Заняття 9

Тема: Дієслово. Граматичні категорії дієслова. Основні форми дієслова. Основа інфекта.

Мета: ознайомити студентів із граматичними категоріями і особливостями дієслова, навчити розпізнавати форми дієслова, які подаються у словнику, перевірити засвоєння сталих виразів, вміння рахувати до 10; розвивати пам'ять, логічне мислення; культивувати почуття необхідності вивчення латинської мови для майбутньої професії.

Вид заняття: лекція

Тип заняття: ознайомлення з новим матеріалом

Обладнання: магнітофон із записом Гімну студентів, роздатковий матеріал, дошка

Література: С.Т. Жулай, Є.К. Куварова «Латинська мова для студентів-юристів», В.П. Маслюк, М.Г. Сенів «Латинська мова», В.В. Ставнюк «Юридична латина», Л.П. Скорина, Л.П. Чуракова «Латинська мова для юристів»

Хід заняття

1. Організаційний момент: (дата, чергові, відсутні, повідомлення теми, мети заняття)

2. Введення в іншомовне середовище:

• повторення цифр до 20;

• 11 ХІ undĕcim

12 XII duodĕcim

13 XIII tredĕcim

14 XIV quattuordĕcim

15 XV quindĕcim

16 XVI sedĕcim

17 XVII septendĕcim

18 XVIII duodeviginiti

19 XIX undeviginiti

20 XX viginti

• вивчення цифр до 100:

• 30 ХXX triginta

40 XL quadraginta

50 L quinquaginta

60 LX sexaginta

70 LXX septuaginta

80 LXXX octoginta

90 XC nonaginta

100 C centum

21 XXI unus et viginiti

viginiti unus

3. Повідомлення нової теми.

План

1. Дієслово.

а) граматичні категорії дієслова;

б) основні форми дієслова;

в) дієвідміни;

г) основа інфекта.

2. Крилаті вислови. Лексичний мінімум.

Питання 1

Дієслово – частина мови, що служить для вираження дії або стану як динамічної ознаки, як процесу і виражає ці значення у граматичних категоріях виду, стану, особи, числа, часу, способу. Загальним лексичним значенням дієслова є дія.

Питання 1а.

Граматичні категорії дієслова:

1. Спосіб (modus): дійсний (indicatīvus), кон’юктив (умовний) (coniunctīvus), наказовий (imperatīvus);

2. Стан (genus verbi): активний (activum), пасивний (passīvum);

3. Час (tempus): часи дієслова за способом їх творення і основним значенням можна розділити на дві групи, що розрізняються видом:

• група часів недоконаного виду (система інфекта - infectum): теперішній час (praesens), минулий час недоконаного виду (imperfectum) і майбутній час, який має значення як недоконаного, так і доконаного виду (futūrum (I) primum);

• група часів доконаного виду (система перфекта - perfectum): минулий час, який означає дію, незалежно від її тривалості (perfectum), давноминулий час, означає дію, що відбулася раніше від іншої дії в минулому(plusquamperfectum), майбутній час другий, означає дію, яка відбудеться до того, як матиме місце інша дія (futūrum (II) secundum);

4) Число (numĕrus): однина (singulāris), множина (plurālis);

5) Особа (persōna): перша особа (persōna prima), друга особа (persōna secunda), третя особа (persōna tertia);

6) Дієслівні імена (nomĭna verbalia): неозначена форма (infinītivus), дієприкметник (participium), віддієслівний іменник (gerundium), віддієслівний прикметник (gerundīvum), супін (supīnum);

7) дієвідміна (І-ІV)

Питання 1б.

Усі часові форми латинського дієслова утворюються від трьох основ, які представлені у так званих основних формах.

Латинське дієслово має чотири основні форми:

Laudo, laudāvi, laudātum, laudāre хвалити

І ІІ ІІІ ІV

I. 1-а особа однини теперішнього часу дійсного способу активного стану (praesens indicatīvi actīvi). Ця форма утворюється від основи інфекта за допомогою приєднання до неї закінчення –о. Наприклад: laudo(із lauda-o), moneo, scribo, munio “я хвалю, переконую, пишу, зміцнюю”. Від основи інфекта утворюються усі часи і неособові (іменні) форми системи інфекта активного і пасивного стану.

II. 1 – а особа однини минулого часу доконаного виду дійсного способу активного стану (perfectum indicatīvi actīvi). Ця форма завжди закінчується на – i. Наприклад: laudāvi, monui, scripsi, munĭvi “я похвалив, переконав, написав, зміцнив”. Відкинувши закінчення –i, матимемо основу перфекта (laudav-, monu-, scrips-, muniv-), від якої утворюються усі часи системи перфекта активного стану.

III. Супін (supīnum) – віддієслівна форма, близька за значенням інфінітива. Він вживається, як правило, після дієслів руху означає мету: venit rogātum subsidium – «прийшов просити допомоги». Супін закінчується на –um. Наприклад: laudātum, monitum, scriptum, munītum (venio adītum – я прийшов, щоб слухати). Відкинувши закінчення –um, маємо основу супіна (laudat-, monit-, script-, munit-). Від основи супіна утворюється дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану (participium perfecti passīvi), який служить для утворення часів системи перфекта пасивного стану.

IV. Неозначена форма теперішнього часу активного стану (infinitīvus praesentis actīvi). Ця форма утворюється від основи інфекта і завжди закінчується на –re- хвалити, monē-re – переконувати, scrib-ĕ-re- писати, munī-re- зміцнювати.

Питання 1в.

У латинській мові чотири дієвідміни. Вони розрізняються за закінченням основи інфекта:

І дієвідміна – ā

ІІ дієвідміна – ē

ІІІ дієвідміна – приголосний, або u

ІV дієвідміна – ī

Питання 1г

Основа інфекта знаходиться шляхом відкидання від ІV форми дієслова (неозначеної форми) закінчення –re, або -ĕre, якщо перед –re стоїть коротка –ĕ- .

Завдання1.Знайти основу інфекта дієслова і за нею визначити дієвідміну:

1) celebro āvī, ātum, āre святкувати, часто відвідувати, приходити у великій кількості; 2) solvo, solvi, solūtum, ĕre звільняти, розв’язувати, розчиняти; 3) sentio, sensi, sensum, īre відчувати, думати, уявляти; 4) salto, āvi, ātum, āre танцювати; 5) scio, scīvi, scītum, scīre знати, довідуватися, розуміти; 6) postŭlo, āvi, ātum, āre вимагати; 7) pono, posui, ĭtum, ĕre класти.

Питання 2

1. Etiam innocentes cogit mentiri dolor - Біль змушує брехати навіть невинних.

2. Citius, altius, fortius! - Швидше, вище, сильніше!

3. Credo - Вірю!

4. Imperare sibi maximum imperium est – Влада над собою – найвища влада.

5. In nomine Patris et Filii et Spiritus Sancti – В ім’я Отця, Сина і Святого Духа!

6. Omnia vanitas Все метушня!

7. Omnis comparatio claudicat – Будь яке порівняння кульгає.

8. Ubi bene, ibi patria – Де тобі добре, там і батьківщина.

9. Jus civile – цивільне право.

10. Imperat aut servit collecta pecunia cuique Гроші бувають царем, або рабом для тих, хто їх зібрав.

4. Підведення підсумків заняття.

5. Домашнє завдання.