Невербальні засоби спілкування

В процесі взаємодії людей 80% комунікацій здійснюється за рахунок невербальних засобів і лише 40% – за рахунок вербальних. Словами передається інформація, за допомогою жестів, міміки, інтонації ставлення до інформації, її підтвердження.

Переконлива поведінка забезпечується синхронністю вербальних і невербальних засобів взаємодії. В той же час їх неадекватність веде до непорозуміння, недовіри, підозрілості, конфліктів.

За допомогою невербальних засобів можна без слів зрозуміти наміри, ставлення студента до вивчення дисципліни, до викладача, до інформації, ціннісні оріентації. З їх допомогою можна впливати на продуктивність навчання, привертати увагу, дисциплінувати, переконувати, активізувати діяльність.

Викладач повинен володіти культурою рухів, невербальної поведінки. За дією механізму зараження жести, рухи, міміка, інтонації викладача викликають подібні рухи у студентів.

Рухи тіла, жести – це мова емоцій, передає установки; потреби, інтереси, ставлення співрозмовника.

Основні невербальні елементи, які супроводжують мовне спілкування та здійснюють вплив на його ефективність:

• міміка (показник відчутів промовця);

• жести (свідчить про наміри, позицію);

• поза (видає установки, вимоги);

• дистанція (готовність до співпраці);

• взаємне розташування (стиль взаємодії);

• гучність голосу, інтонації (ставлення до партнера, ставлення до себе);

• одяг, зовнішній вигляд (амбіції);

• постава (впевненість у собі);

• рухи в аудиторії (активність – пасивність; доброзичливість – агресію);

• візуальний контакт (наявність взаєморозуміння).

Психолого-педагогічні засоби впливу на аудиторію

На аудиторію впливають:

1. Імідж компетентного, доброзичливого викладача.

2. Професійна поведінка в аудиторії;

3. Психологічна та педагогічна культура викладача у спілкуванні зі сту-дентами.

4. Встановлення особистісного контакту між викладачем та студентом.

5. Культура мовлення. переконливе мовлення.

6. Постійний візуальний контакт (2/3 часу виступу).

7. Синхронність вербальних та невербальних засобів комунікації.

8. Актуалізація почуття спільності та симпатії між викладачем та студентом.

9. Оптимальний темп мовлення та дистанція між партнерами (1,2 – 2,8 м).

10. Задоволення основних потреб аудиторії, врахування їх вікових та індивідуально-психологічних особливостей.

11. Насичений інформацією зміст, переданий яскравою, соковитою мовою.

12. Авторитет особистості викладача.

13. Образні порівняння. дія усіх органів чуттів.

14. Логічно-структурована інформація.

Невербальні фактори впливу:

1. Одяг, зовнішність: підсилюють загальне враження, якщо відповідають ситуації та стилю присутніх.

2. Постава: впевнений, стійкий вигляд викликає враження великої внут-рішньої сили, передає систему установок особистості, ціннісну ієрархію.

3. Поведінка (Чи наполеглива людина? Чи може постояти за себе? Чи знає, чого хоче? Чи чітко викладає інтереси, потреби? Впевнена чи пихата?)

4. Здатність створювати враження впевненості активізує потребу аудиторії отримати потрібне, необхідне.

5. Особистістне ставлення (Чи визнає в мені особистість? Чи ставиться позитивно?)

6. Особистий контакт підсилює вплив.

7. Нагорода (потреба у визнанні): очікування нагороди робить людину піддатливою до впливу.