Театр природи

Позаурочну виховну роботу з учнями значно збагатить і така неординарна форма осмислення гармонії природи, як організація театральних вистав. Відтворюючи життя природи в одвічному конфлікті, русі і розвитку, театральні форми діяльності ефективно впливають на формування міфопоетичного погляду дітей на світ. Умовність образної мови театру, яскравість сценічної метафори допомагають учням глибше осягнути символічність життєвих ритмів у природі та їх значущість для життєдіяльності людини. В ході сценічного втілення різноманітних об’єктів та явищ навколишнього світу школярі мають змогу відчути красу життєтворчості природи, а також отримують можливість доєднатися до радісної співтворчості з нею. Елементи гри, діалогу, музики, пісень і танцю, використання костюмів та масок зумовлюють емфатичне злиття учасників вистави з об’єктами втілення. У процесі таких драматичних імпровізацій діти гостріше відчувають не лише одвічний сенс існування будь-чого у природі, але й легше усвідомлюють власну, людську роль у незмінності світобудови. Організація театру природи має бути підпорядкована таким умовам: - створення сюжету вистави повинне спиратись на реальні процеси у природі, на об’єктивні закони існування і розвитку її об’єктів та явищ; - зміст театрального дійства слід зорієнтовувати, насамперед, на оспівування одвічної гармонії природи; - народжена у процесі колективної творчості вистава повинна мати яскраво виражену екологічну і загальногуманістичну спрямованість; - у процесі підготовки вистави всім членам дитячого колективу варто підібрати певні ролі і доручення ( актори, музичні оформлювачі, балетна група, режисери, костюмери, художники-декоратори,гримери, освітлювачі, суфлери); - бажано залучити до процесу створення і постановки вистави батьків, старших учнів професійних акторів; - слід подбати про створення якісного театрального реквізиту (декораці, костюмів, бутафорії тощо). Учням варто пропонувати колективне створення вистав, присвячених основним стихіям природи, наприклад: «Морська таємниця», «Сонячна казка», «Пори року», «Країна вітрів», «Зимовий сон», «Ранок року», «Небесні витівки», «Лісовий конкурс краси» та ін.

СВЯТА

В системі естетичного виховання молодших школярів неабиякої ваги набувають урочисто-піднесені форми радісного спілкування з природою, обрядово-символічні вияви творчого ставлення до неї. Звільнені від прагматичної доцільності, діти під час свята відчувають емоційно-чуттєву насолоду життям, радісно переживають кожен життєвий акт в його самоцінності. Це поглиблює розуміння учнями значущості усіх форм буття у природі, наближує дітей до осягнення їх виразності та унікальності. Виявляючи під час свята подив, захоплення, творче бачення світу, діти стають на позиції анти утилітаризму, що є складовою справді гуманного ставлення до природи. Сезонні свята варто проводити 3-4 рази на рік відповідно до певної пори року, наприклад: свято Осені, свято Врожаю, свято Калини, свято Першого снігу, свято Проліска, свято Жайвора, свято Весняної води, свято Квітів та ін. Серед методичних вимог щодо організації таких свят визначальними можна вважати: - створення атмосфери урочистості, радості, натхненного єднання дітей з природою; - забезпечення необхідного святкового антуражу: декорацій, костюмів, музичного оформлення, яскравих візуальних рядів( слайдів, репродукцій картин живопису, фотографій тощо); - включення у сценарій свята ігор (сюжетно-рольових, драматичних, рухливих), вікторин, конкурсів, змагань, які нададуть дійству необхідного динамізму; - створення умов для творчої реалізації естетичного ставлення учнів до природи під час свята (влаштування міні-концертів, літературних салонів, поетичних хвилинок, театральних вистав, виставок дитячих творчих робіт – малюнків, виробів з природного матеріалу, сезонних букетів, флористики, коренепластики тощо); - стимулювання колективної творчої діяльності школярів у процесі підготовки та проведення сезонних свят (попередній розподіл творчих доручень між мікрогрупами, допомога в їх реалізації, підведення підсумків); - залучення до підготовки і проведення свят батьків, шефів, членів природоохоронних товариств і організацій; - сприяння переходу сезонних свят у шкільні традиції.