ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ НУДПСУ

Методична розробка

з курсу “Теорія держави та права”

для проведення колоквіуму-заліку

для підготовки молодших спеціалістів

за напрямом„Право”

5.060101 „Правознавство”

Матеріали підготував:

Викладач Н.В. Дубогрій

Ірпінь - 2012

1. Система і функції юридичної науки.

Юридична наука, до системи якої входить загальна теорія держави і права, є однією з суспільних наук. Суспільні науки вивчають відносини, які склада­ються між людьми і їх утвореннями, безпосередньо служать людині.

Юридична наука спрямована на здобування, узагальнення, систематизацію і використання знань про державно-правову дійсність, її особливістю є спільне дослідження права і держави в їх єдності, взаємозв'язку і взаємовпливі. Спільний об'єкт дослідження — право і держава — пов'язує в рамках єдиної юридичної науки спеціалізовані науки, що входять до її складу, кожна з яких водночас має свій власний предмет дослідження. Таким чином складається система юридич­них наук, кожна з яких вивчає окремі прояви права і держави.

Юридичні науки за певними ознаками можна поділити на кілька груп:

1. Історикотеоретичні науки (історія держави і права, історія політико-правових вчень, теорія держави і права юридична деонтологія) вивчають найбільш загальні закономірності виникнення держави і права; теоретичні уявлення про сутність цих явищ.

2. Галузеві юридичні науки (конституційне право, цивільне право, кримінальне право та ін.) вивчанні, норми окремих галузей права та суспільні відносини, які регулюються відповідними галузями.

3. Прикладні (спеціальні) юридичні науки (криміналістика, юридична психологія, судова медицина, судова статистика тощо) вивчають можливості використання досягнень. неюридичних наук в юридичній практиці.

4. Науки, які вивчають зарубіжні держану і право (конституційне право зарубіжних країн, історія держави і прана зарубіжних країн тощо).

5. Наука міжнародного права.

2. Поняття теорії держави і права. Предмет і об’єкт теорії держави і права.

Саме предмет визначає самостійність, своєрідність і особливості кожної науки, тобто те, чим вона відрізняється від інших наук.

Предметом теорії держави і права є питання, що мають найбільш загальне, провідне для інших правових наук значення, формулювання головних юридичних понять і їх ознак, встановлення найбільш загальних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права.

Зміст предмета теорії держави і права складають основні і загальні закономірності держави і права, серед яких виділяють:

1) виникнення держави і права;

2) історичні типи держави і права

3) розвиток їх сутності;

4) еволюція форм держави і права

5) здійснення функцій держави і права,

6) побудова системи органів держави

7) розширення та збагачення прав особи, їх захист;

8) зміцнення демократії, законності і правопорядку;

9) розвиток правовідносин і правової культури різних суб'єктів суспільних відносин;

10) реалізація норм права та інші.

3. Методологія теорії держави і права.

Під методом науки слід розуміти найбільш загальний підхід до дослідження тих явищ, що становлять його об’єкт і предмет. Метод теорії держави і права полягає в застосуванні для їх дослідження сукупності загальних засобів, прийомів і принципів, за допомогою яких можна досягти бажаних наукових результатів. На відміну від предмета дослідження, який дає відповідь на питання, які саме проблеми вивчає та чи інша наука, метод розкриває, як саме, за допомогою яких прийомів, методів і на основі яких принципів відбувається це вивчення.

Методологія теорії держави і права - це складне утворення яке включає систему різноманітних способів, прийомів, підходів, за допомогою яких вона вивчає свій предмет.

Саме сукупність методів і утворює методологію теорії держави та права.

Методи теорії держави і права - це прийоми і способи, за допомогою яких відбувається процес пізнання предмета процес одержання нових знань та встановлення істини.

Усі методи, які використовує теорія держави і права, можна розподілити на такі групи:

1. Філософські методи - це такі підходи, які виражають найбільш універсальні принципи мислення. Серед них виділяють:

1) метафізику (розглядає державу і право як вічні та незмінні інститути);

2) діалектику (розглядає державу і право як соціальні явища, взяті в динаміці та взаємозв'язку з іншими явищами і процесами).

2. Загальнонаукові методи - це такі прийоми, які не охоплюють усе наукове пізнання, а застосовуються лише на окремих його етапах.

До складу таких методів належать:

1) метод аналізу (розподіл складного державно-правового явища на окремі частини);

2) метод синтезу (умовне об'єднання складових частин явища, яке підлягає вивченню);

3) системний підхід (орієнтується на розкриття цілісності об'єкта та виявлення різноманітних типів зв'язків у ньому);

4) функціональний підхід (дозволяє виявляти форми впливу одних соціальних явищ на інші);

5) метод соціального експерименту (пов'язаний з перевіркою того чи іншого проекту рішення з метою попередження шкоди від помилкових варіантів правового регулювання).

3. Приватнонаукові методи - це такі прийоми, які є наслідком засвоєння теорією держави і права наукових досягнень конкретних, природних, технічних та гуманітарних наук, Серед них виділяють:

1) соціологічний метод (дозволяє за допомогою спостереження, анкетування та інших прийомів одержати дані про поведінку суб'єктів у державно-правовій сфері);

2) статистичний метод (за його допомогою одержують кількісні показники тих чи інших масових державно правових явищ, наприклад правопорушень діяльності органів держави тощо);

3) математичний метод (дає можливість оперувати кількісними показниками в процесі правотворчої діяльності в криміналістиці тощо);

4) кібернетичний метод (використання системи понять, законів і технічних засобів кібернетики у процесі пізнання державно-правових явищ).

4. Приватноправові методи:

1) формально-юридичний метод (дає можливість визначити юридичні поняття, наприклад такі, як юридична особа, важкі тілесні ушкодження тощо, виявляти їх ознаки, провести класифікацію і т. д.);

2) порівняльно-правовий метод (за його допомогою здійснюється процес порівняння різних правових систем або їх окремих елементів з метою виявлення окремих елементів, щоб виділити загальні та індивідуальні властивості).

Досліджуючи державно-правові явища, необхідно застосовувати плюралістичний підхід до вивчення загальних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування держави і права. Саме завдяки такому підходу теорія держави і права створює систему знань, у якій знаходять своє відображення об'єктивні дані щодо реальної картини життя в державно-правовій сфері.