3. Повідомлення нової теми.

План

1. Загальні відомості про прикметник.

а) прикметники І –II відміни;

б) прикметники ІІI відміни.

2. Ступені порівняння прикметників План

а) утворення вищого ступеню прикметників;

б) утворення найвищого ступеню прикметників;

в) утворення ступенів порівняння прикметників на -er (чоловічого роду);

г) особливості утворення ступенів порівняння 6 прикметників на – ĭlis;

д) утворення ступенів порівняння прикметників із словами magis і maxime;

е) утворення ступенів порівняння прикметників із прикметниками на –dĭcus, -fĭcus, -vŏlus;

є) суплетивні ступені порівняння прикметників;

ж) вживання відмінків при ступенях порівняння.

3. Лексичний мінімум.

Питання 1.

Прикметник (ADJECTIVUM)– це частина мови, що виражає ознаку предмета і сполучається з іменником, узгоджуючись з ним у роді, числі і відмінку.

За значенням і формою розрізняють розряди прикметників:

a) якісні (albus, a, um білий; niger, gra, grum чорний);

б) відносні (ligneus, a, um дерев’яний; aureus, um золотий);

в) присвійні (aquilīnus, a, um орлиний; aspectus aquilīnus – орлиний погляд).

Початкова форма прикметників – називний відмінок однини: beātus, beāta, beātum щасливий, liber, libĕra, libĕrum вільний.

1. як узгоджене означення: rosa alba біла троянда, agricŏla perītus досвічений землероб;

2. як іменна частина складеного присудка: populus alta est – тополя – висока.

Прикметники усіх родів можуть субстантивуватися:

R omanus, a, um – римський Romanus, i, m – римлянин

Romana, ae f - римлянка

Особливо часто субстантивуються прикметники середнього роду:

bonus, a, um – добрий – bonum, i n – добро;

malus, a, um – поганий – malum, i n – зло.

Питання 1а

Прикметники поділяються на дві групи.

• До першої групи відносяться прикметники І-ІІ відміни, які у Nominatīvus singulāris мають закінчення : -us, er (m), -а (f) , -um –(n):

carus, cara, carum дорогий; tener, tenĕra, tenĕrum ніжний

• У словнику прикметники І-ІІ відміни подаються у скороченій формі і перекладаються тільки у чоловічому роді:

novus, a, um новий;

prosper, ĕra, ĕrum щасливий;

pulcher, chra, chrum гарний.

• Прикметники чоловічого і середнього родіу відмінюються як іменники другої відміни, а у жіночому роді, як іменники першої відміни.

Відмінювання прикметників І-ІІ відміни:

	singularis					pluralis
	m		f 1	n		m	f1	n
N.	-us	-a			-um	-i	-ae	-a
G.	-i	-ae			-i	-ōrum	-ārum	-ōrum
D.	-o	-ae			-o	-is	-is	-is
Acc.	-um	-am			-um	-os	-as	-a
Abl.	-o	-a			-o	-is	-is	-is
V.	-e	-a			-um	-i	-ae	-a

Питання 1б

• Прикметники другої групи.

Залежно від кількості родових закінчень у називному однини прикметники ІІІ відміни діляться на три групи:

1. Прикметники трьох закінчень, які у називному однини мають три закінчення - окремі для кожного роду: -er (m), -is (f), -e (n).

Прикметників із трьома закінченнями дуже мало, всього 13:

acer, acris, acre – гострий, campester, campastris, campestre - польовий, рівнинний.

2. Прикметники двох закінчень , із двома закінченнями в називному однини –

-is (m,f) –е (n):

commūnis, commūne – спільний, illustris, illustre - світлий, знатний.

3. Прикметники одного закінчення, які мають закінчення, спільні для всіх родів:

( –ns, -s, – x, – r).

• Прикметники з одним закінченням подаються в словнику у називному і родовому відмінках: sapiens, sapientis – мудрий, felix, felicis – щасливий.

