ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Факультет податкової міліції

Кафедра цивільних дисциплін

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

З курсу:

«Інтелектуальна власність»

(Варіант 3)

Виконала:

Курсант взводу ПММУ – 41

Кульбака Катерина

м. Ірпінь, 2012 рік

Теоретичне питання: Особисті і майнові права виконавців.

Міжнародним правом, зокрема Римською конвенцією про охорону прав виконавців [4], виробників фонограм та організацій мовлення, на сьогоднішній день до суб’єктів суміжних прав відносять виконавців, виробників фонограм та організації мовлення. Окремі країни, в тому числі й Україна, розширюють коло суб’єктів суміжних прав у національному законодавстві.

Відповідно до статті 450 Цивільного кодексу України, статей 36 та 37 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб’єктами суміжних прав, як і суб’єктами авторського права, можуть бути фізичні та юридичні особи, які поділено на дві групи: первинні суб’єкти, які безпосередньо створюють об’єкти права, та похідні суб’єкти, які набувають майнових прав на відповідний об’єкт відповідно до договору чи закону [2].

Первинними суб'єктами суміжних прав є:

- виконавець;

- виробник фонограми;

- виробник відеограми;

- організація мовлення.

До похідних суб’єктів суміжних прав відносять осіб, які набули прав відповідно до договору або закону:

- спадкоємці виконавців та особи, яким на законних підставах

передано суміжні майнові права щодо виконання;

- спадкоємці, правонаступники виробників фонограм та особи,

яким на законних підставах передано суміжні майнові права

щодо фонограм;

- спадкоємці, правонаступники виробників відеограм та особи,

яким на законних підставах передано суміжні майнові права

щодо відеограм;

- правонаступники організацій мовлення та особи, яким на

законних підставах передано суміжні майнові права щодо їх

програм (передач).

В даній роботі мною буде наведено саме характеристика первинних суб’єктів суміжних прав.

Відповідно до ст.. 1 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» від 23 лютого 1994 року поняття виконавець наводиться в такому трактуванні: виконавець - актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів [3].

Відповідно до статті 19 Міжнародної конвенції про охорону прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (Римська конвенція) [4] її норми не поширюються на виконавців аудіовізуальних творів. Відповідно норма пункту 3 статті 39 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлює, що у разі, коли виконання використовується в аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру аудіовізуального твору всі майнові права на виконання, якщо інше не передбачено договором.

Для того щоб розглядати питання прав та обов’язків виконавця, слід спочатку з’ясувати об’єкти суміжних прав виконання яких і є завданням виконавця, як носія майнових прав.

Отож, до об’єктів відповідно до статті 449 Цивільного кодексу України та статті 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права» належать:

- будь-які способи виконання літературних, драматичних,

музичних, музично-драматичних, хореографічних,

фольклорних та інших творів;

- фонограми;

- відеограми;

- програми (передачі) організацій мовлення.

Законом не визначено поняття виконання. Тому, враховуючи зміст терміну публічне виконання, який наведено у статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», а також напрацювання дослідників, юристів, практиків Бондаренко С. В. дає таке тлумачення поняттю виконання. Виконання можна визначити як подання ролі або танцю, спів, читання, декламування, диригування, гра на музичному інструменті у живому виконанні або за допомогою технічних засобів. Тобто, це звукове, візуальне, візуально-звукове подання літературного або художнього твору, у тому числі естрадних, циркових, лялькових номерів, фольклору тощо. Воно може сприйматися зором, слухом або одночасно зором і слухом[5] .

Основними характеристиками прав виконавця на виконання твору є наявність майнових та не майнових прав виконавця.

Виконавцеві твору належать такі особисті немайнові права (стаття 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права» [3]:

- вимагати визнання того, що він є виконавцем твору;

- вимагати, щоб його ім’я або псевдонім зазначалися чи повідомлялися у зв’язку з кожним його виступом, записом чи виконанням (у разі, якщо це можливо);

- вимагати забезпечення належної якості запису його виконання і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій суттєвій зміні, що може завдати шкоди його честі і репутації.

