- •Тема 6. Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та ато у нс
- •Лекція №23
- •Тема «Моніторинг надзвичайних ситуацій» (самостійне вивчення)
- •План навчального заняття
- •1.Зонування території за можливою дією вражаючих факторів нс.
- •2.Загальні засади моніторингу нс та порядок його здійснення
- •Види моніторингу
- •3.Загальні функції управління пов’язанні з прогнозуванням, плануванням, регулюванням, координацією і контролем.
- •3.1. Основні напрями, мета та завдання захисту населення і територій
- •3.2. Основні заходи захисту населення і територій
- •3.3. Функціональні заходи у сфері державного регулювання та контролю захисту населення і територій
- •4.Управлінське рішення, його сутність, правове, організаційне, інформаційне та документальне забезпечення.
- •5.Головні положення про навчання персоналу підприємств, установ і організацій діям та способам захисту в разі виникнення нс та аварій.
- •5.1. Підготовка населення до дій в умовах надзвичайних ситуацій
- •6.Критерії та показники оцінки ефективності функціонування системи безпеки
- •6.1. Режими функціонування системи захисту населення і територій
3.Загальні функції управління пов’язанні з прогнозуванням, плануванням, регулюванням, координацією і контролем.
3.1. Основні напрями, мета та завдання захисту населення і територій
Головною метою захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і ліквідації їх наслідків, зменшення руйнівних наслідків терористичних актів та воєнних дій.
Основними завданнями захисту населення і територій під час НС є:
розроблення і реалізація нормативно-правових актів, додержання державних технічних норм та стандартів з питань забезпечення захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;
забезпечення готовності органів управління, сил і засобів до дій, призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям та реагування на них;
розроблення та забезпечення заходів щодо запобігання виникненню НС;
збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;
прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків НС, визначення на основі прогнозу потреби в силах, матеріально-технічних і фінансових ресурсах;
створення, раціональне збереження і використання резервів фінансових і матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям та реагування на них;
здійснення державної експертизи, нагляду і контролю в галузі захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;
оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайної ситуації і своєчасне та достовірне інформування його про наявну обстановку і вжиті заходи;
організація захисту населення (персоналу) та надання безкоштовної медичної допомоги;
проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;
здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення;
розроблення та забезпечення цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення сталого функціонування підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, а також підвідомчих їм об'єктів виробничого і соціального призначення;
реалізація визначених законодавством прав населення в галузі захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб (чи їхніх сімей), які брали безпосередню участь в їх ліквідації;
навчання та тренування населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних ситуацій;
міжнародне співробітництво у галузі захисту населення від надзвичайних ситуацій.
Захист населення і територій під час НС забезпечується скоординованою роботою постійно діючих функціональних і територіальних підсистем ЄДС.
Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій від їх наслідків. У надзвичайних ситуаціях сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та об'єктового рівня підпорядковуються в межах, що не суперечать законодавству, органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної державної системи.
Перелік функціональних підсистем визначається Кабінетом Міністрів України.
Організація, склад сил і засобів, порядок діяльності функціональних підсистем захисту населення і територій визначаються положеннями про них, затвердженими керівниками відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади за погодженням з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Територіальні підсистеми створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у межах їх територій.
Завдання, організація, склад сил і засобів, порядок функціонування територіальних підсистем захисту населення і територій визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим та головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з МНС України.
Ефективність функціонування системи захисту населення і територій досягається через:
проведення єдиної державної політики, що охоплює весь спектр проблем у сфері забезпечення безпеки життєдіяльності населення;
своєчасне запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, підвищення стійкості об'єктів економіки та інфраструктури до вражаючих впливів і наслідків надзвичайних ситуацій;
завчасну підготовку, оперативне реагування та ефективне управління під час виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне відновлення життєдіяльності населення в їх зоні.
Комплекс підготовчих заходів є однаковим як для мирного, так і для воєнного часу.
Комплексний підхід до захисту населення і територій базується на об'єктивній необхідності проведення єдиних заходів у цій сфері, має враховувати поєднання впливу вражаючих чинників фізичного, хімічного, біологічного і морально-психологічного характеру, можливого застосування агресором сучасних засобів ураження.
