V. Принцип міцності засвоєння матеріалу та вірного його викорис-тання.

VI. Принцип зв'язку теорії з практикою.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРИЙОМИ АКТИВІЗАЦІЇ УВАГИ СТУДЕНТІВ

Увага – необхідна умова будь-якої діяльності.

Увага – зосередженість свідомості на певних об'єктах або певній діяльності при відвертанні уваги від всього іншого (в корі головного мозку виникає домінанта).

Активізація уваги веде до розвитку уважності як риси особистості, яка позитивно впливає на професійну діяльність.

Різновиди уваги

1. Мимовільна (без вольових зусиль. Що таке?). Виникає під впливом зацікавленості студентів.

2. Довільна ( при наявності певної мети, на основі волі).

3. Післядовільна (на основі цікавості до самого процесу діяльності).

Мимовільна увага виникає під впливом зовнішніх чинників:

1. сила та несподіваність “подразника”;

2. новизна, незвичність, контрастність;

3. рух об'єкта, несподівана зупинка (несподівана пауза в промові, підси-лення або уповільнення голосу);

та внутрішніх

4. власний інтерес до предмету.

Довільна увага виникає в наслідок чітко поставленої мети при умові:

1. Усвідомлення мети та власних зобов'язань для її реалізації.

2. Чітке розуміння задачі, визначеності умов.

3. Наприклад невизначено – слухати відповідь іншого студента; визначено – поставити запитання, фіксувати помилки.

4. Звичних умов роботи (у тому ж місц, в той же час).

5. Зацікавленості у конкретному результаті.

6. Створення сприятливих умов, щоб нічого не відволікало (усунути шум, телебачення, радіо і музика).

Післядовільна увага виникає внаслідок вторинного інтересу до про-цесу діяльності (стимулами є активні форми, ділова гра, тренінги); необ-хідні – власний інтерес, та мета діяльності).

Довільна увага утримується 15 хвилин, потрібно її стимулювати кожні 15 хвилин.

Властивості уваги залежать від індивідуально-психологічних особ-ливостей людини (наприклад, темпераменту), від самопочуття, від подачі матеріалу.

Властивості уваги:

а) зосередженість;

б) стійкість;

в) об'єм;

г) розподіл;

д) гнучкість, переключення.

Активізує увагу:

1. Чітко сформульована мета, пов'язана з первинними та вторинними інтересами студентів, з майбутнім.

2. Чітка, логічно побудована лекція, оптимальний ритм; яскравість та новизна викладу; виділення головного. Висновки.

1. Динаміка та змінюваність гучності голосу, інтонацій; смислові паузи.

2. Залучення студентів до активної роботи: порівнювати, робити висновки; відповідати на питання.

3. Зацікавленість студентів. Привертає увагу інтрига, гумор, цікаві історії.

4. Створення психологічного комфорту (усунути стрес – фактори, зайвих людей, зайві речі).

Психолого-педагогічні засоби активізації мислення студента

До таких відносяться методи активного навчання, які не тільки інфор-мують, а й сприяють активному засвоєнню змісту навчання з виключенням механізмів теоретичного мислення і всієї структури психічних функцій.

Мислення – процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних власти-востях, зв'язках і відносинах.

Критерії істинності – суспільна практика.

Мислення людини відбувається за допомогою понять (відображення суттєвих загальних властивостей).

Розумові дії:

– аналіз;

• синтез;

• абстрагування;

• узагальнення;

• класифікація;

• порівняння.

Мислення веде до розуміння (пізнання зв'язків між предметами і явищами, що переживається як задоволення пізнавальної потреби).

Розвитку мислення сприяє активізація пізнавальних здібностей, пізна-вальної мотивації, пізнавальної діяльності студентів – через активні методи та форми навчання: розвиваючі, проблемні, дослідницькі, пошукові, що забезпечують появу пізнавальних мотивів, цікавості до майбутньої профе-сії, умов для творчості у навчанні. Це:

1. учбово-рольові та ділові ігри;

2. метод аналізу конкретних виробничих ситуацій, розігрування ролей, семінар-дискусія; прес-конференція, дослідження;

3. екскурсії на виробництво; виїздні заняття;

4. проблемна лекція, лекція-візуалізація, лекція удвох; лекція-прес-конференція; лекція з наперед заданими помилками.

Це мобілізує інтелектуальні. моральні, вольові, суб'єктні сили студента для вирішення завдань.

Джерелом активності розумової діяльності студента є протиріччя між пізнавальними та практичними завданнями та наявним рівнем знань, умінь, навичок і їх розумовим розвитком.