5. Основні напрямки вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні

Головна проблема подальшого становлення міжбюджетних відносин в Україні полягає в їх нерозвиненості і невідповідності швидким змінам, що відбуваються в системі перетворення функцій управління і їх слабкій корегованості із економічними реаліями. А як інструмент трансформації економічної структури, міжбюджетні відносини мають відповідати меті економічних трансформацій – всебічному сприянню людського розвитку. Це означає орієнтацію їх більшою мірою на задоволення соціальних потреб громадян.

Пасивну політику держави у проведенні бюджетної децентралізації можна пояснити як відсутністю досвіду проведення відповідних реформ, так і необхідністю концентрації на загальнодержавному рівні значного обсягу коштів для регулювання проведення макроекономічних реформ. Однак слід зазначити, що механізм фінансування регіонального розвитку зазнав значних змін, і особливо інтенсивно цей процес відбувався в останні 4-5 років.

Внаслідок таких змін спостерігається збільшення доходної бази місцевих бюджетів. Станом на 1 січня 2005 року за оперативними даними Державного казначейства України до доходної частини загального фонду місцевих бюджетів (без міжбюджетних трансфертів) надійшло 17402,3 млн. грн., або 109,2 відсотка розрахункового показника Міністерства фінансів України на 2004 рік. В 2004 році за оперативними даними до першого кошика доходів місцевих бюджетів надійшло 15221,3 млн. грн., або 112,2 відсотка розрахункового показника Міністерства фінансів України на відповідний період.

Найбільший рівень перевиконання річних розрахункових показників Міністерства фінансів України у 2004 році склався по обласних місцевих бюджетах: Рівненської області – 144,3%; Житомирської області – 141,2%; Луганської області – 140,5%; Волинської області – 130,1%; Хмельницької області – 129,8%; Кіровоградської області – 129,1%.

Основним бюджетоутворюючим джерелом місцевих бюджетів у 2004 році, як і у попередні роки, залишався податок з доходів фізичних осіб. Саме він є індикатором ресурсного забезпечення місцевих бюджетів. У структурі загального фонду місцевих бюджетів питома вага податку з доходів фізичних осіб становить 69 відсотків. У 2004 р. місцевими бюджетами отримано 12578,8 млн. грн. цього податку, за даними Міністерства фінансів України.

За даними Державного казначейства України, станом на січень 2005 року розрахунки із дотації вирівнювання проведені з місцевими бюджетами в сумі 7356,4 млн. грн., або на 100,0 відсотків до розпису на 2004 рік.

Основними проблемами фінансового забезпечення регіонів із Державного бюджету залишаються:

1. Значна залежність місцевих бюджетів від загальнодержавних трансфертів. Так, у доходах місцевих бюджетів частка трансфертів із державного бюджету у 2004 році становила 42% (31,3% у 2002 і 33,7 % у 2003 році). Значною є кількість місцевих бюджетів регіонального рівня, які отримують кошти із державного бюджету. У 2004 році було 23 регіони (21 область, АР Крим та м. Севастополь), які отримували дотації із державного бюджету (для порівняння: у 1996 році 12, у 2002 – 22, у 2003 – 21 бюджет регіонального рівня). Натомість, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області та м. Київ були бюджетними “донорами”.

2. Показова диференціація доходів і видатків місцевих бюджетів у розрахунку на одну особу наявного населення. У першому півріччі 2004 року доходи місцевих бюджетів у розрахунку на одну особу були максимальними у м. Київ (714,0 грн.), м. Севастополь (279,0) та Дніпропетровській області (273,4), а мінімальними у Тернопільській області (102,9 грн.), тобто розрив складав 6,94 разу (а без урахування міст Київ та Севастополь 2,66 разу). Значною є диференціація за регіонами видатків із місцевих бюджетів на одного мешканця території, причому із 27-ми регіонів приблизно у третини обсяги видатків були більші за середнє значення по країні. Різниця між мінімальним та максимальним показником складає 1,4 разу.

3. Спрямування значної кількості видатків (близько 60% за підсумками 2004 року) на фінансування соціально-культурних цілей. Місцеві органи влади не мають фінансових можливостей щодо виконання функцій місцевого значення на належному рівні. До того ж, у бюджетній системі України відсутні механізми, які б враховували реальні потреби територій у соціальних послугах.

В результаті застосування чинної схеми міжбюджетних трансфертів складається ситуація, коли органи місцевого самоврядування позбавлені можливості самостійно вирішувати власні проблеми: одні через залежність від дотацій, інші через те, що зайві кошти вилучаються. Стає вигіднішим залишатися реципієнтом, ніж переходити у розряд донорів.

Невирішення завдань реформування системи фінансового наповнення місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин призводитиме до неефективного розподілу коштів та їх витрачання. Неефективний розподіл коштів призводить до викривленої мотивації місцевих органів влади до використання власного ресурсного потенціалу.

З метою усунення вказаних проблем необхідно:

- реформувати механізми міжбюджетних відносин відповідно до вимог часу і напрацьованої практики, відкоригувати формульний підхід надання трансфертів – критерії надання трансфертів повинні бути чітко визначеними;

· прискорити розробку та прийняття соціальних стандартів надання суспільних благ та соціальних послуг; фінансування видатків соціальної сфери за рахунок трансфертів має на меті знаходження такого розміру міжбюджетних трансфертів, який був би прийнятним для забезпечення економічної самостійності регіонів;

· ініціювати внесення змін до Бюджетного кодексу із зазначених питань.