують різні підходи до визначення витрат виробництва та їх класифікації. Вони визначаються рівнем розвитку суспільства, метою і методологією пізнання. Кожна школа політекономії давала своє визначення витрат виробництва та їхні види.

Істотний внесок було зроблено К. Марксом в третьому томі „Капіталу”. Він розглядав капіталістичні витрати виробництва як затрати капіталіста-підприємця на заробітну плату, матеріали, сировину, пальне, амортизацію засобів праці та ін. За Марксом, капіталістичні витрати виробництва є відокремленою часткою суспільно необхідних витрат на виробництво товару (його вартості).

Формулу вартості товару (W) він позначав:

W = C+V+m,

де С - вартість спожитих засобів виробництва;

V - вартість необхідного продукту (вартісний еквівалент заробітної плати);

m - вартість додаткового продукту (приріст вартості щодо необхідного продукту). Звідси формула капіталістичних витрат виробництва, яка має такий вигляд:

K = C + V,

де К – капітал, авансований підприємцем у виробництво.

В той же час Маркс розрізняв авансовані затрати капіталу і виокремлював їх від поточних витрат виробництва. Останні - це витрати на виробництво даної готової продукції на відміну від одноразових затрат, пов’язаних з авансуванням капіталу, який потрібний для первісної організації виробничого процесу.

Окрім витрат на виробництво товарів, Маркс також аналізував і витрати, пов’язані з реалізацією товару. Це витрати обігу, які поділяються на чисті, пов’язані безпосередньо з купівлею-продажем (заробітна плата працівників торгівлі, утримання торгових приміщень, реклама тощо) та додаткові витрати (на транспортування, упаковку, фасування та ін.). Отже, вартість товару, за Марксом, утворюють витрати виробництва і ті витрти обігу, котрі фактично являють собою продовження процесу виробництва у сфері обігу, тобто додаткові витрати.