Естетотерапевтичні основи методу формокорекційної ритмопластики

Ритмопластика розглядається як складова театралізованої дія­льності та акторської майстерності. Часто ритмопластика пов’я­зується з поняттями «виразність рухів», «техніка рухової актив­ності» тощо.

Природною основою ритмопластики (на яку може спиратися у своїй роботі естетотерапевт) є принцип розвитку дитини від рухів та емоцій до слова. Загальновідомо, що дітям дошкільного віку легше виразити свої почуття та емоції через пластику власного тіла. Особливо легко зробити це стає під музику!

Основними завданнями ритмопластики є:

^ розвиток рухових здібностей дитини (рухливість, гнучкість тощо);

^ розвиток пластичної виразності (ритмічність, музичність, координованість рухів тощо):

^ розвиток уяви (здатності до пластичної імпровізації).

При виконанні ритмопластичних завдань основними пробле­мами дитини дошкільного віку є недостатні вміння у володінні власним тілом. У першу чергу — це недостатність «м’язової сво­боди», напруженість м’язів або занадто виражена розслабленість. Для подолання цієї проблеми доцільно використовувати вправи на медитацію (наприклад: лежачи на килимі, використовуючи ігрові музичні прийоми досягається повне розслаблення тіла).

Цікавими та змістовними можуть стати для дітей ігри на роз­виток рухових здібностей Наприклад:

Гра «Мурашки». Основне завдання — під музику рухати­ся хаотично, заповнюючи собою увесь простір та не торкаючись один одного.

Гра «Кактус та верба». Під музику діти вільно пересува­ються у просторі. На слово «кактус» — завмирають, напружуючи тіло. Руки — догори, пальці — це напружені колючі голки какту­са, що стирчать у різні боки. На слово «верба» — завмирають, розслаблюють тіло. Руки звисають додолу, вони м’які та розсла­блені, як гілки у верби.

Сам метод «формокорекційної ритмопластики розроблений Романом та Тамілою Чураєвими. Це — своєрідний синтез ідей: тілесно-орієнтованої техніки; арттерапевтичної техніки; східної філософії; духовної практики; казкотерапії.

В основу методу покладена ідея природної схильності людини до ритмічності та гармо­нії у формах та рухах!

Основною метою занять з формокорекційної ритмопласти­ки є відтворення природного для людини почуття цілісності та гармонії. Т ому вважаємо цей вид терапевтичного впливу на осо­бистість складовою естетотерапії.

ФОРМОКОРЕКЦІЙНА РИТМОПЛАСТИКА — метод форму­вання цілісного самовідчуття та уявлень про Всесвіт шляхом створення гармонійних форм, як внутрішніх так і зовнішніх.

Тлумачення самої назви:

Разом з цим Чураєви доводять, що відчуття та усвідомлення власного ритму пробуджує у лю­дини творчість!

«Будь — який рух починається з середини, передається на хребет та закінчується в руках».

Характеристика основних складових методу формокорекційної ритмопластики: Медитативна гімнастика

Її доцільність полягає у тому, що існування напруження бло­кує природну течію енергії. Створюється м’язовий дисбаланс. Виникає необхідність позбутися цієї напруги через виконання так званого осмисленого руху.

Осмислений рух дитина виконує тоді, коли розуміє, навіщо вона його здійснює. Як правило, такі рухи не бувають різкими, поспішними. Виконання осмисленого руху пов’язують з обра­зом (куля або п’ять стихій: земля, вода, повітря, вогонь, ефір; об­рази тварин, рослин тощо).

Виконують вправи—медитації не поспішаючи! Таким чином

і відбувається зняття напруги, створюється внутрішній спокій, відчуття сконцентрованості, впевненість, фізична легкість, ком­форт, а в тим і бажання творити!

Медитативна гімнастика проводиться на першому та остан­ньому етапах методики, причому, на останньому, третьому етапі, її основне завдання — це обов’язкове закріплення відпрацьова­ного позитивного стану дитини під час роботи з глиною.

Ліплення

Це другий етап методики. Він є авторською ідеєю, яка полягає у необхідності реальних дій, творчості, що їх відчуває дитина, пере­буваючи у вищеописаному стані комфорту. Це чудове поле для по­зитивних зрушень у стані дитини, яка потребує допомоги естетоте- рапевта. Сама ідея такого самовдосконалення запозичена із Східної філософії (зокрема енергетичний аспект).Для набуття гармонійного стану дитині слід оволодіти трьома процесами при роботі з глиною:

Збирання утримання розслаблення.

