Таке навчання письму:

© легше.

© відбувається швидшим темпом.

© цікавіше, ніж традиційне навчання.

Зупинимося на деяких питаннях навчання граматики у пісо­чній терапії. Основним завданням при навчанні письма є фо­рмування вмінь та навичок грамотного, правильною письма. Ди­тина має відчувати різницю між голосними у сильній та слабкій позиції.

Доцільним є використання дидактичної казки про Фею-Наголос, її чарівну паличку, Принцесу та Попелюшку.

Основна ідея казки: Фея-Наголос — володарка Країни Слів. Вона завжди керує балом. З тим звуком, до якого вона торкнеться своєю чарівною паличкою, відбуваються казкові зміни! Він пере­творюється у Принцесу і стає головним у слові. Принцесі підко­ряються усі інші звуки у слові.

Можна драматизувати цю казку разом з дітьми з використан­ням ляльок у пісочниці.

Зрозумілим стає й основний принцип навчання граматики у пісочниці:

з будь-якого складного правила можна зробити цікаву гру!!!

Можна використовувати дидактичний матеріал М. Монтесорі. використовувати принципи таких ігор при вивченні іноземної мови, математики, фізики тощо.

Музикотерапія (музична терапія) — це застосування музики та її музичних елементів (звуку, ритму, мелодії та гармонії) кваліфікованим музикотерапевтом у роботі з одним пацієнтом чи їх групою з метою сприяння й активізації комунікативних процесів, утворення соціальних взаємозв'язків, здатності до навчання, рухливості, вираження емоцій, організованості та інших терапевтичних цілей, покликаних задовольнити фізичні, емоційні, розумові, соціальні та пізнавальні потреби пацієнта. Музикотерапія має за мету розвиток потенційних якостей чи відновлення функцій особи шляхом досягнення нею вищого ступеня внутри- чи міжособистісної інтеграції й, відповідно, вищої якості життя. Музикотерапія може бути засобом профілактики, реабілітації чи лікування.

В музикотерапії в ХХ столітті сформувалося кілька шкіл.

Шведська школа (основоположник — А.Понтвік) висунула концепцію психорезонансу, що виходить із того, що саме музика здатна проникнути в глибинні пласти людської свідомості, які можуть вступати в резонанс з озвученою музичної гармонією і виявлятися назовні для аналізу і розуміння. Лікувальний ефект шведського напрямки музичної психотерапії грунтується на ідеях традиційного психоаналіз а. Під час сеансу психотерапевт за допомогою музики доводить пацієнта до катарсис ної розрядки і цим полегшує його стан. У зв'язку з цим велике значення має підбір музичних творів, що викликають необхідні переживання.

Американські музикотерапевти розробили обширні каталоги лікувальних музичних творів найрізноманітніших жанрів і стилів з урахуванням стимулюючої або заспокійливої лікувальної дії.

Німецька школа (Швабе, Келер, Кеніг), виходячи з тези про психофізичну єдність людини, основну увагу направила на розвиток різних форм комплексного використання цілющого впливу різних видів мистецтв.^[17]

Особлива роль у розвитку музикотерапії належить паризькій школі професора Альфреда Томатіса, який звернув увагу на цілющу ефективність музики В.А. Моцарта, її здатність стимулювати інтелект і зціляти людину навіть від невиліковних хвороб

Музикотерапія особливо ефективна для людей з мовленнє­вою патологією: стабілізує, фізично активізує, дає можливість спілкуватися через музичну мову.

Ще жоден вчений не виступив проти музикотерапії. На підставі даних нейропсихології, фізіології, активуючого впливу ритмів дослідники виступають тільки «за».

Дослідники стверджують, що якщо слухати класичну музику протягом 10 хвилин, то показники роботи мозку підвищуються. З класичних творів це може бути музика Моцарта, Шопена, Чайковського.