Розрізняють основні форми музикотерапії: рецептивну, активну, інтегративну.

Рецептивна музикотерапія (пасивна) відрізняється тим, що пацієнт у процесі музикотерапевтичного сеансу не бере в ньому активної участі, займаючи позицію простого слухача. Йому пропонують прослухати різні музичні композиції або вслухатися в різні звучання, що відповідають стану його психічного здоров'я та етапу лікування.

Активні методи музичної терапії засновані на активній роботі з музичним матеріалом: інструментальна гра, спів.

Інтегративна музикотерапія поряд з музикою задіює можливості інших видів мистецтва: малювання під музику, музично-рухливі ігри, пантоміма, пластична драматизація під музику, створення віршів, малюнків, оповідань після прослуховування музики і ін творчі форми. Музично-терапевтичні методи, як правило, підбираються індивідуально.

Музикотерапія для дітей

Сеанси дитячої музикотерапії можуть бути як індивідуальними, так і груповими.Зазвичай при першій зустрічі музикотерапевт у співпраці з дитиною визначає цілі, яких передбачається досягнути протягом курсу терапії.Музикотерапія є дієвим засобом розв'язання таких проблем у дітей, як проблеми міжособистісного спілкування, уваги, мотивації та поведінки. У кімнатах для проведення сеансів терапії має бути представлене широке різноманіття музичних інструментів з різних країн світу. Бажано, щоб інструменти були барвистими, а матеріали, з яких вони виготовлені, вирізнялися своєю текстурою, проте найважливішим чинником вибору залишається висока якість їхнього виготовлення і точність настроювання. Оскільки за своїми віковими та індивідуальними особливостями не всі діти однаково здатні впоратися з інструментом, то кожен інструмент неодмінно має бути підлаштований під дитину, яка на ньому гратиме.Врахування усіх цих моментів дозволить підвищити ефективність терапії, зробити враження від неї більш яскравими, а результат — успішним.

Музикотерапевтичний вплив:

С.Шабутин. С.Хміль, І.Шабутін вваджають, що музикотерапія:

• впливає на рецептори шкіри;

• активізує функції нервової системи;

• зменшує больовий поріг;

• регулює виділення гормонів, що знижує стрес;

• впливає на серцевий ритм і пульс;

• може підвищувати і знижувати кров'яний тиск;

• знижує м'язову напругу і покращує координацію рухів;

• нівелює неприємні відчуття, впливає на температуру тіла;

• впливає на травлення;

• впливає на енергоінформаційний потенціал організму;

• може поліпшити пам'ять і здатність до навчання;

• стимулює внутрішньоутробний розвиток плода.

Крім того, музика володіє стимулюючою дією на настрій і емоції, дозволяючи підтримувати спортивний дух і тим самим довгостроково впливаючи на фітнес-досягнення

Види художньо-естетичної діяльності

Музикомалювання під час прослуховування мелодії допома­гає дитині символічно виразити свій внутрішній світ. Музика пе­ретворюється її волею на палітру кольорів, сприяючи катарсису, творчому самовиразу, яке характеризується почуттям заспокоєн­им, здорової впевненості у собі. Ця вправа виконується у неви­мушеному зручному положенні тіла, що сприяє зняттю психологічиих бар'єрів та розслабленню. Однією з форм синтезу образо­творчого мистецтва із музикою є графічне вираження ритму ме­лодії неперервною смугою у площині паперу. Мри цьому ліги можуть, після злиття ритму свого руху з ритмом музики, малюва­ти із заплющеними очима, що сприяє глибшому їх зануренню у світ музики, більш виразному його сприйманню і переживанню.

Пантоміма під музику — це гра, але не танець. У цій вправі мову замінює рух і перш за все - жести. Дитина з цікавістю на­магається передати свій емоційний стан, поділитися щастям віль­ною руху. Використовується для заняття психічної напруги, як за­сіб комунікації, емоційного, творчого самовираження. Наприклад, дитині пропонується виразній зміст музичного твору за допомо­гою рухової імпровізації або, після прослуховування драматичного епізоду спробувати відобразити його у пантомімі. Також можливе пантомімічне зображення окремого виду діяльності, копіювання характерних рухів якої-небудь тварини, пантомімічне вираження найкращої, найрадіснішої або найсумнішої події у житті дитини, ситуації, якої вона боїться, та ін. Педагог повинен допомогти уч­ням подолати нерішучість та незручність рухового вираження (че­рез малорозвинену фантазію або занижену здатність творчого пе­реносу динаміки внутрішньої мови у зону рухів) своїм прикладом.

Співи, танок та гра на музичних інструментах («тілесна гра»: щиглики, оплески, плескання по стегнах, тупотіння) сприяють залученню дитини до мистецтва, ще інтенсивному прояву твор­чих здібностей. Естетичний розвиток особистості відбувається за умов її включення у чудовий різнобарвний світ звуків, який при­ваблює до себе розмаїттям стилів і жанрів музики.