Концепції естетичного виховання сучасних науковців (г.Тарасенко, л.Масол, Локарєва)

Особливо значущими для розвитку сучасної педагогічної науки є концепції естетичного виховання І. Зязюна і О. Семашко, М. Опанащука, Л. Масол, зміст яких розкриває функції та принципи організації естетичного виховання особистості дитини в сучасних середніх загальноосвітніх закладах. У вирішенні основних проблем естетичного виховання в зазначених концепціях підкреслюється важливе значення мистецтва, якому належить провідна роль у формуванні системи естетичних цінностей. Володіючи потужними засобами виховання естетично збагаченої, емоційно-творчої особистості та формування її моральних якостей і психічних процесів, мистецтво сприяє вдосконаленню внутрішнього світу дитини.

Донині в Україні ухвалено низку законодавчих документів, що регламентують естетичний аспект виховання та освіти. Згідно з ними, як зазначає провідний український педагог В. Бутенко, «становлення і розвиток українського суспільства на демократичних засадах передбачає вияв посиленої уваги до всього, що пов’язане з життям, працею, творчістю людей, створенням широких можливостей для їхнього духовного розвитку, збагаченням системи правових, моральних, естетичних цінностей». У Концепції естетичного виховання особливу увагу приділено методологічним засадам формування естетичного ставлення дітей та молоді до світу, людей, різних видів мистецтва й праці . Реалізація цих засад неможлива без глибокого наукового осмислення генези, сутності, специфіки та структури естетичного ставлення в його загальному та конкретно-предметному аспектах.

Концепція використання художньо-естетичної інформації у підготовці соціального педагога до професійного спілкування ґрунтується на основних положеннях філософії та кібернетики про теорію інформації, естетики про художню та естетичну інформацію, а також на психофізіологічних підходах до сприйняття мистецтва, педагогічних теоріях виховання та навчання. За основу розробленої концепції підготовки до професійного спілкування соціального педагога взято фундаментальне положення теорії діяльності, психологічні теорії особистості, гуманістичної психології, теорії спілкування, теорії управління, теорії педагогічних систем.

Провідною ідеєю концепції дослідження є положення про те, що професійна діяльність соціального педагога становить специфічну галузь життєдіяльності людини, де професійне спілкування є її детермінантою, а це дозволяє розглядати професійне спілкування і як компонент основних видів діяльності соціального педагога, і як самостійний вид професійної діяльності.

Концепція дослідження ґрунтується на розумінні підготовки соціального педагога до професійного спілкування та застосування в ньому художньо-естетичної інформації як цілісної педагогічної ланки навчально-виховного процесу, структура, зміст та методика якого спрямовані на становлення майбутньої професійної діяльності студентів та їхнє загальнокультурне зростання. Результатом такої підготовки є професійна компетентність як якісне багатоаспектне утворення, що забезпечує продуктивну професійну діяльність. Показником загальної сформованості та компетентності професійного спілкування студентів є певний рівень сформованості особистісних якостей, що їх забезпечують.

Для ефективної підготовки до професійного спілкування необхідним є використання організаційно-методичного забезпечення, основу якого складає художньо-естетична інформація твору мистецтва, що має такі властивості:

універсальність - забезпечує можливість використання інформаційних потоків твору мистецтва за допомогою різноманітних методичних прийомів для вирішення певних педагогічних завдань;

адаптивність - дає можливість укладання декількох варіантів її використання на основі єдиної інформаційної системи твору мистецтва;

естетичність - забезпечує ефективність її впливу на інтелектуальну й емоційну сфери сприйняття студентів, які мають різний загальнокультурний рівень.

Л.Масол визначає художньо-естетичне виховання у широкому і вузькому значеннях. У широкому як формування естетичних якостей особистості через залучення до цінностей мистецтва, вітчизняної та світової культури. У вузькому – забезпечення спеціально організованих умов для духовного збагачення особистості засобами мистецтва, формування естетичної культури, світоглядних уявлень, ціннісних художніх орієнтацій у соціокультурному просторі.

До широкого загалу громадськості, педагогічних працівників представлено Концепцію художньо-естетичного виховання учнів (Л.Масол, 2002). У ній на основі урахування сучасної культурно-освітньої ситуації в Україні і за кордоном представлені ідеї посилення уваги до естетичного виховання учнів засобами мистецтва, мистецьких дисциплін, визначено понятійно-термінологічний апарат сучасної педагогічної науки в галузі естетичного виховання, розглядається цілісна духовно-світоглядна модель художньо-естетичного виховання в контексті провідних функцій мистецтва, основні напрями та форми художньо-естетичного виховання. Розроблена Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах України повинна знайти своє логічне продовження в Концепції естетичного виховання студентської молоді.

Г. Тарасенко у своїх роботах підняла проблему естетичних цінностей природи в екологічному вихованні учнів і педагогічних колективів, виокремлюючи естетичний фактор у структурі екологічної свідомості вчителів.