3 Шкло у хіх – хх ст.

Не дивлячись на те, що революції 1848-49 рр. закінчилися по­разкою в Австрії, вони заставили монархію в 50-х рр. провести реформи, в тому числі, аграрні. Внаслідок цих реформ селяни Галичини отримали свобо­ду, хоча й формальну, але швидше, ніж в Україні та Росії. Документи Львівсь­кого Державного Історичного Архіву містять результати земельних комісій.

Схеми-карти, описи земель та інші документи, що датуються 1849 роком дають можливість бачити землі, луки, якими наділяли шклівських селян на вічне  користування, але підлягали викупу і відробіткам. Так в часи скасування панщини у Шклі активувалося 228 дворів. Землі було 3136 моргів. Значна частина її належала  польським багатіям. Так, землевласник Олішкевич володів 107 моргами   Петер Піллер -105 моргів. 28 дворів багачів мали у своєму розпорядженні по 20-48 моргів землі. В той час на 63 селянських двори припадало по 1-9 моргів. Було ще 46 дворів комунників ( так називали безземельних селян, які мали тіль­ки курні та низенькі хати ). За викуп селяни заплатили Австрійській державі 25461 форенти. Реформа прискорила процес поляризації селянства. Лише у 1845 році австро - угорські чиновники від освіти спромоглися відкрити в селі початко­ву школу.   Проте в школі був лише перший клас. Але далеко не всім бажаючим було під силу здобути й таку освіту. Про кількість дітей, що навчалися в школі, свідчить той факт, що лише через 12 років після відкриття школи (1857р.) тут навчалося 36 учнів. А вчителем школи був Стославський Василь.

У 70-90-х рр. 19 ст. населення Шкла зростало повільно. Так у 1869 р. в селі нараховувалось 256 дворів із населенням 1558 чоловік, половина землі - помі­щицька. Із 2514 моргів землі - половина належала поміщикові ( 1177 моргів).

Одного лише лісу у поміщицькому фільварку було 1087 моргів, в той час, як на всі селянські двори припадало тільки 247 моргів лісу.

У 1880 році - 287 дворів і 1597 жителів. У селі в основному проживали українці (1465 чол), крім українців проживали також : 161 поляк, 42 євреї і 2 нім­ці. За релігійною приналежністю абсолютна більшість населення села були греко-католиками, 54 - римо-католиками, 28 - інших віросповідань. Євреї сповідували свою релігію. В селі була церква і латинська каплиця.

За даними 1900 року населення Шкла і навколишніх хуторів становило 1937 чол. З них у Шклі проживало 1495 чол., на хуторах : Стадішки - 150 чол,, Солуги - 131 чол., Стені - 104 чол., Когути - 57 чол.

Національний склад населення за даними 1900 р. дещо змінився. Абсолют­на більшість населення належала українцям - 1442 чол., поляків - 84 чол., відчут­но зросла кількість євреїв - 85 чол., німці й - до 26 чол.

Найбільшими держателями землі залишилися поміщик Едуард Завидовсь-кий - 446 та і Олекса Яблонський - 71 га.

Нове піднесення національно-визвольного руху в селі припадає на 20-і рр. і пов'язане із злиднями основної маси селянства внаслідок Першої світової війни і особливо з перемогою Жовтневої революції в Росії та походом Червоної Армії 1920 року. І хоча Західно-Українські землі залишилися  під владою Польщі, бо­ротьба не припиняється . У Шклі поліція   часто заарештовує селян за розповсюдження  комуністичної літератури. Так, до березня   1925'р., згідно доне­сення  постерунку поліції Яворівським повітовим судом від 24 березня  був заареш­тований Микола Чоп і Зелінський Олекса. 19 червня   цього року був затриманий Василь Палюх. Палюху вдалося втекти із села, але згодом він був затриманий у Брюховичах на роботах по будівництву порохового заводу і арештований вдруге.

Згідно даних виборів за 1927 р. видно, що в с. Шкло були при­хильники різних політичних течій. Серед них української соціально-радикальної партії, українського національно-демократичного об'єднання, яке тісно співпра­цювало з «Сільробом”. Жителі Шкла зайняті на роботі з будівництва санаторію, будівництві і ремонту доріг (шарварки) нерідко страйкували. Так 25-27 квітня   1936 р. застрайкувало 46 робітників, які будували дорогу. 12-13 та 19-20 жовтня   страйкували будівники санаторію.

