Тема 1. Державний борг як економічна категорія

1. Теоретичні підходи до визначення місця та ролі державного боргу на економіку держави

.1.2. Економічна сутність та класифікація державного боргу

1.3. Взаємозв’язок державного боргу та фіскальної політики держави

Основні терміни та поняття: державний борг, державні запозичення, державна гарантія, зовнішній борг, внутрішній борг, державні запозичення, державні гарантії, ефект витісненян, баланс платіжний, сальдо балансу, бюджетний дефіцит, .

Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.

Розмір державного боргу - непогашена основна сума безумовних фінансових зобов'язань держави, що виникла унаслідок державного запозичення і державних гарантій, які набирають чинності, перед суб'єктами права у грошовій формі.

Державний внутрішній борг - частина державного боргу, яка підлягає сплаті у гривні. Він розраховується як сукупність зобов'язань держави перед резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації). Він формується в результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та виникнення інших боргових зобов'язань.

Державний зовнішній борг - частина державного боргу, яка підлягає сплаті у валюті, іншій ніж гривня. Він розраховується як сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку. Державний зовнішній борг вкдючає:

- безумовні (прямі) боргові зобов'язання держави - борг за кредитами (позиками), позичальником по яких виступає держава Україна.

- умовні (гарантовані) боргові зобов'язання держави - борг за кредитами (позиками), інших ніж держава Україна позичальників, що були отримані під державні гарантії.(Слайд)

Державна гарантія - зобов'язання України, в особі Кабінету Міністрів України, повністю або частково виконати платіж на користь кредитора, у разі невиконання позичальником - резидентом умов кредитного договору (угоди), угоди про позику.

Необхідно вказати на небезпеки використання державного боргу в якості інструмента фінансування бюджетних витрат. Ці небезпеки полягають в тому, що надлишкові державні запозичення приводять до виникнення ефекту витиснення (crowding-out effect). Ефект витиснення полягає в заміщенні приватного попиту державним внаслідок збільшення державних запозичень, тобто приватний сектор витісняється державою з ринків, у тому числі з фінансового ринку.

Тема 2. Інституційна система управління державним боргом

2.1. Сутність інституційної підсистеми управління державним (муніципальним) боргом

2.2. Функції інституційної підсистеми та її елементів

2.3. Основні законодавчі обмеження на державні та муніципальні займи

2.4. Характеристика системи управління ДБ в Україні.

Основні терміни: система управління державним боргом, об’єкти управління ДБ; суб’єкти управління ДБ; інституційна підсистема управління державним боргом; емітенти ЦП; агенти по розміщенню ЦП; андерайтери; організатори торгівлі ЦП; Реєстратори; депозитарії ЦП; облігації внутрішніх державних позик; цільові облігації внутрішніх державних позик; облігації зовнішніх державних позик; казначейські зобов’язання держави.

Система управління державним боргом – це комплекс елементів, передбачений для розв’язання складної організаційно-економічної задачі оптимального залучення позичкових коштів та адекватного управління державним та муніципальним боргом.

Система управління державним боргом складається з таких елементів:

- об’єктів управління державним боргом;

- суб’єктів управління;

- боргової політики;

- боргового механізму;

- кадрового забезпечення;

- систем обліку та контролю.

Об’єктами управління державним боргом є: випущені та непогашені боргові зобов’язання держави; запозичені кошти, що надійшли у розпорядження уряду та суб’єктів господарювання і частина валового внутрішнього продукту, що спрямовується для обслуговування державної заборгованості.

Суб’єктами управління ДБ є органи, організації, установи, на які, відповідно до чинного законодавства покладено зобов’язання здійснювати заходи, пов’язані з управлінням ДБ, а також кредитори держави.

До основних підсистем державних та муніципальних систем управління залученням позикових коштів та боргом слід віднести:

1. інфраструктуру (інституційну підсистему);

2. правове забезпечення (правову підсистему);

3. оперативне регулювання (підсистему регулювання параметрів боргу та запозичень);

4. технології (торгову підсистему).

Ці підсистеми взаємодіють між собою, забезпечуючи залучення позикових коштів та управління боргом держав та муніципалітетів.

Інституційна підсистема управління державним боргом забезпечує процес здійснення запозичень та управління боргом робочими органами та інститутами держави. З певною часткою умовності її можна назвати інфраструктурою системи залучення позикових коштів та управління боргом держави та муніципалітетами.

Інституціональна підсистема включає в себе наступні елементи:

1. емітенти державних (муніципальних) цінних паперів або реципієнти несек’юритизованих позик, що здійснюються державами (муніципалітетами);

2. агенти по розміщенню та андерайтери;

3. фінансові консультанти;

4. гаранти, страхувальники та піклувальники фондів погашення;

5. організатори торгівлі та інші торгові площадки;

6. контолюючі, регулюючі та наглядаючі органи;

7. реєстратори та депозитарії;

8. професійні учасники ринку цінних паперів та інші торгові агенти.

Інституційна підсистема забезпечує проходження титулів власності від реципієнта до інвестора (кредитора), а також рух грошових коштів від інвестора до реципієнта в процесі залучення заборгованих коштів. При погашенні державних (муніципальних ) зобов'язань напрям руху титулів власності та грошових коштів змінюється на протилежний: від реципієнта до інвестора.

Кабінет Міністрів України виступає від імені держави гарантом по кредитах, що надаються суб’єктам господарювання в Україні іноземними позичальниками, ухвалює рішення про випуски облігацій, їхні обсягиЮ терміни, порядок відшкодування, повернення тощо.

Особливе місце серед суб’єктів системи управління державним боргом посідає Міністерство фінансів України, яке виконує в системі управління ДБ такі функції:

• розробляє боргову політику держави;

• здійснює за дорученням уряду випуск державних ЦП;

• визначає обсяги емісії та терміни погашення облігації державної позики;

• є гарантом своєчасної сплати доходу по державних ЦП;

Наступним суб’єктом управління ДБ є Державне казначейство, воно виконує такі функції:

• забезпечує фінансування витрат із Державного бюджету для обслуговування державного боргу;

• забезпечує фінансування витрат із ДБ на погашення державних ЦП і сплату доходу за ними;

• здійснює облік випуску і погашення цінних паперів за терміном згідно з вимогами бюджетної класифікації;

• здійснює облік кредитів, отриманих на покриття дефіциту бюджету, нарахування відсотків за користування кредитами, отриманими на покриття дефіциту державного бюджету.

Важливим суб’єктом системи управління державним боргом є Національний банк України. НБУ, за дорученням Мінфіну здійснює операції з розміщення, обслуговування та проведення платежів, облік та контроль за зовнішніми борговими зобов’язаннями уряду.