В свою чергу майнові права виконавця включають виключне право, що є основною відмінною їх характеристикою, дозволяти іншим особам використання виконання шляхом:

- публічного сповіщення своїх незафіксованих виконань (прямий ефір);

- фіксації у фонограмах чи відеограмах своїх раніше не зафіксованих виконань;

- відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх виконань, зафіксованих без їх згоди у фонограмі чи відеограмі чи за їх згодою, але якщо відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку вони дали свою згоду;

- розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, шляхом першого продажу або іншої передачі права власності у разі, коли вони при першій фіксації виконання не дали дозволу виробникові фонограми (виробникові відеограми) на її подальше відтворення;

- комерційного прокату, майнового найму своїх виконань, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі, якщо при фіксації не було їхньої згоди на комерційний прокат і майновий найм, навіть після розповсюдження виконань, здійсненого виробником фонограми (відеограми) або за його дозволом;

- розповсюдження своїх виконань, зафіксованих у фонограмах чи відеограмах, через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором, якщо при першій фіксації виконання не було їхньої згоди на такий вид розповсюдження.

У разі, коли виконавець під час першої фіксації виконання безпосередньо дозволить виробникові фонограми чи відеограми її подальше відтворення, вважається, що виконавець передав виробникові фонограми чи відеограми виключне право на розповсюдження фонограм, відеограм та їх примірників способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а також способом здавання у майновий найм, комерційний прокат та іншої передачі. При цьому виконавець зберігає право на одержання справедливої винагороди за зазначені види використання свого виконання через організації колективного управління або іншим способом.

Суміжні майнові та не особисті (не майнові) права осіб підлягають охороні згідно чинного законодавства КУ, ЗУ «Про Про авторське право і суміжні права», Постанова № 5 Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», ратифікованої Україною Міжнародна конвенція «Про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення».

Власне на мою думку, в Україні істотно процвітає тенденцію порушення як прав інтелектуальної власності, так і прав суміжної власності. Основними рецидивами порушень є перекручування творів виконавців, монтаж, незаконне копіювання, незаконне розміщення в соціальних мережах, плагіат та інші.

Вирішення даної проблеми на сьогоднішній день покладено на «плечі» Державної служби інтелектуальної власності та Судів України.

Але існую також і інша проблема – не правильна кваліфікація дій осіб, які порушують права інтелектуальної та суміжної власності. Для того щоб вирішити дане питання потрібно: по-перше, провести чітке розмежування майнових та особистих прав громадян, зрозуміле кожній особі, по-друге, кваліфіковані працівники суду, адвокати, які займаються саме справами про порушення права інтелектуальної та суміжної власності.

Місце рецензента

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Список використаних джерел:

1. Конституція (Основний Закон) України від 28 червня 1996 року.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.

3. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року.

4. Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення Рим 26 жовтня 1961 року.

5. Авторське право і суміжні права: навчальний посібник. С.В.Бондаренко – К: Ін-т ін- тел. власн. і права, 2004. – 260 с.

Завдання 2.

В даній задачі йдеться про порушення прав правонаступниці авторських прав пані Багрій, дочки відомого письменника. Пані Багрій подала позов до суду стосовно спільного підприємства «Флора» , яке порушило її законне право на право розпорядження правами інтелектуальної власності, які перейшли їй від батька за заповітом, видавши в кількості 100 примірників книги. Натомість СП «Флора» заперечує порушення авторського права зі своєї сторони, стверджуючи, що між ними та батьком пані Багрій, автором рукопису, існувала певна домовленість на видання книги, а також велась підготовка проекту виключної ліцензійної угоди, але смерть автора її укладенню перешкодила. Пан Багрій ще до своєї смерті передав для ознайомлення рукопис СП «Флора». Керівництво СП «Флора» наполягає на тому, що вони виплатили матеріальну компенсацію дочці померлого, пані Багрій, доказом чого є надана квитанція про перевід коштів на рахунок пані Багрій.

З даних по справі можна сказати, що: по-перше, На правовідносини щодо спадкування авторського права і суміжних прав поширюються загальні положення спадкування, визначені в рамках цивільного законодавства (ст.. 1223 ЦКУ), з врахуванням особливостей та специфіки переходу цих прав у спадщину. Спадкоємці та інші правонаступники, які набули прав визнаються суб'єктами авторського права і суміжних прав в межах строку чинності майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав. По-друге, відповідно до ч. 1 ст. 29 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» , майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину, у даному випадку пан Багрій мав право передати у спадщину свої авторські права будь якій людині за заповітом на свій розсуд ( ст. 1233 ЦКУ). По-третє, відповідно до ч. 2ст. 29 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора. Тому, піні Багрій має повне право на захист своїх прав. Відповідно до п. 7.5 Постанови № 5 Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» ,особи спадкоємці мають право в разі смерті автора та за відсутності уповноваженої ним особи звернутися до суду з позовом про охорону недоторканності твору (частина друга статті 439 ЦК).

