7. Ритмостимуляція – зміцнює нервову систему. Робота, виконана ритмічно, приблизно на 20% менш втомлює, ніж неритмічна робота такої ж важкості.

Людина може по-різному працювати в різні періоди доби, тижня, місяця, року тощо.

Глибинні біоритми (фізичний, емоційний, інтелектуальний) керують життєдіяльністю людей та її можливостями. Це дуже індивідуально. Відо-мий “Біоритмотест”. Врахування індивідуальних біоритмів – сильний засіб прогнозування критичних ситуацій в житті людини та їх нейтралізації.

8. “У здоровому тілі – здоровий дух!”. Рухи, біг підіймають тонус, підсилюють увагу до себе, інтерес до себе і до життя.

9. Раціональне харчування – добавки до їжі, які впливають на енергетику центральної нервової системи.

Наприклад, квітковий пилок.

10. Ефективні методи навчання, роботи.

Перевантаження викликає напругу, яка виникає з-за нездатності спра-витись з наростаючою лавиною роботи.

Наприклад:

1. швидкочитання – збільшує корисну складову інформації;

2. порядок та дисципліна на роботі зберігає здоров'я та працездатність.

3. комп'ютер, інтернет-мережа.

11. Вчитись на власному досвіді:

а) вчись не становитись самому джерелом стресу;

б) не повторювати помилок.

В Японії нагороджують будь-яку спробу мислити, щось зробити, навіть невдалу спробу. Карають за повторення помилок.

Самостресуюча поведінка:

1. невміння керувати своїми емоціями (стримувати лють, досаду…);

2. непродуманість наслідків своїх рішень та дій;

3. бажання “догодити” будь-кому та взяття на себе нереальних зобов'язань;

4. поступи безпринципному неділовому тиску;

5. непродумані виступи перед колективом, класом;

6. “окозамилювання” – прикраса результатів діяльності;

7. волокіта, відписки, чванство;

8. заздрість, надмірні посадові домагання;

9. маленькі порушення закону, які, як правило, переростають у великі злочини;

10. відсутність ініціативи, або вияв неділової ініціативи;

11. захоплення “показушними” масовими заходами, невміння проводити швидко ділові наради;

12. необ'єктивне уявлення про себе, незнання себе веде до непомірних домагань, хибних шляхів самоствердження, нервових зривів, хвороб. Потрібно добре знати свої “+” та “–”.

Шляхи навчання через досвід

1. Подолання внутрішніх конфліктів.

Відомі такі види внутрішніх конфліктів:

1.1. Істеричний конфлікт: між високою самооцінкою та заниженою оцінкою оточуючих;

1.2. Психоастенічний конфлікт: між потребами та неможливістю їх задоволення із-за почуття обов'язку, моралі;

1.3. Неврастенічний конфлікт: між високим рівнем домагань або вимогами оточуючих та недостатньо розвинутими інтелектуально-психологічними можливостями.

2. Повернення до себе. Життя заставляє нас грати різні ролі, не завжди вони співпадають з особливостями темпераменту. Виникає суперечність між ресурсами та вимогами діяльності. Бажано повертатись до свого природного стану: робити паузи, вдома не грати роль.

3. Прийняття невдачі. Кожна проблема породжує нові можливості. Виявити позитивні, корисні моменти в кожній невдачі.

4. Позитивна акцентуація досвіду: фіксація оптимістичних результа-тів на фоні недоліків, фіксувати удачі.

5. Принцип взаємної казуальності: не буває одного винного у склад-них ситуаціях – мінімізувати власний негативний внесок у взаємні сто-сунки з людьми.

6. Установка на вибіркове забування емоційно-болючих моментів минулих стресових ситуацій після їх раціоналізації, подолання та фікса-ція способів недопущення. Зберігати в пам'яті негативні думки – повільне самогубство.

7. Установка на стандартизовану схему осмислення стресуючих ситуацій; аналіз суті ситуації, її причини, міру власної відповідальності “жертви” стресу; “витяжка” позитивних навчальних моментів, способи прогнозування виникнення подібних ситуацій, шліхи та засоби пом'як-шення наслідків стресу. В результаті – людина не повинна бути джерелом страху, дистресу, тривожності; корисно відпочивати переключаючи мозок на рішення інших проблем. Переключайся! Поділити навантаження між “правою” та “лівою” півкулями мозку (логіка та емоції).

8. Вміння відділяти службові стосунки від особистісних. Спереча-тись з приводу справ одне, але це не означає, що ми повинні зруйнувати усі стосунки з колегами.

Це важко реалізувати. Ми зростаємось зі своєю роботою і нам важко бути непристрасними, коли хтось проти нашої позиції. Але суміш служ-бових та особистісних стосунків – загрожує стресом.

9. Демонстрація психічної рівноваги. Інколи ефективно організувати компенсаторний контакт з колегами без зайвих стресфакторів, без тиску (за власними інтересами), де у спокійній атмосфері обговорити реальні справи. З посмішкою, жартом, без злоби та тиску.

10. Не “відігравайтесь” на дітях, інших. Негативна комунікація підси-лює негатив, стрес. Не використовувати “підсилюючі” слова (нецензурні).