Суспільний ідеал

Ренесансний за своїм характером: це – спокій, заперечення міжусобиць.

Засуджує тих, хто розв”язує кровопролитні війни, спустошує землю, мордує невинних людей.

Багато місця відведено зображенню зруйнованих і спалених міст, козацьких міжусобиць, татарських нападів: “Правобережна Україна стала пуста” (1675).

Ставлення автора до різних суспільних груп

Показ суспільного життя України займає незначне місце, бо основна увага зосереджена на зовнішній історії українського народу.

Симпатії літописця мають козако-старшинський характер:

• зверхньо ставиться до посполитих;

• висловлює незадоволення вчинками низового козацтва;

• не підтримує селян, ремісників і міщан, які під час війни взялися за зброю.

Вся заслуга у перемозі належить козацтву (про що йтиметься і у “Конституція” 1710 року Пилипа Орлика).

Оповідання про чорну раду 1663 року:

Характерна ознака - нібито формально діють самі внутрішні сили українського народу, різні його прошарки, які представляють значну територію України.

Дві партії: “значні”, що очолюються Я.Сомком та В.Золотаренком, та голота на чолі з І.Брюховецьким.

Боротьбу голоти з старшиною не схвалює, боїться її, лякається насильницьких методів боротьби. Звідси – недоброзичливе ставлення до Запоріжжя з його волелюбними традиціями, що підтримувалися голотою.

Щодо гетьманування Д.Многогрішного та І.Самойловича: засуджує внутрішню політику козацької старшини, співчуває простому народові (сповіщає про стихійні лиха, великі морози, поширення епідемій тощо).

Ставлення до історичних постатей

Прихильно

Осудливо

І.Золотаренко Я.Сомко – вірний союзник Росії, автор твердить, що доноси на нього були брехливими.

Дорошенко “позволив забити голоті” Брюховецького, честолюбний, заключив союз із татарами. І.Виговський – підступом здобув булаву і зрадив Москву. Павло Тетеря – його не любить уся Україна. І.Самойлович – розбагатівши, став неймовірно пихатим; здирство з простих людей; занапастив багато козаків. Пише про його кінець – арешт і заслання (уривок побудований на антитезі:”замість розкошів – строга неволя, замість карет дорогих і візників – простий возик, московський з подводником, замість слуг ошатних – сторожа стрільців”).

Композиція (за О.Левицьким, на основі дослідження характеру викладу подій, форми і стилю, - дві, хронологічно рівні частини).

І частина – історична (1648-1672): має характер літописних мемуарів, історичний стиль викладу переважає над літописним.

Події викладаються в логічно-причинновій послідовності, мають форму завершених і пов”язаних між собою історичних оповідань.

Мають окремі заголовки.

У викладі історичної інформації інколи забігає наперед описуваних подій, згадуючи про події, що відбулися наступного року: 1648 р. – згадка про королюванння М.Вишневецького, що був обраний королем у 1669 р.; 1667 р. – повідомлення про страту С.Разіна, що сталася у 1671р.

Допускає неточності, робить фактичні хронологічні помилки.

ІІ частина – літописна (1672 - 1702).

Не має заголовків і логічно-причиннової форми викладу, завершених оповідань.

Основний стрижень: хронологія, роки, в які вміщуються інколи незавершені історичні події й факти, або ж одна, переважно велика, історична подія розчленовується на дві.

Розповідна форма викладу відсутня. Події, явища, факти добираються, незважаючи на важливість і їх першорядність: поряд з важливими – дрібні.

Характерна риса: наявність побутових явищ і фактів.

Відсутні хронологічні помилки.

Набуває форми щоденника історичних подій і явищ.