1. Поняття, ознаки та функції фінансів.

2. Поняття та співвідношення фінансів і грошей. Відмінності приватних фінансів від державних.

Забезпечення реалізації внутрішніх і зовнішніх функцій держави неможливо без наявності і використання фінансових ресурсів. саме за рахунок акумуляції коштів у власності держави, формування спеціаль¬них фондів створюється можливість та, в остаточному підсумку, й іс-нування самої держави.

Розуміння сутності і призначення фінансів, особливостей їх функціо¬нування пов'язано з природою і функціями держави, здійсненням роз¬ширеного відтворення, існуванням товарно-грошових відносин. Форму¬ючись у сфері матеріального виробництва, основна маса грошових до¬ходів згодом трохи трансформується, перетворюється, рухається в межах різних правових режимів. у цих умовах створюється своєрідний об'єктивний двосторонній зв'язок фінансів і держави. З одного боку, при¬рода фінансів, їхні форми, розміри фондів визначають можливості держа¬ви, завдання і напрямки її діяльності, гарантують фінансово забезпечені перспективи державного розвитку. З другого боку, за допомогою фінансів держава активно впливає на всі сторони процесу відтворення. З їх допо¬могою відбувається розподіл результату відтворення — сукупного сус¬пільного продукту, перерозподіл і доведення його складових частин до кінцевого споживача. За рахунок фінансових ресурсів організується сти¬мулювання, розвиток виробництва, підтримка об'єктивних і раціональних пропорцій розвитку суспільного виробництва, держави в цілому.

Існування фінансів об'єктивно пов'язано з необхідністю вилучен¬ня, формування і розподілу державою частини сукупного суспільного продукту. цим визначається і призначення фінансів — розподіл і пере¬розподіл сукупного суспільного продукту в грошовій формі. Саме цим характеризуються ознаки фінансів, їх місце і роль, особливості прояву, форми закріплення і регулювання державою.

Фінанси характеризуються певними особливостями.

1. Фінанси тісно пов'язані з природою і функціями держави, ви¬значаються її формами і завданнями державного розвитку на конкрет¬ному етапі.

2. Фінанси представляють специфічні, однорідні відносини між державою, юридичними і фізичними особами з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошо¬вих фондів.

3. Фінанси нерозривно пов'язані з існуванням товарно-грошових відносин.

4. Фінанси пов'язані з розподілом і перерозподілом частини сукуп¬ного суспільного продукту.

Фінанси дають змогу формувати державі фонди грошових ресурсів суспільного призначення як у централізованій, так і в децентралізова¬ній формі. у процесі формування і використання централізованих грошових фондів держава впливає і на утворення, витрачання децен-тралізованих коштів, встановлює і гарантує спеціальні правові режими їх існування.

Дуже важливо підкреслити, що предметом фінансового публічно- правового регулювання є не фінанси взагалі як вичерпна сукупність усіх коштів у державі, а тільки публічні фінанси, тобто ті, власником яких є держава і територіальні громади. саме тому публічний аспект фінансів і відмежовує предмет регулювання, проводить межу між пу¬блічними і приватними фінансами. останні охоплюють диспозитивні відносини і не є предметом фінансового права.

Навряд чи необхідно в даному випадку зупинятися на історичних екскурсах у динаміку розвитку даної категорії. однак досить примітний генезис самого терміна «фінанси». Фінанси (лат. finantia — платіж) XVIII-XIV століть міцно пов'язуються з поняттям, що означає роз¬рахунок, закінчення терміну платежу, погашення грошового зобов'язання, виплату суми грошей. Дещо пізніше специфічне забарв¬лення надає цій категорії корінь, що означає «хитрий, спритний, під¬ступний», що, мабуть, відігравало значну роль при виконанні грошових зобов'язань у той час. І тільки у XVI-XVII століттях категорія фінансів стала (спочатку переважно французьке значення терміна) означати господарську діяльність держави, її фінансові ресурси. той зміст фі¬нансів, що сьогодні пов'язаний з цією категорією, міцно узвичаївся до початку XIX століття.

