Викладення матеріалу

Проводити емоційно, експресивно, але в міру власних можливостей.

Пам'ятайте, що тільки 14% негативної поведінки студентів пов'язано з особистістю викладача, 86% – це власні проблеми студента (робота, візит до лікаря, побачення).

Керуйте голосом. Вірно розставте паузи.

Кожні 15 хвилин активізуйте увагу.

Будуйте прості речення (5-6 слів), в основному слова дії, уникайте прикметників, вони роблять мову в'язкою, важкою.

Робіть висновки, виділяйте головне.

Залучайте, включайте студентів до активних дій, до спільного вирішення проблем.

Бадьоро! Тримайте настрій! Демонструйте задоволення від роботи, але без пихатості, без високомір'я.

Для взаєморозуміння важлива синхронність вербальних (словесних) та невербальних засобів спілкування, щоб жести, рухи, поза, інтонація, міміка підтверджували зміст сказаного.

Ставтесь до студентів як до партнерів, від яких залежить Ваш спільний успіх.

Залишайте простір для самостійного пошуку студентів.

Підтримуйте контакт з аудиторією, частіше викликайте позитивну від-повідь “так”, уникайте “ні”. Це дозволяє впливати на ефективність роботи.

Тема 6-7. Студент як об'єкт і суб'єкт педагогічної діяльності база знань

Термін “студент” має латинське походження і в перекладі українською мовою означає людину, що старанно працює, учиться, тобто оволодіває знаннями.

Завдяки спільному виду діяльності – ученню, спільному характеру праці студенти утворюють певну соціально-професійну групу, провідною функцією якої є набуття відповідних знань та умінь в галузі обраної професії, навичок самостійної творчої діяльності.

Другий період юності, на який припадає студентський вік, має специ-фічні закономірності й являє собою важливий етап у розвитку особис-тості. У цей період відбувається станов­лення фахівця, формування його світогляду, ідеалів, пере­конань. Студентські роки для молодої людини слід розглядати не тільки як підготовку до майбутньої професійної діяльності, але й як першу сходинку до зрілості.

Для другого періоду юності типовим є максималізм і категоричність оцінок, які не завжди свідчать про принци­повість. Категоричність може ви-являтися через негативне ставлення до думок дорослих, неприйняття їхніх думок, особливо у взаємовідносинах з людьми похилого віку. За відсутно-сті позитивного виховного впливу у молодих людей, які не мають ділових контактів з дорослими людьми, не виникає властивого зрілості почуття активності. В результаті вони можуть спрямовувати власну активність по анти­соціальних напрямах, вступати в конфлікти з оточуючими. Американ-ський психолог Р. Мей вважає, що переситившись вченою мудрістю своїх знань, студенти часто відчувають потребу якимось чином “вибрикнути”.

Дослідження психологів показали, що в другий період юності розвиток таких важливих для навчання психічних процесів, як мислення, пам'ять, увага відбувається нерів­номірно. Особливо помітні “спади” і “підйоми” у розвитку мислення і пам'яті. “Підйоми” у розвитку мислення при­падають на вік 20, 23 і 25 років. “Спади” спостерігаються у 22 і 24 роки. “Підйоми” у розвитку пам'яті припадають на 18, 23 і 24 роки, “спади” – на 22 і 24 роки. Як видно з наведених даних, існує тимчасова розбіжність “підйомів” і “спадів” у розвитку пам'яті і мислення. Зміни в пам'яті як би підготовля-ють зміни в розвитку мислення.

У віці від 18 до 21 року рівень уваги стабільний; пізніше коливання виражені більш інтенсивно. 19, 22 і 25 років є оптимальним віком для розвитку інтелекту. Наведені дані свідчать про суперечливий характер розвитку психічних функцій та інтелекту. Ця суперечливість не може не позна­читися на успіхах у навчанні. Так, у 18-літньому віці студент може запам'ятати досить великий обсяг навчальної інформації, що збільшився на другому курсі (пам'ять у цей час досягає високого розвитку), але не може здійснити розумову перероб­ку всього отриманого матеріалу, оскільки мислення в цей час відстає від пам'яті. Цим, зокрема, можна пояснити, чому значна кількість студентів на екзаменаційній сесії за третій семестр має нижчу успішність ніж у перших двох.

Важливою особливістю студентства є те, що активна взаємодія з різ-ними соціальними утвореннями суспільства, а також специфіка навчання у вищому навчальному закладі створюють для студентів великі можливо-сті для спілкування. Тому досить висо­ка інтенсивність спілкування – це специфічна риса студентства.