Це своєрідна матеріалізація станів. Основні фігури (куб, шар, площина) можна порівняти з улюбленими дитячими об’єктами ліплення та з тими рухами рук та долонь, які можна спостерігати під час ліплення.

«Емоція в глині потрапляє у полон і з нею можна зробити по­зитивну метаморфозу». Таким чином, стверджують автори мето­дики, ми ліпимо самі себе та навколишній світ.

Програма «відображення»

Описаний метод найбільш ефективний у контексті його сис­темного систематичного застосування. Такий підхід передбачає створення програми на засадах формокорекціної ритмопластики.

Цікавий приклад пропонують самі автори методики — це про­грама «Відображення». В основі програми закладений принцип еволюції: від світу мінералів — до світу рослин — до тваринного світу — й до світу людей!

Образи та символи кожного світу використовують у метида- тивній гімнастиці й ліпленні.

Виділяють ще один характерний корегуючий момент цієї про­грами:

|| Пізнаючи світ ми долаємо дисгармонічні стани душі! ||

ПІСЕННА ТЕРАПІЯ (МЕТОДИКА ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ДИТЯЧОЇ ПІСНІ)

Одним з універсальних засобів естетотерапевтичного впливу на малечу є українська народна дитяча пісня, оскільки вона апе­лює до почуттів та переживань кожної дитини. Наявність у пісенному жанрі конкретного, яскравого, зрозуміло­го дітям художнього образу є результатом синтетично-інтонацій­ного споріднення між літературним текстом та мелодією пісні.

Методика роботи по формуванню в учнів естетичного став­лення до народнопісенного жанру є розгорнутим у часі педагогі­чним процесом, що умовно поділяється на три етапи:

На першому етапі, при прослуховуванні та першому знайомс­тві дітей з новою піснею, основним завданням вчителя є заціка­влення дітей об’єктом пізнання, включення їх у естетично- пізнавальну діяльність.

Основною метою впровадження цих заходів є розвиток у дитини перцептивної дії. Основною формою залучення дітей до першого знайомства та подальшого вивчення пісні як естетичного явища має стати му­зична гра, якій надається у цьому процесі своєрідна психолого- терапевтична функція.

На другому етапі (2—3-те заняття) основною метою постає ознайомлення учнів із змістовною стороною отриманої від пісні інформації.

Доцільними є такі проблемні ситуації:

СИТУАЦІЯ А. Учням пропонується інша мелодія, підібрана вчителем до відомого тексту пісні, яка за своїм характером не збігається зі змістом тексту. Ставиться запитання:» чи не заважає музика та слова одне одному?», «Чи подобається вам таке зву­чання пісні? Поясніть чому.».

Для поглибленого засвоєння дітьми нерозривної єдності му­зичного та літературного мистецтва у пісенному жанрі, ефектив­ним є впровадження навчальної

Третій, заключний етап формування у першокласників есте­тичного ставлення до пісні має на меті надати їй певного значен­ня у комунікативній діяльності учня.

На цьому етапі (3—4-те заняття) педагог визначає сфери та рівні індивідуального ставлення дитини до народної пісні. Так, він може запропонувати дітям за їх бажанням обрати певний вид діяльності, в якому вони мали б змогу якнайкраще виразити себе, свої думки, по­чуття, мрії щодо вивченої пісні, її художнього образу.

Діти можуть працювати з фарбами (малювання героїв, їх на­строї), грати на музичних інструментах (вибір інструмента за ба­жанням учня та зображення на ньому стану героя, його дій, харак­теру тощо), прослуховувати аудіо та відеозаписи пісні у виконанні професійних колективів, обробок мелодій пісень для оркестру або варіації на теми пісень, демонструвати елементи хореографічного та драматичного виконання пісенного дійства з використанням ри­тмічно-пантомімічних рухів. Учням слід надати можливість віль­ного співу пісень за бажанням із вивченого репертуару тощо.

Таким чином, розроблена методика роботи з народнопісенним жанром у першому класі допоможе тим педагогам, які щиро ста­вляться до своїх вихованців та прагнуть створити такі педагогічні умови, які б надали можливість кожній дитині знайти своє вла­сне «Я» у складному для них, але надзвичайно цікавому процесі естетичного пізнання себе та навколишнього світу!