Обезземелення   шклівських селян в період польсько-шляхетської окупації невпинно зростало і лягло на людей ще важчим тягарем ніж за часів Австро-Угорщини. На 1935 р. із всіх 2803 га землі 443 га були польськими, 224 га - се­лянськими та 16 га - інші;

Кількість жителів і число громадських дворів на 1935 р. немає. Але, з по-чатком 20 ст. внаслідок важкого становища основної маси шклівських селян, без­земелля   і малоземелля, голоду і високої смертності, які були постійними супутниками селянства, кількість жителів і дворів зменшується   внаслідок еміграції за океан. Страх перед злиднями заставляв селян емігрувати ще в другій половині 19 ст., але особливо великою була еміграція  на поч. 20 ст. Виїзджали в основному в Канаду, Бразилію, Аргентину, США. Були також сезонні і постійні міграції в Західно-Європейські країни і Росію. На скорочення кількості населення вплинула і І-ша світова війна 1914-18 рр., яка лягла важким тягарем на плечі селянства.

Великих промислових підприємств на території села не було через низький рівень продуктивних сил Східної Галичини і через те, що місцеві поміщики самі не хотіли втрачати дешевої робочої сили. В основному були малі і дрібні підпри­ємства, які мали кустарно-ремісничій характер. Так, у Шклі і Старичах існували такі майстерні напівкустарного типу з невеликою кількістю робітників для  очистки і перегону олії ( з кількістю 12 чол.), і млин Вастемана Зашщсшського в Старичах, скипидарний завод.

26.09.1939 р. в село прийшла Червона Армія. У се­лі була встановлена Радянська влада, проголошення якої відбулося в будинку штабу Червоної Армії біля прохідної санаторію. Була відкрита семирічна школа, лікарня на 15 ліжок. На 6-й день війни 27.06.1941 р. німецько-фашистські війська вступили  в се­ло. Антифашистський рух у Шклі пожвавився  під впливом рейду Ковпака. По дорозі з Волині до Карпат ковпаківці у травні 1943 р. проходили через Стари-чівські ліси і пробули тут декілька тижнів. Близько 70 жителів села були призвані в Радянську Армію в роки війни, 24 з них не повернулися додому.

С. Шкло було звільнене від фашистів 24.07.1944 р., на 4 дні швидше ніж Львів.   Звільнила його 97 стрілкова дивізія .

У лютому 1945 р. в селі була створена комсомольська організація , до її складу входило 3 комсомольці. Це була друга після   Старичівської сільська ком­сомольська організація в районі. На кінець 1945 р. в Яворівському районі діяло вже 5 комсом. організацій в селах: Старичі, Шкло, Залужжя, Ліс, Вільшашшя.

У 1959 р., внаслідок укрупнення , до колгоспу ім. 30-річчя  Жовтня  було приєднано колгосп ім. Кірова ( с. Старині). У розпорядженні колгоспу стало 3358 га землі, із них 2321 га сільськогосподарських угідь.

У Шклі було збудовано 8 тваринницьких приміщень і дві колгоспні комори.

У 60-і роки у зв'язку з налагодження м виробництва на ЯДГХК «Сірка» у Яворівському районі проходило переселення   жителів сіл: Вільшаниця , Ліс, Завадів, Новий Яр та ін. В м. Новояворівськ і смт. Шкло. У зв'язку з цим кількість жителів с. Шкло різко зросла і на 1989 р. становло за даними перепису 5000 чол.

ШКОЛА.

У 1972 р. була побудована 3-поверхова школа, в якій навчається більше 1000 учнів. Школа добре обладнана навчальними кабінетами. Працює шкільна їдальня, спортзал, теплиця, майстерня, актовий зал, спортмайданчик.

САНАТОРІЙ     « ШКЛО «.