Саме з цього часу фінанси стають багатоаспектною категорією, що охоплює економічні, соціальні, правові відносини. Природно, що на¬самперед це система відносин, але, мабуть, доречно зазначити і при¬кладне значення фінансів. Правова категорія фінансів виявляється в тих формах, що нині сприйняті і використовуються законодавством. тому необхідно розрізняти фінанси як систему відносин, що регулюють рух державних коштів, і як систему понять, категорій, закріплених і використовуваних законодавством (дохід, прибуток, собівартість, ціна тощо). у даному випадку доречна аналогія з філософськими категорі¬ями «зміст» і «форма». Фінанси як система правових відносин визна¬чають зміст явища. Законодавче ж закріплення їх показує, наскільки в даний момент ці відносини усвідомлені, зрозумілі, сприйняті, у якій формі їх закріпив законодавець.

Фінанси як правова категорія можуть використовуватися в двох аспектах:

а) у широкому (міжгалузевому);

б) у вузькому (фінансово-правовому).

У першому значенні фінанси (чи окремі їх аспекти, сторони) вико¬ристовуються багатьма галузями права і мають загальногалузеве зна¬чення. Наприклад, поняття ціни, вартості, доходу тощо — це відносини, що регулюються і цивільним, і фінансовим, і адміністративним, і тру¬довим правом, іншими галузями. у другому випадку йдеться про пуб-лічне значення фінансів, винятково грошові фонди держави і терито¬ріальних громад. у цій ситуації загальногалузеві поняття, категорії на¬бувають спеціально-галузевого характеру і значення, виражають специ¬фічні, однорідні фінансово-правові відносини. Загальногалузеві катего¬рії доходу, вартості, ціни набувають фінансово-правового значення.

Фінанси, представляючи собою відносини між людьми з приводу формування, розподілу і використання грошових фондів, тісно пов'язані з грошима, коштами, проте, це не дає змоги поставити між ними знак рівності. Фінансові відносини, будучи переважно грошовими відноси¬нами, не адекватні їм, адже за межами їх залишаються відносини, що регулюють сплату штрафів (адміністративне право), відносини купівлі- продажу (цивільне право), відносини з виплати заробітної плати, пенсій (трудове право) та інші відносини, пов'язані із рухом грошей, які не є фінансовими.

Слід підкреслити історичний характер фінансів, їх співвідношення з грошима, що і дає можливість сформувати основу розмежування цих категорій. Фінанси, беручи участь у регулюванні обміну і споживання, пов'язані з виникненням і розвитком товарно-грошових відносин і були представлені вже на рівні примітивних форм, брали участь у стихійних, епізодичних випадках обміну. А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, аналізуючи розвиток вартості, виділяли чотири її форми, що відобра¬жають певні якісні етапи. Перша (проста, одинична чи випадкова) форма вартості характеризувала нерегулярний, стихійний обмін това¬рів. Природно, що ні про які гроші, чи специфічні еквіваленти тут не йшлося. Друга (еквівалентна) форма вартості характеризувала стійкі форми обміну, означала появу необхідності у певних еквівалентах вартості. Третя (загальна) форма вартості передбачає появу єдиного, загального еквівалента, але це знов-таки ще не гроші. На цій стадії могли використовуватися хутра, бруски заліза тощо. Але дійсно за¬гальним еквівалентом у цей період стає худоба. Досить згадати скарб¬ницю давньоруських князів (скотарницю) чи її скарбника (скотарника). та й саме загальне поняття заможності, багатства — «капітал» теж пов'язаний з цим етапом (лат. caput — голова), коли голова худоби асоціювалася з добробутом особи. І тільки четверта (грошова) форма вартості приводить до формування і використання саме грошових фондів. Таким чином, фінанси «старіші» за гроші.

Фінансові відносини пов'язані не лише з грошима. Певною мірою сюди входить і група натуральних відносин. Природно, вони нероз¬ривно пов'язані чи похідні від грошових, але не адекватні їм. Напри¬клад, чинне законодавство закріплює можливість сплати податку в натуральній формі (фіксований податок із сільськогосподарських ви¬робників), хоча за своєю природою податок — це грошові надходжен¬ня. Фінансові відносини охоплюють і відносини забезпечення обов'язку по сплаті податку (реалізація майна платника податків). Природно, що ці відносини або опосередковують грошові, або пов'язані з певними труднощами, мають тимчасовий характер. однак і це свідчить про не¬адекватність фінансів і грошей. об'єктивна необхідність фінансів обумовлюється існуванням держави, наявністю товарно-грошових відносин. Грошові ж фонди утворюють матеріальний зміст фінансів, але не їх сутність. Фінанси являють собою відносини, що регулюють формування, розподіл і використання централізованих і децентралізо¬ваних грошових фондів.