По-четверте, відповідно до ч.1, 3 ст. 1109 ЦКУ, особа має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності (в даній ситуації це твір) ліцензіарові (пан Багрій, або правонаступники), може надавати іншій особі – ліценціату (СП «Флора» письмове повноваження , яке надає право на використання цього об’єкта в обмеженій сфері. Тим паче, відповідно до ч. 2 ст. 1107 Договір щодо розпорядження майновими правами (ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності) укладається у письмовій формі, що не було зроблено зі сторони СП «Флора», так як договір між ними не був підписаний, а отже вважається нікчемним.

По-четверте, надані квитанції про перерахунок коштів СП «Флора» на рахунок пана Багрія не є виправдання м порушення авторських прав автора. Так як між паном Багрієм та СП «Флора» не було заключено ліцензійної угоди, обов’язковою умовою заключення якої є письмова форма (ч. 3 ст. 1109 ЦКУ). Відповідно до чинного цивільного законодавства, угоди про гонорар (усної або письмової), який сплатить СП «Флора» пану Багрію, перерахувавши кошти на його рахунок нічого не йшлося, а отже пані Багрій може наполягати на своїх позивних вимогах і стверджувати, що ніяких коштів не отримувала.

Завдання 3.

Частина 1

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1258 «Про затвердження переліку платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких придбається торговий патент» Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України ( 2755-17 ) Кабінет Міністрів України затвердив перелік платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких придбавається торговий патент, що додається.

В даній ситуації платною послугою є виготовлення шахтним управлянням «Кривбас» на замовлення шахтного управлянні «Донбасуголь» поперечних стійок для кріплення, які раніш виготовлялися з дерева, а тепер виготовляються у вигляді певної металевої конструкції на провадження діяльності по виготовленню яких придбається отримання торгового патенту шахтним управлінням «Донбасвугілля», що передбачено в переліку, як: «Виготовлення металовиробів код виду послуг згідно з галузевим класифікатором 201-01-2001 "Класифікація послуг і продукції у сфері побутового обслуговування" ( v0051569-02).

Відповідальність за невиконання або не повне патенту на виконання платних побутових послуг (виготовлення металевих конструкцій) передбачено ст. 272.1 п. 2 ПКУ, де встановлено міру відповідальності, як штраф у вигляді повного погашення вартості замовлення послуг та накладання штрафу у вигляді 120 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

В даній ситуації металеві конструкції виступають як корисна модель, засвідчення набуття права власності на яку засвідчується патентом, відповідно до ст. 462 ЦКУ). Відповідно до цього, шахтне підприємство «Донбасуголь» набуває майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель, до яких в тому числі входить право розпорядження правами відносно патенту (заказ робіт по виготовленню металевих конструкцій «Кривбасс») відповідно до ч. 2 ст. 464 ЦКУ). Відповідно до ст. 466 ЦКУ чинність виключних майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель (виготовлення металевих конструкцій) може бути припинено за ініціативою особи, якій належать права на корисну модель («Донбасуголь» у звязку з невиконанням умов договору, а також інших випадків, що суперечать закону. А так, як ШП «Шривбас» може виступати виконавцем патентного замовлення тільки на договірних умовах, тому в даній ситуації ШП «Кривбас» і ШП «Донбасуголь» заключили договір на виконання робіт відносно патенту на корисну модель, де замовником виступає ШП «Донбасуголь», а виконавцем замовлення ШП «Кривбас», а також між ними було встановлено типові умови договору, відповідно до ст. 630 ЦКУ.

ШП «Донбасуголь» має повне право вимагати від ШП «Кривбас» матеріальної компенсації за невиконання умов договору, відповідно до ст. 652 п. 2 ч. 2, 3 ЦКУ.

Частина 2

До Калінінського районного суду м. Донецька дреса: 83052, г. Донецк, пр. Мира, 5

телефон: (062) 294-11-24

Позивачі: Шахтне підприємство «Донбасуголь»,

Юридична адреса: Донецьк, вул. Артема, 154

тел.: 050-00-20-110

Відповідачі: Шахтне підприємство «Кривбас», юридична адреса, м. Вугледар, вул. Перемоги, 78

Телефон: 06278516487

Ціна позову: 580 000 гривень