Санаторій Шкло на сьогодні - центр відпочинку і лікування , відомий не лише в області, але й за рубежем. Перші письмові джерела про лікувальні води Шкла відносяться до 16 ст. Так в списках польського магната Радзівілла від 1576 р. знаходимо ,

Об'їжджаючи землі Руські пробував води Яворівські і Шкло.» Більш конкретні дослідження лікувальних сірководневих джерел Шкла можна знайти в книзі Войцеко «Теплиці» за 1578 рік. Лікувальні води Шкла були широко відомі давно і в земля х іноземних. У 1578 р. у Шкло для дослідження  Яворівських вод був посланий королівський лікар сімейства Баторія   лейбмедик Войцех Очко, спеціально для  того, щоб дослідити і описати води Яворівські, що собою представляють та для  чого призначені людям. В результаті дослідницької роботи 10 липня   1578 р. він закінчує написання  своєї книги «Теплиці». Книга була вида­на того ж року в Кракові і отримала популярність в Польщі та в інших західних країнах. Книжка нараховує 96 листків друкованого тексту і зараз зберігається  у відділі рідкісної книги наукової бібліотеки АН України ім. Стефаника у Львові. Автор даної книги говорить про те, що «про джерела шклівських вод є лише чут­ки, тому наш великий ясновельможний король хоче знати, як їх використовувати для ...людини. Опису цих вод немає і люди приїзджають навіть з інших земель і приймають води без науки. Так дані Богом багатства використовуються не повніс­тю. Ваш всемилостивий король вирішив дати можливість краще використовувати їх навіть людям закордонним.»

У 1583 р, Войцех Очко видає в Кракові іншу книжку під .назвою «Про предмет», в якій теж згадує лікувальні властивості шклівських вод.

Через кілька років появляється ще одна наукова праця  із трьох книг, напи­сана доктором медицини і філософії Еразмом Сікстом ( львів'янином, я кий нав­чався медицини в Італії ).

Книжка називається   «Про теплиці в Шклі». Книга написана в 1617 р., а    і пізніше перевидавалась у Варшаві і Львові у 1780 р. У передмові автор говорить, що «оцю книгу я  присвячую не тільки вам, але й наступним покоління м, щоб за тими даними науки була наступність поколінь, так як я сам іду тим шляхом» ( мається  на увазі шляхом медицини ).Проживаючи у Львові пишу про лікуваль­ні води  Шкла, я кі дуже корисні людя м і про я кі всі дуже питають. Але пишу книжку не в ущерб Войцеху Очко, й для того, щоб да­ти людям поняття не тільки про користь, але й про шкоду цих вод»( мабуть кому можна приймати води). Даючи відповідь, я к прийшла популярність вод Яворівських, він говорить, що люди випадково помітили лікувальні властивості води після купання . Автор наводить приклад биків, які хворіли і мочились кров’ю. Ті, які паслись без прив'язі і пили воду - виліковувались, а ті, що були па припяті - па­дали. Книга написана у Львові 25 січня   1617 р. У Шклі лікувалась знать польських родин Радзівілли, королі Владислав, Ян Собеський ( Ян III ). У 1668 році король Ян Собеський відправив Шклівську воду у Париж своїй жінці Марії, яка лікувалась французькими водами.

У 1914 р. в роки Першої світової війни більша половина приміщень згоріла разом з папірнею Піллера. У період панування Польщі на Західно-Українських землях санаторій декілька разів розбудовувався , збільшувалась кількість дерев'яних корпусів.

У роки Другої світової війни санаторій був зовсім зруйнований, а після вій­ни його відбудовано. У 1947 р. відкрито військовий санаторій і його значно роз­ширено. Сьогодні тут 8 корпусів, лікувальний корпус.

У 1970 р. на березі озера Парашка побудовано базу відпочинку «Бадьо­рість», яка щороку приймає близько 1000 чол. Тут відпочивають люди з різних країн світу, На території бази відпочинку є три двоповерхові будинки: медпункт для прийман­ня ванн та інші адміністративні та соціально-культурні будівлі.

У 1991 р. в центрі Шкла було насипано пам'ятну могилу Українським Січовим Стрільцям, які боролися за незалежність України.

Того ж року в центрі селища вперше замайорів жовто-блакитний прапор.