Психолого-педагогічні детермінанти розвитку особистості студента в умовах інтенсивної педагогіки

Людина в процесі життя проходить декілька стадій розвитку (індивід, особа, особистість, індивідуальність), які тісно пов'язані між собою.

Індивід – окремий представник людства; особа – представник суспіль-ства; особистість – цілісна система стосунків людини з навколишнім середовищем з іншими людьми, з собою; індивідуальність – це своє-рідність особистості.

Під час навчання виробляються нові якості, новий досвід, які вплива-ють на перебіг психічних процесів, на розвиток особистості. Вікові особ-ливості розвитку студента пов'язані з його професійним та особистісним самовизначенням, з зростанням суб'єктності (внутрішньої активності його сутності) та потребою у її практичній реалізації. Це перший крок само-реалізації особистості який впливає на формування індивідуального стилю стратегій діяльності, спілкування, життя. Глобально вирішується питання успішності життя. Студент переживає період повноліття (18-25 років), робить вибір між “Я”–ідеальним та “Я”–реальним, прагне більше залежити від себе ніж від оточуючих.

Іноваційні процеси та технології перебудовують систему вищої освіти. Процес навчання перебудовується у наукову лабораторію. Студент бере на себе частину навчальних функцій викладача. Підсилюється особистісний зміст навчання для студента. Сучасний вищий навчальний заклад (ВНЗ) створює активне навчальне середовище, яке використовує активні форми, методи, засоби навчання, це змінює як функції студента, так і функції викладача: викладача-науковця. Навчання розуміється як особистісно-опосередкований процес взаємодії викладача та студента, об'єднаних спільною метою – формування творчої особистості фахівця. Це вимагає перш за все від студента уміння вчитися, уміння самостійної організації навчальної діяльності. Від викладача вимагається підвищення культури розумової праці, уміння навчити студента вчитися, психолого-педагогіч-ної компетенції у спілкуванні. Сучасний ВНЗ повинен створювати сис-тему мотивації саморозвитку, самореалізації особистості як студента так і викладача.

Сучасна вища школа концентрує в собі функції соціалізації особис-тості, повинна якісно моделювати і відтворювати безліч життєвих, про-фесійних, особистісних відносин молодої людини, створити умови для різних проявів активності студента в системі навчально-виховного процесу ВНЗ для повноцінного розвитку особистості творчого фахівця.

Активність особистості студента виникає у таких активних методах навчання:

1. метод аналізу конкретних виробничих ситуацій;

2. активні форми та методи залучення студента до практичних робіт;

3. імітаційне моделювання виробництва за допомогою комп'ютерів.

Робота студента повинна бути індивідуалізована не тільки за методом навчання, а й за методом контролю. Виховний вплив на студента здійснює особисте, професійно і соціально обгрунтоване ставлення викладача до визначених проблем та їх вирішення.

В психологічному аспекті реалізації активності студента забезпечується принципом детермінізму: зовнішні причини діють через внутрішні умови.

В якості внутрішніх умов виступають в період повноліття (під час навчання у ВНЗ):

1. позитивне самоставлення студента;

2. виразна потреба у самореалізації;

3. інтернальність (особиста відповідальність);

4. набуття смислу “Я”-суб'єкт активності”;

5. гнучкість особистості (багатоваріантність);

6. сутнісна рефлексія;

7. адекватна життєва та часова перспектива (життєвий план);

Ведучою детермінантою є позитивне самоставлення студента в його емоційно-цінностному аспекті (самоінтерес; аутосимпатія (любов до себе); очікування позитивного ставлення з боку оточуючих; безумовне самоприй-няття). Для його активізації ефективним є переживання емоційно-приваб-ливого майбутнього та себе успішного в ньому. Це досягається при прове-денні ділових ігор; рольово-учбових ігор, спеціальних занять-тренінгів, під час розширення актуальної свідомості при вивченні суспільних, гума-нітарних дисциплін, при моделюванні позитивно-професійних ситуацій. Механізмом самовизначення як професійного так і особистістного є набуття смислу життя, смислу майбутньої професії через встановлення позитивного зв'язку власних можливостей студента з успішним приваб-ливим майбутнім, конкретними ситуаціями самореалізації.