Складові майстерності лектора

Педагогічна майстерність – високий рівень педагогічної діяльності, що виявляється в психолого-педагогічній майстерності спілкування, яка орієнтована на гарантований педагогічний результат. В якості результату виступають:

1. фактори освіти (знання, вміння, компетентність, професіоналізм);

2. самореалізація індивідуальності усіх учасників педагогічного процесу.

Це відповідає новій педагогічній парадигмі (особистістно-орієнтованій), в якій джерелом розвитку студента є він сам, його суб'єктна активність.

Атрибутами педагогічної майстерності є:

а) навчання на високому рівні важкості;

б) активність студента;

в) проблемність навчання.

Майстерність лектора – перш за все майстерність педагогічного спілкування на основі реалізації як власної індивідуальності так і індивідуальності студента. Це досягається шляхом використання в педагогічній практиці досягнень психології. Ключовим є розвиток психологічної компетентності викладача.

Тут потрібно виділити два аспекти (когнітивний та афективний (пізнавальний та емоційний)) і відповідно ставити цілі навчання.

Ієрархія когнітивних цілей:

1. професійні знання;

2. розуміння цілей;

3. вміння застосовувати результати на практиці;

4. володіння методами аналізу та синтезу;

5. вміння критично оцінювати перспективи.

Ієрархія афективних цілей:

1. розвивати сприйняття (готовність сприймати та усвідомлювати важли-вість вчення);

2. адекватне реагування (інтерес; активне сприймання; добровільне вико-нання завдань);

3. засвоєння ціннісних орієнтацій (формування свого судження);

4. організація ціннісних орієнтацій (створення системи цінностей, внесення цінностей у свій життєвий план);

5. розповсюдження ціннісних орієнтацій на діяльність (прийняття цінно-стей в якості розпорядників поведінки, способу життя, сенсу життя).

Активні методи викладання, контролю та оцінки знань студентів внз

Активні методи сприяють інтенсифікації навчання за рахунок роз-витку пізнавальних здібностей та мотивації досягнення студента та породжують інтереси до майбутньої професійної діяльності.

Активність особистості студента виникає у таких активних формах навчання:

1. Проблемна лекція.

2. Лекція-візуалізація (через технічні засоби, схеми).

3. Лекція удвох (розвиток теоретичного мислення, комп'ютерне моделю-вання), (два викладачі – теоретик та практик; з різних точок зору).

4. Лекція з наперед запланованими помилками (контролююча функція).

5. Лекція прес-конференція.

6. Семінар-дискусія.

7. Семінар-дослідження (в спецкурсах).

8. Ділова гра.

9. Учбово-рольова гра.

10. Заняття – тренінги.

Активні методи:

1. метод аналізу конкретних виробничих ситуацій;

2. методи і форми залучення студентів до практичних робіт;

3. імітаційне моделювання виробництва за допомогою комп'ютерів.

Робота студентів повинна бути суворо індивідуалізована не тільки методами навчання але й контролю. Виховний вплив на студентів здійс-нює особисте професійне й соціально обгрунтоване ставлення викладача до роботи студентів.

Методи контролю:

1. Спостереження (старанність студента; систематичність).

2. Усне опитування (індивідуальне, фронтальне, виконання домашнього завдання).

3. Письмовий контроль (рецензування робіт, взаємоперевірка).

4. Тестовий контроль.

5. Програмований контроль.

6. Практичний контроль (проведення дослідів).

7. Самоконтроль (комп'ютери, тести, алгоритми).

8. Іспит.

Види контролю:

1. попередній;

2. поточний;

3. періодичний;

4. підсумковий.

Тести здатні якісно оцінити та виміряти рівень знань, умінь, навичок:

• короткі (10 – 20 завдань);

• середні ( до 300);

• довгі ( більше 300).

Оптимальна кількість завдань – 40-60, на 10% більше, ніж студентів в групі

Контроль та оцінка успішності студента повинні здійснюватись на основі дотримання педагогічних умов: об'єктивності, всебічності, систе-матичності, гласності.