Матеріали для самостійного вивчення дисципліни

Тема 1. Вища освіта україни та її модернізація на шляху до болонського процесу база знань Загальна характеристика системи вищої освіти в Україні

Ступенева освіта в Україні надає широкі можливості для задоволення різноманітних освітніх потреб особистості та суспільства, забезпечує гнучкість загальноосвітньої, професійної та наукової підготовки фахівців, поліпшення їх професійної мобільності на ринку праці, сприяє інтеграції держави у світове співтовариство. Вона передбачає здобуття освіти за робітничими професіями, напрямами професійного спрямування чи спеціальностями, а також здобуття відповідних кваліфікацій.

У ступеневій вищій освіті реалізуються освітньо-професійні програми підготовки молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів та магістрів.

Молодший спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув спеціальні знання та вміння, має первинний досвід їх застосування для вирішення стандартних професійних завдань, що передбачені для відповідних посад у певній галузі народного господарства.

Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані вміння та знання для вирішення типових професійних завдань, що передбачені для відповідних посад у певній галузі народного господарства.

Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра здобув спеціальні вміння та знання, має первинний досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань, що передбачені для відповідних посад у певній галузі народного господарства.

Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра (спеціаліста) здобув поглиблені спеціальні вміння та знання інноваційного характеру, має первинний досвід їх застосування та продукування нового знання для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі народного господарства.

Відповідність освітніх послуг ВНЗ державним стандартам освіти і вимогам визначається Міністерством освіти і науки України шляхом ліцензування, атестації та акредитації.

Ліцензування надає ВНЗ право розпочинати діяльність з окремих видів і напрямків (спеціальностей) підготовки фахівців різних рівнів ква-ліфікації. Ліцензування здійснюється шляхом експертного підтвердження спроможності вищого навчального закладу (ВНЗ) проводити діяльність за заявленими видами, напрямами, спеціальностями і рівнями.

Ліцензуванню підлягають:

• підготовка спеціалістів різних рівнів кваліфікації та перепідготовка з наданням другої вищої освіти за напрямами (спеціальностями);

• підготовка спеціалістів різних рівнів кваліфікації та перепідготовка з наданням другої вищої освіти за напрямами (спеціальностями);

• підготовка до вступу до ВНЗ;

• підвищення кваліфікації керівних кадрів та спеціалістів;

• підготовка кваліфікованих робітників, перепідготовка з наданням другої кваліфікації за напрямом (професією), підвищення кваліфікації робітничих кадрів;

• курсові форми професійного навчання без присвоєння кваліфікації за напрямом (професією).

Ліцензування здійснюється рішенням Державної акредитаційної комісії (ДАК) на підставі експертизи комплекту документів, що подає ВНЗ. За напрямами вищої освіти експертизу проводять фахові ради.

Одночасно з наданням ліцензії ДАК визначає ліцензований обсяг спе-ціальності, що ліцензується, тобто максимальну кількість студентів, яку навчальний заклад спроможний прийняти на стаціонар по даній спеціальності.

Відкриття нових напрямів підготовки і спеціальностей здійснюється виключно шляхом ліцензування. Питання відкриття нових напрямів під-готовки, спеціальностей і спеціалізацій ініціюється кафедрою, розгляда-ється Радою факультету, методичною радою навчального закладу та Вченою радою. Рішення Вченої ради навчального закладу про відкриття спеціалізації є остаточним і оформлюється відповідним наказом ректора.

Ліцензія на підготовку іноземних громадян, після завершення якої видаються сертифікати чи дипломи державного зразка, надається ВНЗ, які підтвердили право видавати такі документи за результатами акреди-тації чи атестації.

Акредитація – це процедура підтвердження здатності ВНЗ здійсню-вати підготовку фахівців на рівні державних вимог з певного напряму (спеціальності).

За результатами проведення акредитації Міністерство освіти і науки України визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами (спеціальнос-тями), надає право видачі документа про освіту державного зразка.

Для акредитації підготовки фахівців з певного напряму (спеціально-сті) вищий навчальний заклад подає до відповідної фахової ради ДАК розглянуті і схвалені вченою радою матеріали самоаналізу діяльності за заявленим напрямом і рівнем підготовки фахівців.

ДАК може визнавати окремі напрями (спеціальності) підготовки фахівців акредитованими також за підсумками державної атестації. Дер-жавна атестація як форма періодичного контролю за якістю виконання державного замовлення проводиться Державною інспекцією закладів освіти на плановій основі.

Вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

• перший рівень – технікум, училище, інші порівняні до них ВНЗ;

• другий рівень – коледж, інші порівняні до нього ВНЗ;

• третій і четвертий рівні (залежно від результатів акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.

ВНЗ здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікацій-ними рівнями:

• молодший спеціаліст – забезпечують технікуми, училища, інші ВНЗ першого рівня акредитації;

• бакалавр – забезпечують коледжі, інші ВНЗ другого рівня акредитації;

• спеціаліст, магістр – забезпечують ВНЗ третього та четвертого рівнів акредитації.

Вищі навчальні заклади певного рівня акредитації можуть здійсню-вати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забез-печують навчальні заклади нижчого рівня акредитації.

Основні функції та завдання вищої професійної освіти визначаються освітньо-професійними програмами підготовки

Державний стандарт освіти (ДСО) визначає структуру освіти певного рівня і спрямованості, обов'язковий мінімум змісту освітніх програм, максимальний обсяг навчального навантаження студентів і вимоги до рівня підготовки випускників. В ДСО міститься:,

• кваліфікаційна характеристика випускника відповідного освітньо-квалі­фі­ка­ційного рівня;

• освітньо-професійна програма;

• фонди контрольних завдань з спеціальності (напрямку підготовки).

Освітньо-професійна програма (ОПП) визначає вимоги до змісту освіти певного рівня з спеціальності (напряму підготовки).

Зміст освіти – науково-обґрунтована система дидактично та мето-дично оформленого навчального матеріалу, засвоєння якого забезпечує отримання освіти і здобуття певної кваліфікації. Зміст освіти визнача-ється ОПП підготовки фахівців, структурно-логічною схемою підготовки, навчальними програмами дисциплін та ін.

ОПП складається з нормативної і варіативної частин. Нормативна частина змісту освіти – перелік обов'язкових навчальних дисциплін та видів практичної підготовки із зазначенням мінімального обсягу годин, відведених на їх засвоєння. Дотримання назв та вказаних мінімальних обсягів годин дисциплін, що складають нормативну частину змісту освіти, є обов'язковим.

Варіативна частина змісту освіти складається з циклу дисциплін самостійного вибору навчального закладу і циклу дисциплін вільного вибору студентом. Дисципліни за вибором навчального закладу призна-чені для урахування регіональних потреб у фахівцях певної спеціалізації, реалізації досвіду підготовки фахівців у навчальному закладі, особливос-тей наукових шкіл. Дисципліни вільного вибору студентом можуть бути орієнтовані як на задовільнення його освітніх і культурних потреб, так і на отримання додаткової, фундаментальної і спеціальної підготовки, а також військової освіти.