Прикметники ІІІ відміни відмінюються за голосною групою,

Особливості: ablativus singularis (всіх родів) вони мають закінчення –і,

genativus pluralis (всіх родів) – ium

nominativus, accusativus i vocativus plurālis – ia (для середнього роду).

Слід зауважити, що nominativus, accusativus i vocativus plurālis чоловічого і жіночого родів мають закінчення – es, accusativus singulāris у чоловічому і жіночому роді мають закінчення – em, а у середньому збігається з nominativus singulāris.

Відмінювання прикметників ІІІ відміни:

• з трьома закінченнями:

	singularis				pluralis
	m	f	n	m		f	n
N.	-er	-is	-e	-es		-es	-es
G.	-is	-is	-is	-ium		-ium	-ium
D.	-i	-i	-i	-ĭbus		-ĭbus	-ĭbus
Acc.	-em	-em	-e	-es		-es	-ia
Abl.	-i	-i	-i	-ĭbus		-ĭbus	-ĭbus
V.	-er	-is	-e	-es		-es	-es

- з двома закінченнями:

	singularis				pluralis
	m	f	n	m		f	n
N.	-is	-is	-e	-es		-es	-ia
G.	-is	-is	-is	-ium		-ium	-ium
D.	-i	-i	-i	-ĭbus		-ĭbus	-ĭbus
Acc.	-em	-em	-em	-es		-es	-ia
Abl.	-i	-i	-i	-ĭbus		-ĭbus	-ĭbus
V.	-is	-is	-e	-es		-es	-ia

• з одним закінченням:

	singularis				pluralis
	m	f	n	m		f	n
N.	-ns	-ns	-ns	-es		-es	-ia
G.	-is	-is	-is	-ium		-ium	-ium
D.	-i	-i	-i	-ĭbus		-ĭbus	-ĭbus
Acc.	-em	-em	= N	-es		-es	-ia
Abl.	-i	-i	-i	-ĭbus		-ĭbus	-ĭbus
V.	=N	=N	=N	-es		-es	-ia

Питання 2а

Якісні прикметники (Nomen adiectivum) у латинській мові мають три ступені порівняння звичайний(gradus positīvus), вищий(gradus comparatīvus), найвищий (gradus superlatīus).

Вищий ступень порівняння утворюються шляхом додавання до основи прикметника: для чоловічого та жіночого роду суфікса -ior, а для середнього –ius.

Наприклад,

Positiīus Comparatīvus

Nom. oснова, Gen. m, f n

altus, a, um - високий alt-i altior altius

carus, a, um – дорогий car-i carior carius

prudens – розумний prudent-is prudentior prudentius

gravis, e - тяжкий grav-is gravior gravius

прикметники у вищому ступені відмінюються, як іменники ІІІ відміни приголосної групи.

Питання 2б

Найвищий ступень порівняння більшості прикметників утворюються за допомогою додавання до основи суфікса –issim- та закінчень: для чоловічого роду –us, жіночого –a, і для середнього роду –um:

• -issim- + -us, -ur, -um:

Positiīus Superlatīvus

Nom. oснова, Gen. m f n

altus, a, um - високий alt-i altissĭmus altissĭma altissĭmum

carus, a, um – дорогий car-i carissĭmus clarissĭma cariussĭmum

prudens – розумний prudent-is prudentissĭmus prudentissĭm prudentissĭmum

gravis, e - тяжкий grav-is gravissĭmus gravissĭma gravissĭmum

Прикметники найвищого ступеня відмінюються за І і ІІ відміною.

