Основні види барвників, що застосовуються в мікробіологічній практиці:

 

Дають     наступне      забарвлення
червоне	голубе (синє)	фіолетове	жовто-коричневе	зелене
фуксин основний, нейтральний червоний, конго червоний	метиленовий та толуїдиновий синій	генціанвіолет, метиленовий фіолетовий	хризоїдин, везувін	брильянтовий зелений, малахітовий зелений

 

Для забарвлення мазків необхідно мати набір фарбуючих розчинів у флаконах з піпетками і гумовими балончиками. Їх зручно розміщувати у дерев’яному штативі (колодці з гніздами). Змивання барвників і прополоскування препаратів роблять за допомогою спеціальних пристроїв (рис.).

Запропоновані численні методи забарвлення бактерій. Вони поділяються на прості й складні.

 

Прості способи забарвлення бактерій

Простий метод забарвлення дає можливість дослідити загальну морфологію мікробів, їх розміри, форму, кількість, локалізацію, взаємне розташування клітин тощо. Але за його допомогою неможливо вивчати внутрішню структуру бактерій та їх різне відношення до декількох барвників.

Простим забарвленням називають таке, при якому застосовують лише один барвник. Найчастіше використовують основний розведений фуксин Пфейфера і лужну метиленову синьку Леффлера. Фуксином фарбують 1-2 хв, а синькою – 3-5 хв. Препарати, що містять, окрім бактерій, тканинні й клітинні елементи макроорганізму, краще забарвлювати метиленовою синькою, яка фарбує фон препарату порівняно слабко, а бактерії – значно інтенсивніше.

 Методика виготовлення та забарвлення мазків. Мазок перед забарвленням висушують на повітрі або над полум’ям пальника і фіксують після повного висихання. Фіксацію проводять у полум’ї пальника, тричі проносячи скельце через полум’я стороною, на якій немає мазка. Необхідно стежити, щоб загальний час перебування препарата в полум’ї не перевищував 5-6 секунд. Достатність фіксації можна перевірити, торкнувшись тильною стороною скельця шкіри кисті: скло повинно бути гарячим, але не створювати відчуття опіку. Фіксування проводять для того, щоб вбити мікроорганізми і прикріпити їх до скла. Вбиті бактерії краще сприймають барвники.

Зафіксований препарат кладуть на спеціальну підставку над лотком, наносять одну-дві краплини барвника. Фарбувати мазок фуксином Пфейффера необхідно 1-2 хв, а лужним метиленовим синім - 3-5 хв.    Після забарвлення препарат промивають водопровідною водою до зникнення струмочків барвника, висушують фільтрувальним папером і мікроскопують.      У повсякденній мікробіологічній практиці найчастіше використовуються основні барвники: фуксин основний, нейтральний червоний, конго червоний (дають червоне забарвлення), метиленовий та толуїдиновий синій (голубе, синє), генціанвіолет, метиленовий фіолетовий (фіолетове), хризоїдин, везувін (жовто-коричневе), брильянтовий зелений, малахітовий зелений (зелене) та інші.     Існуючі методи фарбування можна поділити на прості й складні. При простих використовують один барвник, який надає змогу виявити, в основному, форму мікроорганізмів. При висушуванні мазків за допомогою листків фільтрувального паперу потрібно кожного разу користуватися новими, так як при повторному вживанні переносяться забарвлені бактерії з одного мазка на інший, що може привести до невірних висновків.

Video

 

Виготовлення барвників для простого забарвлення

1. Фуксин основний готують у вигляді концентрованого фенолового фуксину Циля. Він дуже стійкий, може зберігатись на протязі декількох місяців. У концентрованому вигляді вживається лише для фарбуваня спор і кислостійких бактерій. Для простого забарвлення та за методом Грама його розводять дистильованою водою 1:10, отримуючи так званий розведений, або водний фуксин Пфейфера. Цей розчин дуже нестійкий і його готують безпосередньо перед вживанням.

 

Феноловий фуксин Циля

Основний фуксин             1 г

Етанол 96°                        10 мл

Фенол кристалічний         5 г

Гліцерин                           кілька крапель

Вода дистильована           100 мл

 

Спочатку фуксин з кристалами фенолу і гліцерином розтирають у ступці до однорідної маси, потроху додаючи спирт, потім, весь час перемішуючи, доливають дистильовану воду. Розчин витримують при кімнатній температурі протягом 48 год і фільтрують. З нього потім виготовляють водний фуксин.

 

Фуксин Пфейфера

Фуксин Циля                   1 мл

Вода дистильована          9 мл

 

2. Метиленова синька. Спочатку готують насичений спиртовий розчин метиленової синьки, який дуже стійкий. При зберіганні його фарбуючі властивості, а також здатність давати метахроматичне забарвлення нуклеїнових сполук (напр. Волютинових зерен) значно підвищується за рахунок утворення азурів.

 

Насичений спиртовий розчин метиленової синьки

Метиленової синьки              10 г

Етанол 96°                              100 мл

 

Із даного розчину гогтують лужну метиленову синьку за Лефлером, яку дуже широко використовують для простого методу забарвлення.

 

Метиленова синька за Лефлером

Спиртовий розчин метиленової синьки        30 мл

Гідроксид натрію, або калію 1 %                   1 мл

Дистильована вода                                         100 мл

 

Водно-спиртовий розчин метиленової синьки

Спиртовий розчин метиленової синьки          10 мл

Дистильована вода                                          100 мл

 

Лужна метиленова синька за Лефлером, як і її водно-спиртовий розчин, можуть давати забарвлення різної інтенсивності у різних видів бактерій.

До простих методів забарвлення можна віднести і негативний спосіб Буррі. При ньому за рахунок туші створюють темний фон, а бактерії залишаються незабарвленими. Для стабільних і чітких результатів необхідно дуже ретельно підготувати суспензію туші. Вибирають найкращі сорти рідкої китайської туші й розводять її дистильованою водою 1:10. Можна натерти сухої китайської туші й довести її до такої ж густоти. Суспензію туші довго центрифугують при 3 тис об/хв. Верхній шар відсмоктують піпеткою і в надавленій краплі під імерсійним об’єктивом перевіряють її на відсутність грубих частинок. Якщо суспензія хороша, її натягують у тонкі капіляри по 0,1-0,2 мл, запаюють і стерилізують в автоклаві.

При дослідженні краплю туші з капіляра випускають на предметне скло, добавляють крапельку матеріалу (рідину з сифілітичної виразки, культуру капсульних бактерій, лептоспір та ін.) і ретельно перемішують петлею. Шліфованим предметним склом зі зрізаними кутами готують тонкий препарат так само, як мазок крові, висушують, не фіксують. При мікроскопії тіла бактерій, спірохет, лептоспір виглядають білими, чітко окресленими на темному димчасто-сірому фоні. Замість туші можна використати 2-10 % розчини опалового синього, конго червоного, нігрозину, коларголу та ін. В такому разі фон буде мати інший колір.

Необхідно враховувати, що мікроорганізми в таких препаратах не вбиті і можуть стати джерелом зараження, як і в мазках, обережно фіксованих у полум’ї пальника.

Лабораторна робота № 3.