Технології ейдетики у логопедичній роботі

Мовні розлади в більшості випадків — це синдром, у стру­ктурі якого виділяються складні зв'язки між мовними та не­повними симптомами.. Саме тому в основі мето­дів логопедичної науки лежать принципи розвитку, системно­го підходу, розгляду мовних порушень у взаємозв'язку мови з іншими сторонами психічного розвитку дитини: мислення, уяви, пам'яті тощо. Використання ейдетичних методів дає можливість логопеду допомогти дитині повірити у свої сили, подолати мовні порушення та оволодіти своєю поведінкою. Технології ейдетики, забезпечуючи оптимальні можливості та умови для реалізації інтелектуального потенціалу, переко­нливо підтверджують справедливість сформульованого в психології принципу домінуючої ролі навчання в розвитку людини. Цінністю методів ейдетики є те, що вони мають серйозну тео­ретичну основу: базуються на уявленнях про складну й активну природу процесів запам'ятовування, що пов'язані з цілою низкою працюючих апаратів кори головного мозку, кожний з яких вно­сить свій специфічний внесок в організацію цих процесів. Зазна­чена система відкриває широкі можливості для організації та проведення корекційної роботи мовних порушень та відхилень у психічному розвитку, обумовлених недостатністю мозкової дія­льності.

Завдяки застосуванню цих методик розви­ваються відчуття дотику, нюху, смаку, сприймання кольору, фо­рми, довільні увага, тактильна, нюхова, зорова, слухова пам'ять, вербальне та невербальнс мислення, творча уява, мовлення. На­вчання дитини та корекція її особистісних та психологічних рис із використанням ейдетичних методів спирається на образне ми­слення, яке для неї є природним. Таке навчання стає для неї раді­сним. Наприклад, деякі діти, навчаючись писати цифри, часто плутають «6» і «9». Ейдетичний прийом зіставлення логічного або умовного з образом пропонує запам'ятати, що «дев'ять» — це дівчинка з косичкою, а «шість» — хлопчик із чубчиком.

Розвиваючи образне мислення і образну пам'ять, ейдетика сприяє підвищенню працездатності. Інформація краще запам'ято­вується і швидше пригадується. До того ж логічне мислення теж розвивається краще.

Ейдетика сприяє гармонійному розвитку обох півкуль мозку і, відповідно, розвитку гармонійної особистості. Дитина почуває себе впевнено в різних ситуаціях. Сприйняття світу стає більш позитивним і радісним.

Л. С. Виготськнй наголошував, що в дитинстві мислення, пам'ять та уява неподільні. І тому, розвиваючи одну з ланок, ми розвиваємо і решту. Методика роботи з образами багато дає ди­тині. Дігей-логопатів можна навчити правильно реагувати на стре­сові ситуації та спогади про них. Для цього використовуються три основні методи — регресії, відторгненості і забування .

Метод регресії застосовується, коли вихователі вчать дітей повертатися у своє минуле. Вміти пригадувати будь-який день свого життя. Як правило, це приємні спогади. Занурюючись в них, діти «відпочивають на планеті свого дитинства», набира­ються сил, енергії і потім повертаються в цей світ, щоб змінити його та себе.

За допомогою методу відторгненості можна спостерігати за собою неначе зі сторони. Це чудовий засіб «лікування стресів», коли дитина, використовуючи образи, навчається сприймати не­приємності, що з нею трапилися як епізод із іншого життя, спо­стерігає зі сторони і забуває їх.

Метод забування - - третій, основний. Дуже часто, говорячи про пам'ять, людина з неменшим бажанням деякі епізоди свого життя намагається забути, розуміючи, що саме ці епізоди зава­жають їй жити в нормальному, спокійному ритмі. Деякі з таких спогадів стають для дитини нав'язливими, викликають депресію, часто стають основними причинами розвитку логоневрозів. Ме­тод забування —■ це використання ще однієї властивості пам'яті — забувати непотрібне, стирати інформацію, позбавлятися від не­приємних емоцій. Один із способів забування — спалювання на свічці. Уявляючи полум'я свічки, на аркуші уявно пишеш або малюєш все, що хочеш забути — ім'я, дату, обличчя, страх — і спалюєш у цьому полум'ї, уважно слідкуючи за процесом, наві­юючи собі, що все з цим аркушем, згораючи, перетворюється на попіл.