Особа автора

Величко – це історик, але історик свого часу.

М.Максимович

Чоловік, у якого билося в грудях палке серце, що горіло любов”ю до рідної землі, і який по праву назвав себе “істинним” сином своєї батьківщини.

В.Шевчук

Реконструкція біографії належить В.Шевчуку.

Військовий канцелярист, закінчив КМА, знав три мови: польську, німецьку, латину.

Вивчення, видання

1840 – російський історик М.Погодін купує на аукціоні. О.Бодянський та М Максимович не знайшли коштів, щоб відкупити.

1848-1864 – у Київській археографічній комісії видається 4-ма томами (М.Погодін віддав рукопис).

І том – “Сказання про війну козацьку з поляками…”. Поділений на частини, а частини – на розділи.

Події від 1648 до 1657 рр.

У заголовку вказуються джерела, автор, його посада, місце і рік написання.

Має авторську передмову.

Іі, ііі томи - “Повіствованія літописні про малоросійські та інші звичаї зібрані і тут описані”.

Мають лише розділи.

Події – 1657 до 1700 рр.

ІІ том має авторську передмову.

ІV том –додатки, упорядковані видавцями.

Джерела

Вперше в українській історіографії ставить питання про вірогідність джерельного матералу, яким користується.

Посилається на:

• щоденник Окольського (1639);

• “Війну домову” С.Твардовського (1681) – вплинула на спосіб викладу матеріалу: переважає художність, полемізує з Твардовським у оцінці особи Б.Хмельницького та подій загалом (пізніше Т.Шевченко у “Гайдамаках”: полеміка з польською та російською історіографією);

• “Введение в историю европейскую” С.Пуффендорфа (1718) у російськомовному перекладі.

Знайомий з:

• Хроніками Гвагніна і Кромера;

• анонімноб польською книгою “Нужда з Бідою з Польщі йде”;

• “Синопсисом”:

• “Скарбницею” І.Галятовського (1676).

При викладі окремих фактів поправляє Твардовського та Пуффендорфа.

Композиція

Своєрідна збірка літературних творів різних авторів:

• легенди, вірші, оповідання;

• переробка ІVої частини поеми Т Тассо “Звільнений Єрусалим”;

• запис дискусії І.Галятовського з єзуїтом Пекарським;

• антологія віршів (І.Величковський).

Мета такого компілювання: “для забави охочому читачеві”, “для читацького задоволення”.

Величезна кількість документального матеріалу:

• десятки урядових, офіційних і приватних листів (подаються повністю);

• акти;

• універсали;

• грамоти;

• дипломатичні документи;

• топографічні описи;

• реєстри.

Значна їх частина – авторський домисел. Мета: надання творові вірогіднішого вигляду.

Це не містифікація, а явище, зумовлене об”єктивною дійсністю: до рук літописця потрапило багато фальсифікатів, що стають популярними в кінці ХVІІ – на початку ХVІІІ ст.ст.

У деяких місцях сам висловлює думку про сумнівну вірогідність документів.

“Передмова до чительника”

Викладає свої погляди на історію, завдання своєї праці, причини, що спонукали до написання твору.

Вважає, що книжне читання і знання рідної історії – то ліки від усякої туги і скорботи.

Докоряє своїм попередникам за “щуплі реєстрики”, за лаконізм у зображенні подій.

Причини написання: прагнення враженої спустошеною Україною людини знайти корені цього процесу.

Вказує на джерела свого літопису. Говорить, що в написаних джерелах, як і в усних переказах про війну Хмельницького, багато неточностей.