Питання 2в

Прикметники, які у звичайному ступені закінчуються у називному відмінку однини чоловічого роду на –er, утворюють найвищий ступінь за допомогою суфікса –rim (приєднується до форми називного відмінка однини чоловічого роду) і родових закінчень – us, -a, -um,

pulcher, chra, chrum – гарний pulchr-i pulcher-rĭmus pulcherrĭma pulcherrĭmum

• Nom.sing.( m) – er: -rim+ -us, -a, -um

Питання 2г

Шість прикметників ІІІ відміни, які у називному відмінку однини чоловічого і жіночого роду закінчуються на – ĭlis, утворюють найвищий ступінь за допомогою суфікса –lim- і родових закінчень –us, -a, -um:

Positīvus Comparatīvus Superlatīvus

facĭlis, e – легкий facilior facilius facillĭmus, a, um

difficĭlis – трудний difficillior difficillius difficillĭmus, a, um

simĭlis – подібний similior similes simillĭus, a, um

dissimĭlis – неподібний

gracĭlis – стрункий gracilior gracilius gracillĭmus

humĭlis – низький humilior humilius humillĭmus

Решта прикметників на – ĭlis утворюють найвищий ступінь порівняння за загальним правилом:

Utĭlis, e –корисний, utilissĭmus, a, um

Питання 2д

Прикметники І-ІІ відміни із закінченням на –us, -a, -um з попереднім голосним утворюють вищий ступінь за допомогою слова magis і найвищий - за допомогою maxime.

Necessarius, a, um -необхідний magis necessarius, maxime necessarius

Arduus, a, um - стрімкий, крутий magis arduus, maxime arduus

Прикметники на –quus утворюють ступені порівняння за загальним правилом (antīquus, a, um - стародавній, aequus, a, um - рівний.

Питання 2є

Прикметники на –dĭcus, -fĭcus, -vŏlus

утворюють вищий ступінь на -entior, -entis, а найвищий на --entissimus, a, um:

Maledĭus, a, um –лихословний maledicentior, ius maledicentissimus, a, um

Утворити самостійно: benevŏlus, a, um –доброзичливий; magnifĭcus, a, um – величний

Питання 2е

У латинській мові є група прикметників, що мають суплетивні ступені порівняння. Суплетивними називаються такі ступені порівняння, форми яких утворюються від різних основ.

Positīvus Comparatīvus Superlatīvus

Добрий – bonus, a, um melior, melius optimus, a, um

Поганий – malus, a, um peior, peius pessimus, a, um

Великий – magnus, a, um maior, maius maximus, a, um

Малий – parvus, a, um minor, minus minimus, a, um

Численні – multi, ae, a plures, plura plurimi, ae, a

Питання 2ж

Вживання відмінків при ступенях порівняння:

У латинській мові порівняння виражається двояко:

• предмети, які порівнюються, ставляться в одному й тому ж відмінку і з’єднуються сполучником quam – ніж, як: Frater meus altior est quam amīcus.(мій батько вищий ніж товариш)

• предмет, з яким порівнюють, ставиться в аблативі без сполучника. Такий аблатив називається ablativus comparatiōnis: Frater meus altior amico est.(Мій батько вищий за товариша.)

• при найвищому ступені порівняння, коли треба виділити частину з цілого або один предмет з групи однорідних, вживається родовий відмінок, який називається genativus partititīvus (родовий частковий). На рідну мову перекладається родовим із прийменником «із»: Hispania postrēma omnium provincisārum perdomita est. Іспанія останньою із усіх провінцій була підкорена.

Питання 3

1. Terra incognĭta – Невідома земля (про галузь знань)

2. Falsa accusation – Фальшиве звинувачення.

3. Culpa lata – Груба провина.

4. Culpa levis – Незначна провина.

5. Alma mater –Мати-годувальтниця (університет).

6. Tabula rasa – Чиста дошка.

7. Poena ultĭma – Вища міра.

8. Locus standi. – Точка зору.

9. Sublātā causā tollĭtur effectus. – Усунувши причину, усуваємо і наслідок.

10. Nemo debet bis punīri pro unō delictō. - Ніхто не може бути покараний двічі за один і той самий злочин.

3. Підведення підсумків заняття.

4. Домашнє завдання