33. Віруси. Пріони. Будова, життєві цикли. Роль у природі і житті людини.

Віруси – це паразитичні живі системи, неклітинної будови, виділені в окреме царство Vira. Вперше були відкриті у 1892 році російським вченим Д.І.Івановським; Наука, яка вивчає віруси, їх будову, процеси життєдіяльності, спричинювані ними захворювання,їх лікування та профілактику називається вірусологія;

Віруси спричиняють інфекційні захворювання: а) гострі інфекції при яких після утворення нового покоління, клітина,переважно, гине; б) хронічні інфекції: нові покоління вірусів, утворюються протягом тривалого часу;

Життєвий цикл вірусів складається з двох фаз: а) позаклітинна фаза, на якій віруси не проявляють жодних ознак життєдіяльності; б) внутрішньоклітинна фаза, на якій утворюється комплекс «вірус-клітина», під час розмноження. Віруси є облігативними(обов’язковими) паразитами клітин.

Розмноження вірусів: 1) адсорбція вірусів – осідання вірусів на поверхні клітин; 2) проникнення в клітину; 3) депротеїнізація вірусної нуклеїнової кислоти – втрата білкової оболонки; 4) латентний період(прихований); відбувається реплікація, транскрипція вірусних нуклеїнових кислот і синтез вірусних білків; 5) формування вірусів та вихід з клітин;

Класифікація вірусів: 1) Прості віруси: складаються з нуклеїнової кислоти та білка; 2) Складні віруси: крім нуклеїнової кислоти можуть мати вуглеводи, ліпіди та йони металів; 3) За вмістом нуклеїнової кислоти – ДНК-,або РНК-вмістні; Віруси завжди мають правильну геометричну форму; Вірусам властиві такі ознаки живого як спадковість та мінливість;

Шляхи потрапляння вірусів у організм: 1) повітряно-крапельний (грип, ГРВІ); 2) фекально-оральні (через брудні руки, гепатит); 3) аліментарний (харчовий); 4) перкутанний (при прямому контакті через шкіру між хворим та здоровим – віспа, герпес); 5) статевий (герпес,ВІЛ); 6) плацентарний (від матері до дитини); 7) хірургічні;

Шляхи поширення вірусів в організмі: 1) лімфатичний; 2) клітинний шлях або міжклітинною рідиною; 3) кров’яним руслом;

Вихід вірусів з організму:

1) зі слиною; 2) з харкотинням; 3) з сечею;

Пріони – це білкові інфекційні частинки, що не містять у своєму складі нуклеїнові кислоти. Класифікація пріонів:

1) Нормальні ( не інфекційні): локалізується в головному мозку здорових, хворих та інфікованих організмів;

2) Патологічний(інфекційний): локалізується в головному мозку хворих організмів; Пріон-протеїн складається з 254 амінокислот, що кодується єдиним геном, який знаходиться в 20-ї хромосомі каріотипу людини;

Пріони є стійкими до:

1) кип’ятіння протягом 60хв.; 2) висушування до двох років; 3) заморожування; 4) хімічної обробки спиртами та кислотами; 5) ультрафіолетового опромінення;

Інактивація пріонів:

1) при автоклавуванні(обробка парою); а) при температурі +138(за Цельсієм); б) 60 хвилин; 2) 24-годинна обробка 8% розчином NaOH;

Пріонові хвороби – це група нейродегенеративних захворювань людини і тварин, що належать до повільних інфекцій і характеризується ураженням ЦНС, м’язової та лімфатичної систем, та закінчується летально:

1) Губчаста енцефалопатія; 2) Синдром фатального родинного безсоння; 3) Хвороба Куру, або «смерть,що сміється»;