- •47. Антична культура і освіта
- •46.Школа і педагогічна думка в епоху середньовіччя та Відродження.
- •45. Роль освіти в культурі людства
- •44. Конфлікти і шляхи їх розв’язання
- •43. Національно-патріотичне виховання української молоді
- •42. Класична форма навчання, розроблена я.-а. Коменським
- •41. Організація самостійної навчальної роботи студентів
- •40. Вища освіта в Україні та Болонський процес
- •39. Форми організації навчання у вищій школі
- •38. Система ціннісних орієнтацій у вихованні
- •36.Дидактика як галузь педагогіки
- •35. Організаційні форми навчання та їх трансформації в сучасні вітчизняні
- •34.Виховання та навчання – основи розвитку особистості
- •33.Педагогічні дисципліни
- •32. Система освіти в незалежній Україні
- •31.Культурний та освітній розквіт Київської Русі.
41. Організація самостійної навчальної роботи студентів
Характерною особливістю навчання у вищій школі є великий обсяг самостійної роботи студентів (СРС). Самостійні роботи - це різноманітні види індивідуальної і колективної навчально-пізнавальної діяльності студентів, які здійснюються ними на навчальних заняттях або у позааудиторний час за завданнями викладача, під його керівником, але без його безпосередньої участі. Організація самостійної роботи студентів означає створення умов для планування студентом самостійної навчально-пізнавальної діяльності, виконання запропонованих викладачем та визначених самостійно завдань, корекції отриманих результатів, їх самоконтролю, контролю та оцінювання викладачем. Організуючи СРС, викладач повинен звернути увагу на визначення мети навчально-пізнавальної роботи студентів, обсягу, структури та змісту навчального матеріалу, який пропонується для самостійного опрацювання, правильний вибір форм та методів контролю за самостійною роботою студентів, а також здійснити її навчально-методичне забезпечення. Головна мета самостійної роботи є двоєдиною: засвоєння теоретичних знань, формування системи загальнонавчальних, інтелектуальних і професійних умінь і навичок та формування самостійності і активності особистості майбутнього фахівця.
40. Вища освіта в Україні та Болонський процес
Україна чітко окреслила орієнтири на входження в освітній та науковий простір Європи, активно здійснює модернізацію освітньої системи у контексті вимог Болонських угод, наполегливо працює над приєднанням до Болонського процесу. Побудова оновленої системи освіти - повинна стати національною ідеєю, зміст якої полягає у збереженні і примноженні давніх освітніх традицій українців. основні цілі Болонського процесу:- побудова європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;- посилення міжнародної конкурентоспроможності національних систем і в цілому європейської системи вищої освіти;- досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти; формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи у цілому;- підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та європейських культурних цінностей;змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, фінанси та престиж. Розвиток вищої освіти України слід розглядати у контексті тенденцій розвитку і досвіду світових освітніх систем. Зокрема,необхідно привести законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України у відповідність до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та її складові, упорядкувати перелік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти і наповнити його новітніми технологіями; забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем. актуальними завданнями вищої школи постають:- Завершення переходу до динамічної двоступеневої підготовки фахівців.- Упровадження системи академічних кредитів, аналогічної ECTS (від англ. - Europian Credit Transfer System - Європейська система перезарахування кредитів - залікових одиниць трудомісткості).- Упровадження в навчальний процес кредитно - модульної і модульно-рейтингової технологій навчання.- Забезпечення дієвих внутрішніх та зовнішніх державних і громадських систем контролю за якістю вищої освіти.
