Основні принципи освіти

1. Гуманізація навчання і виховання.

2. Науковий, освітній характер навчання.

3. Єдність національного і загальнолюдського.

4. Демократизація виховання і навчання.

5. Пріоритет розумової і моральної спрямованості змісту навчання і виховання.

6. Поєднання активності, самодіяльності і творчої ініціативи студентів з вимогливим керівництвом викладача.

7. Урахування індивідуальних, вікових особливостей студентів у навчально-виховному процесі.

Характеристика основних категорій педагогіки вищої школи

Методологічні категорії: педагогічна теорія, педагогічна концепція; педагогічна ідея; педагогічна закономірність; педагогічні принципи.

Процесуальні категорії: виховання, навчання, освіта, розвиток; формування особистості; навчально-виховний процес.

Суттєві категорії: мета, завдання і зміст виховання, професіограма спеціаліста; діяльність викладача і студента; диференційований та індиві-дуальний підходи, прогнозування наслідків педагогічного впливу, плану-вання навчальної роботи; форми, методи й засоби виховання і навчання, педагогічні технології навчання і виховання; управління навчально-вихов-ним процесом; самостійна робота студентів, гуманізація і гуманітаризація ВНЗ.

Вища школа як педагогічна система є багатофункціональною і багатоступеневою. Вона включає змістовий, організаційний і методичний компоненти.

Предметом педагогіки вищої школи є:

навчально-виховний процес та процес професійної підготовки спеціаліста, культурної еліти сучасного суспільства; вивчення закономірних зв'язків, які існують між розвитком, вихованням та навчанням у ВНЗ; розробка на цій основі методологічних, теоретичних та методичних проблем станов-лення сучасного висококваліфікованого спеціаліста у будь-якій галузі матеріального чи духовного виробництва.

Особистісно-орієнтована педагогіка ставить метою пріоритет завдань самореалізації особистості студента, створення у ВНЗ умов для вияву та розвитку обдарованості і талантів, формування гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої.

Суть Болонського процесу складає сумісна діяльність європейських країн, яка спрямована на те, щоб зробити узгодженими системи вищої освіти цих країн (знаходження усіх “спільних знаменників”).

Основні цілі Болонського процесу (формування “Європи знань”).

• побудова Європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування;

• посилення міжнародної конкурентоспроможності як національних, так і в цілому Європейської систем вищої освіти;

• досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти;

• формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи у цілому;

• підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національ-них та Європейських культурних цінностей;

• змагання з іншими системами вищої освіти за студентів, вплив, гроші та престиж.

Основні етапи Болонського процесу

Підготовчі

• 1997 рік. Лісабонська конвенція: визнання кваліфікацій для системи вищої освіти європейського регіону

• 1998 рік. Сорбонська декларація: узгодження структур системи освіти в Європі.

І етап

• 19 червня 1999 року. Болонська декларація:

30 міністрів освіти підписали документ про узгодження спільних вимог, критеріїв та стандартів національних систем вищої освіти та домовленість про створення єдиного європейського освітнього та нау-кового простору до 2010 року.