Питання 2

Літера	Назва	Приклад	Читання прикладу	Переклад прикладу
Aa	a	albus	áльбус	білий
Bb	бе	bestia	бéстіа	звір, тварина
Cc	це	centum corpus	цéнтум кóрпус	сто тіло
Dd	де	domus	дóмус	дім
Ee	е	ego	еґо	я
Ff	еф	fatum	фáтум	доля
Gg	ґе	gladius	гл`ядіус	меч
Hh	ха	homo	хóмо	людина
Ii	і	ignіs ius	íґніс йус	вогонь право
Kk	ка	Kalendae	Калέнде	Календи
Ll	ель	lex	лєкс	закон
Mm	ем	mare	мáре	море
Nn	ен	nomen	нóмен	ім’я
Oo	о	orbis	óрбіс	круг
Pp	пе	popŭlus	пóпулюс	народ
Qq	ку	quinque	квíнкве	п’ять
Rr	ер	rex	рекс	цар
Ss	ес	casa sapiens	кáза сáпіенс	хатинка розумний
Tt	те	terra	тéра	земля
Uu	у	usus	ýзус	досвід
Vv	ве	vita	вíта	життя
Xx	ікс	axis examen	áксіс екзáмен	вісь випробування
Yy	іпсилон	lyra	лíра	ліра
Zz	зета	zona	зóна	пояс

Звуки діляться на голосні (vocales) і приголосні (consonantes). Шість літер позначають голосні звуки: a, e, u, o, i, y, решта – приголосні.

Питання 3

Читання :

• у вимовляється, як український і, зустрічається лише у словах грецького походження:

lyra –[ліра] - ліра

Tyrus – [Тірус] – Тір (місто)

• дифтонг (два голосних звуки, що вимовляються , як один склад ) au вимовляється, як ау, ав:

australis [австраліс] – південний,

Augustus [Августус] – Август.

aurum [аурум]- золото

• дифтонг еu вимовляється, як еу, ев:

Euridĭce [Еурíдіце] – Еврідіка,

Europa [Еурóпа] – Європа

• дифтонг ei вимовляється, як ей:

hei [гей] – гей!

• диграф (два голосних, що вимовляються, як один звук) ае означає звук е:

aestas [éстас] – час, епоха,

aevum [éвум] – вічність, вік,

questor [квéстор] – квестор, фінансовий магістрат,

• диграф ое вимовляється, як німецький ö, французький ø, англійський ǝ:

foedus [фéдус] – договір,

Oedipus [Едіпус] – Едіп

Poena – [пена] - наказание

- якщо ае і ое вимовляються окремо, як два склади, то над е ставиться дві крапки (¨), або знак довготи (˗):

aër [áер] – повітря,

poēta [поéта] – поет.

- u вимовляється, як український у:

urbanus [урбáнус] – міський,

unus [ýнус] – один

• приголосний с вимовляється, як український ц і к (перед е, і, у, ае, ое – ц):

civĭtas [цíвітас] – держава,

centum [цéнтум] – сто,

scaena [сцéна] – сцена,

coena [цéна] – обід,

Cyprus [Цíпрус] – Кіпр,

(перед а, о, u, приголосними вимовляється, як к):

candidates [кандідáтум] – кандидат,

crimen [крíмен] – звинувачення,

colonia [колóніа] – колонія,

decretum [декрéтум] – постанова,

pactum [пáктум] – договір, пакт

Завдання: прочитати правильно слова

Cicěro, Caesar, coeptum (починання), color (колір), culpa (провина), fructus (плід), nunc (тепер), caput (голова).

• k вживається для позначення звука к у декількох словах:

Kalium [кáліум] – калій,

Kaeso [Кéзо] – Кезон (чоловіче ім’я),

Kalendae [Калéнде] – Календи, перше число кожного місяця

• h вимовляється приблизно, як український г:

honor [гóнор] – честь, пошана,

hora [гóра] – пора року, дня; година

• l вимовляється м’яко, як у німецькій мові:

labor [л’ябор] – праця,

gelidus [ґéлідус] – холодний

• s вимовляється, як український с:

signum [сíґнум] – знак, відмітка,

separates [сепарáтус] – відокремлений

s у середині слова між голосними, або між голосною з одного боку і приголосними m i n – з іншого, вимовляється, як з:

risus [рíзус] – сміх,

censor [цéнзор] – цензор, критик

• q вживається у сполученнях з u перед голосними і вимовляється як кв, сполучення ngu – як нкв:

colloquium [колóквіум] – розмова, співбесіда,

lingua [лíнгва] – мова

• сполучення ti у класичний період у всіх позиціях вимовлялося як ті; у ІV-V ст. н. е. перед наступним голосним стало вимовлятися як ці, і ця традиція зберігається і в наш час:

erudition [ерудíціо] – освіта, навчання,

ratio [рáціо] – розум,

lectio [лéкціо] – вибір, читання

• якщо перед сполученням ti стоять приголосні s, t, x, то вимовляється як ті:

ostium [óстіум] – двері, вхід

• сполучення su на початку і в середині слова перед голосними читається як св:

suavis [свáвіс] – солодкий

АЛЕ: suus [суус] – свій

• сполучення ch вимовляється, як український х:

Archimedes [Архімéдес] – Архімед

• сполучення ph вимовляється, як ф:

philosophus [філ'озофус] - філософ

• сполучення rh вимовляється, як р:

rhetor [рéтор] – оратор, ритор

- th вимовляється, як т:

theatrum [теáтрум] - театр

Питання 4

Число складів у слові визначається кількістю голосних. Латинські слова діляться на склади так:

1. Якщо приголосний стоїть між двома голосними, то він належить до наступного складу:

do-mus – дім,

a-qui-la – орел,

au-ris – вухо.

2. Якщо між голосними декілька приголосних, то останній, а іноді й передостанній приголосний належить до наступного складу:

an-nus – рік,

lit-tera – буква.

3. Якщо у слові є сполучення німого приголосного (b, p, d, t, g, c) з плавним (l, r), то воно не розривається:

a-gri-cŏ-la – землероб,

pa-tri-a – батьківщина.

4. Префікси у словах виділяються:

ab-sol-ve-re – звільняти,

ex-cu-sa-re - вибачати,

pro-vi-de-re - передбачати.