Найбільш важливі ознаки, що розкривають сутність фінансів, про¬являються в їх функціях. Фінанси, функціонуючи як інструмент роз¬поділу частини сукупного суспільного продукту, одночасно і контролю¬ють поділ його на частини, співвідношення цих частин, канали витра-чання фондів. Цим і обумовлена наявність двох функцій фінансів: розподільчої і контролюючої. у деяких підручниках, монографіях звертається увага на інші функції (перерозподільча, стимулююча, дес- тимулююча, накопичувальна і т. д.), однак це фактично окремі сторони реалізації розподільчої функції, деякі особливості її здійснення.

Розподільча функція фінансів гарантує забезпечення державою суб'єктів відносин необхідними грошовими ресурсами, підтримку сус¬пільних пропорцій. об'єктом регулювання виступає частина сукупного суспільного продукту, що надходить державі, суб'єктами відносин — держава, територіальні громади, юридичні й фізичні особи. При розпо¬ділі формуються і підтримуються пропорції між частинами сукупного суспільного продукту, національного доходу, забезпечується розвиток розширеного відтворення, зачіпаються інтереси держави, підприємств, громадян. ця функція здійснюється в процесі первинного і вторинного розподілу. у першому випадку утворюються первинні фонди базового рівня (доходи фізичних осіб, прибуток підприємств і організацій і т. д.), сукупність яких і формує національний дохід держави. однак на цьому етапі створюється лише передумова формування державних грошових фондів, розміри яких остаточно визначаться тільки після сплати податків, обов'язкових зборів і платежів. останні процеси і становлять зміст вто-ринного розподілу чи перерозподілу. цьому етапу властиві певні особ¬ливості, пов'язані з формуванням так званих вторинних доходів дер¬жави. Якщо на стадії первинного розподілу прибуток державних під¬приємств відразу ж надходить власнику — державі, то на стадії вторин¬ного розподілу кошти змінюють власника. Наприклад, одержавши на стадії первинного розподілу доходи, на стадії вторинного розподілу фізичні особи, сплачуючи податки, саме і забезпечують зміну власності на частину коштів, передаючи їх державі.

Розподільча функція фінансів реалізується на декількох рівнях:

а) внутрішньогосподарський — характеризує розподіл грошових ресурсів усередині підприємства (формування фондів матеріальних витрат, заробітної плати, прибутку);

б) внутрішньогалузевий — забезпечує розподіл коштів усередині галузі, між підгалузями. Насамперед йдеться про розподіл коштів основних галузей матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок, будівництво);

в) міжгалузевий — розподіл грошових ресурсів між основними галузями. у цих умовах формуються основні пропорції суспільного відтворення;

г) міжтериторіальний — гарантує надходження коштів окремим регіонам держави, залежить від адміністративно-територіального по¬ділу держави і забезпечує утворення місцевих бюджетів.

Контролююча функція фінансів органічно пов'язана з розподіль¬чою. Вони фактично існують як єдиний механізм. Здійснюючи розпо¬діл грошових фондів, держава одночасно контролює їх розміри, спів¬відношення, пропорції. Контролюючою функцією фінансів відслідко¬вується весь процес розподілу і руху грошових ресурсів. Диференціа¬ція контролю за стадіями дозволяє прийняти необхідне рішення, здій¬снити коректування на проміжних етапах руху грошових фондів і уточнити, поліпшити процес розподілу.

Французький фінансист П.М.Годме писав, що ні в якому разі не слід забувати про фундаментальні відмінності між державними і приватними фінансами. Основна різниця між ними обумовлена тим фактом, що стан і динаміка приватних фінансів залежить від законів ринкової економіки. Стае же й динаміка державних фінансів визначаються рішеннями держави і діями публічної влади.

П.М.Годме чітко проводить межу між державними і приватними фінансами:

1) держава забезпечує свої потреби в примусовому порядку, а стосовно до держави примусового виконання ніхто не застосовує.

2) державні фінанси пов’язані із грошовою системою, якою так чи інше керує держава, але ця система ніяк не залежить від волі приватних власників, які розпоряджаються своїми фінансами.

3) приватні фінанси зорієнтовані на одержання особистих прибутків. Державні фінанси, навпаки, витрачаються на здійснення публічного інтересу.

4) розміри державних фінансів набагато більші, ніж розміри приватних, якими розпоряджаються окремі особи.

П.М.Годме говорить, що таких відмінностей досить, щоб розглядати фінансове право як самостійну науку, яка, не дивлячись на свій зв'язок із приватними фінансами, чітко відмежовується від останніх.